Основні характеристики стандарту Token Ring

Рисунок 1.4. Стандарт Token Ring

Ця технологія заснована на топології "фізичне кільце з підключенням типу зірка". В даній топології всі робочі станції підключаються до центрального концентратора (Token Ring) як в топології зірка. Центральний концентратор – це пристрій, який забезпечує послідовне з'єднання виходу однієї станції з входом іншої.

В архітектурі Token Ring (рис. 1.4.) маркер(token) передається від вузла до вузла по логічному кільцю, створеному центральним концентратором. Така маркерна передача здійснюється в фіксованому напрямку (напрямок руху маркера і пакетів даних показано на малюнку стрілками синього кольору). Станція, що володіє маркером, може передати дані наступній станції. Для з’єднання комп’ютерів чи іншого мережевого обладнання використовують екрановану чи неекрановану виту пару. Швидкість передачі даних 4-16 Мбіт/с.

Перевагою мережевої топології Token Ring є рівний доступ до всіх робочих станцій; висока надійність. Недоліком є висока вартість побудови мережі і мала швидкість передачі даних.

Основні характеристики стандарту fddi

Мережа FDDI (від англійського Fiber Distributed Data Interface, оптоволоконний розподілений інтерфейс даних) - це одна з новітніх розробок стандартів локальних мереж. Стандарт FDDI був запропонований Американським національним інститутом стандартів ANSI (специфікація ANSI X3T9.5). Потім був прийнятий стандарт ISO 9314, що відповідає специфікаціям ANSI.

На відміну від інших стандартних локальних мереж, стандарт FDDI споконвічно орієнтувався на високу швидкість передачі (100 Мбіт/с) і на застосування найбільш перспективного оптоволоконного кабелю. Вибір оптоволокна як середовища передачі визначив такі переваги нової мережі, як висока перешкодозахищеність, максимальна таємність передачі інформації й прекрасна гальванічна розв'язка абонентів. Крім того, оптоволоконий кабель легко вирішує проблему передачі даних на відстань декількох кілометрів без ретрансляції.

За основу стандарту FDDI був узятий метод маркерного доступу, передбачений міжнародним стандартом IEEE 802.5 (Token-Ring). Топологія мережі FDDI - це кільце, найбільш підходяща топологія для оптоволоконного кабелю. У мережі застосовується два різнонаправлених оптоволоконих кабелі, один із яких звичайно перебуває в резерві, однак таке рішення дозволяє використати й повнодуплексну передачу інформації (одночасно у двох напрямках) з подвоєною ефективною швидкістю в 200 Мбіт/с (при цьому кожний із двох каналів працює на швидкості 100 Мбіт/с). Застосовується й зірково-кільцева топологія з концентраторами, включеними в кільце (як в Token-Ring). Крім абонентів (станцій) і концентраторів у мережі FDDI застосовуються обхідні комутатори (bypass switch). Обхідні комутатори включаються між абонентом і кільцем, і дозволяють відключити абонента від кільця у випадку його несправності.

Стандарти технології Ethernet

Стандарт Ethernet був прийнятий в 1980 році. Основний принцип, встановлений в основу Ethernet, — випадковий метод доступу до середовища передачі даних, що розділяється. Як таке середовище може використовуватися товстий або тонкий коаксіальний кабель, скручена пара, оптоволокно або радіохвилі. В стандарті Ethernet твердо зафіксована топологія електричних зв'язків. Комп'ютери підключаються до середовища, що розділяється, відповідно до типової структури «загальна шина» (рис. 1.3). Управління доступом до лінії зв'язку здійснюється спеціальними контролерами — мережними адаптерами Ethernet. Кожний комп'ютер, а більш точно, кожний мережний адаптер, має унікальну адресу.

Рисунок 1.5. Мережа Ethernet

Суть випадкового методу доступу полягає в наступному. Комп'ютер в мережі Ethernet може передавати дані по мережі, тільки якщо мережа вільна, тобто якщо ніякий інший комп'ютер в даний момент не займається обміном. Мережа Ethernet влаштована так, що при попаданні кадру в середовище передачі даних, що розділяється, всі мережні адаптери одночасно починають приймати цей кадр. Всі вони аналізують адресу призначення, розташовану в одному з початкових полів кадру і якщо ця адреса співпадає з їх власною адресою, кадр поміщається у внутрішній буфер мережного адаптера. Таким чином комп'ютер-адресат одержує призначені йому дані.

Ранні модифікації Ethernet

• Xerox Ethernet — оригінальна технологія, швидкість 3Мбит/с, існувала в двох варіантах Version 1 і Version 2, формат кадру останньої версії дотепер має широке застосування.

• 10BROAD36 — дозволяв працювати на великих відстанях. Використовував технологію широкосмугової модуляції, схожої на ту, що використовується в кабельних модемах. Як середовище передачі даних використовувався коаксіальний кабель.

• 1BASE5 — також відомий, як StarLAN, став першою модифікацією Ethernet-технології, що використовує скручену пару. Працював на швидкості 1  Мбіт/с, але не знайшов комерційне застосування.

10 Мбіт/с Ethernet

• 10BASE5, IEEE 802.3 (званий також «Товстий Ethernet») — первинна розробка технології із швидкістю передачі даних 10  Мбіт/с. Слідуючи ранньому стандарту IEEE використовує коаксіальний кабель, з хвильовим опором 50  Ом (RG-8), з максимальною довжиною сегменту 500 метрів.

• 10BASE2, IEEE 802.3a (званий «Тонкий Ethernet») — використовується кабель RG-58, з максимальною довжиною сегменту 200 метрів, комп'ютери приєднувалися один до одного, для підключення кабелю до мережної карти потрібен T-коннектор, а на кабелі повинен бути BNC-коннектор. Потрібна також наявність термінаторів на кожному кінці. Багато років цей стандарт був основним для технології Ethernet.

• StarLAN 10 — перша розробка, що використовує скручену пару для передачі даних на швидкості 10 Мбіт/с. Надалі, еволюціонував в стандарт 10BASE-T.

• та інші