Анамнез та біоенергетична картина.
Істеричний характер це характер генітальної фіксації. Ця фіксація є спровокованою абсолютним ігноруванням батьком будь-якої привабливості маленької дитини. Не піддатися чаріності маленької дівчинки і жодного разу не замилуватися нею це, свого роду, паталогія у батька. В анамнезі в таких пацієнтів завжди є спогади про конфлікт з батьком. Багато, що залежить від реальної ролі батька в дитинстві і у підлітковому віці. Якщо батько суворий і авторитарний у дівчинки виникає великий страх перед чоловіками. В такому разі, не тільки стримується і витісняється сексуальний потяг до батька, але й блокується і витісняється злість. Має місце амбівалентне відношення до чоловіків. З одного боку бажання заблоковане страхом, з іншого злість утримується витісненним бажанням. Особливим є випадок, коли дівчинка виховувалась без батька взагалі, немає досвіду ні прийняття, ні відкидання своєї сексуальності. Фрустрація виникає через негативне ставлення до сексуальності в нашій культурі. Тоді здається що сексуальність великий гріх. Дитина витісняє всі сексуальні відчуття до настання пубертату. Має місце також і ригідність. Особливо сильною є ригідність, коли дитинство пройшло в монастирі.
Інший випадок, ─ це ситуація свідомого чи не свідомого зваблення або розбещення. Тоді сексуальність є гіпертрофаною, а образа особливо сильною. Причому страх перед сексуальним бажанням, що заспокоює є теж дуже великим. Агресія використовується для стримання бажання. Доки зберігається рівновага між продокуванням та розрядкою енергії, істеречний характер функціонує без симптомів Страх чи заборона на сексуальність створюють ригідність. Ригідність обмежує ці процеси. Якщо рівновага підтримується на рівні, нижчому ніж той, що забезпечує повноціне існування, життя видається сірим і беззмістовним. Низький рівень продокування і розрядки енергії, близький до вмирання.
Людина не завжди розуміє, що функціонує на нижчому рівні, але вона постійно почуває що їй скучно, життя здається одноманітним. Жінка підсвідомо постійно хоче порушити цю одноманітність, щоб отримати більше енергії та відчути глибші почуття. Істеричному характеру як генітальному, а тому такому, що сам продукує багато енергії, не так важко підвищити рівень продукованої енергії. Все, що збуджує –піднімає цей рівень. Найпоширеніший спосіб – через нові сексуальні стосунки. Однак в цьому разі виникає нова проблема як її розрядити, щоб зберегти баланс.
Так як зростання збудження, що викликане новизною досвіду і відчуттям перемоги в новому любовному зв′язку, не призводить до усунення генітальної спастичності чи обмеженої рухливості спастичного відведеного назад тазу, повна розрядка не відбувається. Це можливе легше тоді, коли сексуальні і ніжні імпульси, розщеплені на едипальній фазі, злиються у почуттях до однієї дюдини в повному відчутті справжнього кохання. Але в цьому випадку істеричний характер з його генітальною фіксацією був би подоланим. В більшості випадків, особливо для першого типу істеричного характеру цього не відбувається. Жінки з істерисним характером звертаються за допомогою до психолога, як правило, зі скаргами, що щось вийшло з підконтролю. Вони хочуть хочуть відновити цей контроль.
Кількість енегргії має повернутись до початкового рівня. Для цього збудження має повернутися до попереднього рівня. Це легше вдається першому типу істеричного характеру. Так, як Лоуен вважає його менше зарядженим. Збудження долається за допомогою трубчастого панциру, кількість продукованої енергії зменшується, але і відчуття новизни любовної історії зникає, доводиться шукати нової історії. В обох випадках істеричного характеру має місце розщеплення імпульсу любові на імпульс сексуальності чи генітальності та ніжні почуття любові, що так і не долається підвищенням рівня сексуальних потягів в підлітковому віці.
Перший тип істеричного характеру продовжує витісняти ніжні почуття, такі жінки ідентифікуються зі своєю генітальністю. Це більше характерне для жінок нашого часу.
У часи Фройда відкидалися нормальні генітальні відчуття. Це може відбуватися, за певних обставин, і у наш час, наприклад при надмірній релігійності. Тоді жінка ідентифікує себе тільки з почуттям любові. В обох випадках має місце ідентифікація, тільки з одним аспектом сексуальності: чи з покірною генітальністю, чи з романтичним коханням. Невроз полягає в антогонізмі двох аспектів одного потягу. Допоки існує ідентифікація з генітальною функцією, жінка обходиться без тієї симптоматики, яку в часи Фройда вважали типово істеричною.
Чому ж виникає два типи істеричного характеру? Лоуен вважає, що це є наслідком накладання більш раньої фіксації. Мало хто в наш час обходиться без проблем у час догенітального періоду психосексуального розвитку. Часто зустрічається накладання оральної, анальної і генітальної фіксації. Важливо встановити місце цих елементів у загальній структурі характеру. Аналіз цієї структури характеру заснований на превалюючому патерні поведінки, що кидається у вічі. Наявність оральних чи мазохістичних властивостей при домінуванні істеричної структури породжує тип 1, чи тип 2.
Тип 1
Такі структури внаслідок часткової фіксації на попередніх фазах заряджені значно менше. В цьому випадку надлишок енергії можна стримати ригідністю пластинчастого панциря. Такий панцир не пластичний і в критичні моменти він утворює своєрідну трубу, котра може бути ширшою чи вужчою, м′якшою чи твердішою. Інколи ця внутрішня структура може, навіть, усвідомлюватися. Коли вона стає ригіднішою, дихання, почуття і емоціональна експресія редукуються. І в граничному випадку можуть «задушити» життя зовсім. Але в наслідок того, що всередині труби енергія тече вздовж тіла, голова і геніталії завжди пов′язані, функції генітальності і реальності зберігаються, людина добре дає собі раду з проблемами реального життя.
Коли суттєвою є складова оральної фіксації виникає лялькоподібний тип. З губами, що тягнуться до світу, спрямованими вперед плечима та збереженням рухливості тазу і відносно м′яким животом та елементами інфантильності.
Коли ж суттєвою складовою є мазохістські тенденції, то панцир здатний задушити вітальність і маємо манекеноподібну зовнішність з менше вираженими дитячими рисами і відвединими назад головою, плечима і тазом. Інколи оральний і мазохістські елементи виражені так само наочно як і істеричний, тоді маємо дійсно змішані типи характеру.
Тип 2.
У разі, коли догенітальний період пройшов без проблем. Організм заряджений дуже сильно. Маятник міцно закріплений в обох кінцях: в генітальнійфункції та реалістичному мисленні. Коли ж з психологічних причин розрядка сприймається як заборонена, різниця між високим рівнем продукування енергії і неможливістю розрядки викликає сильну тривожність близьку до того, щоб задушити життя повністю. Проте, організм знаходить вихід без летального кінця. З часом, формується еластичний панцир, котрий дозволяє існувати організму з певною перерозрядкою. Такий панцир дає можливість переміщати надлишок енергії всередині себе. Коли мобілізовується дихання і вимушені розслабитися м′язи грудей, захист переміщається, наприклад в шию стримуючи вивільнення енергії. Коли ж і цього не достатньо, сітчастий панцир діє як пори, чи запобіжні клапани через які розсіяно вивільняється частина енергії у багатьох місцях, що на рівні поведінки, проявляється в мимовільних дрібних рухах всього тіла і створюється враження, що тіло звивається подібно до змії. Коли ж рівень енергії суттєво збільшується при збудженні організм на першому етапі захищається шляхом повного відключення чутливості в статевих органах. Фригідність, як відсутність будь-якої генітальної чутливості, є суттєвою ознакою істеричного характеру другого типу. Недозаряджений організм першого типу, не має сильної розрядки, проте генітальна чутливість все таки зберігається. Скорочення руху енергетичного маятника завжди впливає на обидва кінці. Наскільки він рухається вниз настільки і вгору. Обмеження внизу в генітальній зоні, знижує зарядженість передньої частини мозку. Сильний лібідозний потік не потрапляє в цю частину мозку. Свідомість розщеплюється на нормальну і гіпноїдну. Це помітив ще Фройд, який вказував на те, що під час істеричних приступів контроль над всією соматичною іннервацією відбувається в стані гіпноїдної свідомості. Така жінка, насправді, має високий рівень продукування енергії та високий рівень сексуальної розрядки, проте це не усвідомлюється нею. Якщо ж і цього не достатньо частина енергії відхиляється в бік психосоматики і розряджається через типові істеричні психосоматичні симптоми у різних органах.
Тобто сітчастий панцир дозволяє знижувати генітальні відчуття нижче рівня сприйняття при високій зарядженості організму шляхом відхилення енергії в мускулатуру, викликаючи серію дрібних рухів і, в кінці кінців, рожряджаючись через пори, а в критичні моменти формуючи істеричні симптоми. Тому другий тип істеричного характеру діє у прямому розруміннїні як повінь, що наводнює весь організм генітальною енергією.
Як же формується гнучкий панцир? Якщо дівчинка почуває сильний переляк пов′язаний з чимось, що відбувається в області геніталій, наприклад, коли вона заскочена при маструбації, вона образно кажучи «застигає». Ця реакція породжує ригідний панцир. Якщо ж переляк не дуже сильний, тому що батьки не дуже гніваються, проте дитина вимушена відчитуватися за те що відбувається, поєднання тривожності і збудження заставляє дитину викручуватися, брехати, а на рівні тіла звиватися. Рухи звивання є природньою реакцією і на біль чи насильницькі маніпуляції, у разі, коли уникнути цього немає можливості, а організм «не закоченів». Це також включає і ті сетуації, коли дорослі чинять сексуаль агресію по відношені до дитини.