5. Бюджетний дефіцит

Якщо наявні доходи в бюджеті недостатні для фінансування всіх необхідних потреб, то має місце бюджетний дефіцит. Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

1. значні інвестиції держави в розвиток економіки;

2. негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;

3. криза в економіці;

4. мілітаризація економіки в мирний час;

5. недосконалість фінансового законодавства.

Розрізняють різні види бюджетного дефіциту. За формою прояву бюджетний дефіцит буває відкритий і при­хований.

Відкритий — це офіційно визнаний дефіцит у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит — офіційно не визнається і проявляється у формі завищення обсягів планових доходів і включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Виходячи з причин виникнення бюджетний дефіцит поділя­ється на вимушений і свідомий. Причиною виникнення вимушено­го бюджетного дефіциту є зниження росту валового внутріш­нього продукту та недостатність фінансових ресурсів у країні. Основна причина виникнення свідомого дефіциту полягає в то­му, що держава знижує податкові ставки для стимулювання еко­номіки в період її спаду, а недостатні фінансові ресурси компен­сує позиками за мінімальних процентних ставок.

Джерелами покриття бюджетного дефіциту є внутрішні та зо­внішні запозичення. Зовнішні джерела — це кредити міжнарод­них фінансових об'єднань та іноземних держав, безплатна і без­поворотна фінансова допомога під цільові програми міжнарод­ного значення. Внутрішніми джерелами можуть бути кредити центрального банку, доходи від операцій із цінними паперами.

У світовій практиці використовують два основні методи по­криття дефіциту бюджету:

емісійний (проведення грошово-кредитної емісії") та

беземісійний, який не передбачає додаткового випуску грошей в обіг, а допомагає позбутися дефіциту через за­лучення внутрішніх та зовнішніх джерел.

Можливі такі шляхи подолання бюджетного дефіциту:

• оздоровлення економіки країни;

• перебудова податкової системи в напрямку зменшення по­даткового тягаря і стимулювання ділової активності;

• скорочення бюджетних дотацій;

• зменшення фінансування державних інвестицій;

• запровадження обов'язкового медичного страхування;

• економне й цільове витрачання бюджетних коштів;

• посилення контрольної роботи за своєчасною й повною сплатою податків;

• скорочення видатків на управління й оборону;

• використання неемісійних джерел покриття бюджетного дефіциту та ін.

Тема: Податки та податкова система.

План

1. Економічна сутність та функції податків.

2. Характеристика елементів та класифікація податків.

3. Податкова система і податкова політика держави.

1. Економічна сутність та функції податків

Податки — це економічні відносини, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу при­мусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансуван­ня державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Це — обов'язковий елемент економічної системи держави незалеж­но від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі.

Податки — це головний фінансовий метод мобілізації дер­жавних доходів. Вони становлять від 80 до 97 % дохідної ча­стини державного бюджету.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бю­джетів та до державних цільових фондів слід розуміти обо­в'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або держав­ного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподатку­вання.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бю­джетом та іншими державними фондами. Риси податків при­таманні обов'язковим платежам:

- податкові платежі — це обов'язкові збори, які стягу­ються з платників за умови конкретного еквівалентного об­міну між державою та платником (плата за воду, землю);

- відрахування, внески — це обов'язкові збори з юридич­них та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового при­значення.

Основними характерними особливостями податку порівня­но з обов'язковими платежами є такі:

• справляється на умовах безповоротності; повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо цього податку;

• має односторонній характер встановлення; оскільки по­даток сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкрет­ного платника, то він є індивідуально безповоротним – сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчи­няти будь-які дії на користь конкретного платника;

• може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

• не має цільового призначення;

• є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Податки - це обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фі­зичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централі­зованих грошових фондах для фінансового забезпечення вико­нання державою покладених на неї функцій.

За сутністю податки виконують дві основні функції: фіскальну і розподільчо-регулюючу.

За допомогою фіскальної функції податків формуються фінансові ресурси держави. Податки є основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Фіскальна функція податків створює об'єктивні передумови для державного втручання в економічні процеси, що відбуваються в суспільстві, тобто зу­мовлює розподільчо-регулюючу функцію.

Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за до­помогою податків відбувається перерозподіл вартості націо­нального доходу між державою та її суб'єктами, і через еле­менти податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка подат­ку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціону­вання ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію.