2. Характеристика цінних паперів як об'єктів фінансового інвестування. Види цінних паперів і їх обіг на ринку

Основною формою фінансового інвестування є придбання цінних паперів.

Цінні папери - це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємо­відносини між особою, яка їх випустила та їх власником, і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших, прав, які витікають з цих документів, іншим особам.

Головною особливістю цінних паперів є те, що вони можуть одночасно виконувати грошові функції (бути позичковими грошима) та виступати інструментом короткострокового або довгострокового інвестування капіталу з метою отримання доходу.

Цінні папери випускаються у документарній та бездокументарній формах.

Цінний папір у документарній формі - це сертифікат, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.

Цінний папір у бездокументарній формі - це засвідчення права власності на цінний папір через обліковий запис (у вигляді електронних бухгалтерських записів на рахунках). Його здійснює реєстратор або зберігач цінних паперів, який в установленому порядку фіксує майнове право в безпаперовій формі.

Сьогодні в країнах з ринковою економікою дедалі більша кількість цінних паперів випускається в «безпаперовій» формі. Випуск цінних паперів у бездокументарній формі оформляється глобальним сертифікатом емісії. Глобальний сертифікат оформляється на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, який засвідчує право власника на здійснення операцій із цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі.

Емітентом цінних паперів є юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

3 врахуванням різних класифікаційних ознак усю сукупність цінних паперів можна поділити на такі групи:

Залежно від тих відносин, які вони засвідчують:

• пайові цінні папери, що відображають відносини співволодіння (акції, коносаменти, ваучери тощо); за ними емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;

• боргові цінні папери, що відображають кредитні відносини (облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі тощо); за ними емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;

• похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний із пайо­вими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

Залежно від цілей та строку обігу:

• фондові цінні папери (акції, облігації) - відрізняються масовим характером емісії, випускаються у великих кількостях, причому кожний цінний папір тотожний іншому і є певною часткою в акціонерному або облігаційному фонді Вони можуть бути:

• основними (відображають основні майнові права або вимоги);

• допоміжними (відображають право періодичного отримання доходу - процента чи дивіденду, - так звані купони).

• комерційні цінні папери (векселі, чеки, заставні свідоцтва), які випускаються, як правило, в одному примірнику.

Згідно з особливостями обігу цінних паперів:

• ринкові цінні папери - які вільно продаються і купуються на вторинному ринку і не можуть бути пред'явлені емітентові достроково;

• неринкові цінні папери - не мають вторинного обігу, але можуть бути пред'явлені емітентові достроково.

Залежно від організації обігу цінних паперів:

• іменні цінні папери (підтвердження прав здійснюється на під­ставі імені власника, внесеного в текст цінного паперу та в книгу реєстрації). Іменні цінні папери можуть передаватися іншим особам шляхом індосаменту — передавального напису, що засвідчує перехід до іншої особи прав на цінний папір;

• цінні папери на пред'явника (для підтвердження прав власника достатньо простого пред'явлення цінного паперу), які обер­таються вільно.

Залежно від змісту тексту цінного папера:

• каузальні цінні папери (в них є посилання на умови їх випуску, або на характер, строки, умови угод, що лежать в їх основі);

• абстрактні цінні папери (наприклад, вексель) носять безу­мовний характер.

Основна маса цінних паперів оформлюється як каузальні.

Згідно з правовим статусом емітента, ступеня ризику, гарантій щодо інтересів інвесторів:

• державні цінні папери (облігації внутрішніх позик, казначей­ські зобов'язання);

• недержавні цінні папери (акції акціонерних товариств, ощадні сертифікати).

Відповідно до закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть випускатись та перебувати в обігу такі види цінних паперів:

1) акції;

2) облігації;

3) казначейські зобов'язання держави;

4) ощадні сертифікати;

5) векселі;

6) іпотечні цінні папери.

Акція — це цінний папір без встановленого терміну обігу, який засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціо­нерному товаристві, дає право його власникові на участь в управлінні ним і одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна, при ліквідації акціонерного товариства.

За характером розпорядження вирізняють два види акцій - іменні та на пред'явника. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись. Акції на пред'явника - грошові документи, в яких не вказуються відомості про їх власників, а в книзі реєстрації обігу акцій визначається лише загальна кількість акцій, випущених в обіг.

За розміром одержуваного доходу або залежно від якісної і кіль­кісної характеристики майнових та немайнових прав, що надаються власнику акцій, останні поділяються на прості (звичайні) та привілейовані.

Під простими акціями розуміються такі, при яких власнику однієї акції належить один голос при голосуванні на загальних зборах акціонерів, ставка дивіденду є нефіксованою, а користування іншими майновими та немайновими правами здійснюється в однаковому для всіх акціонерів порядку, крім тих, які є власниками привілейованих акцій. На прості акції виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у чинному році акціонерним товариством прибутку.

На відміну від простих, привілейовані акції називаються так тому, що їх власники мають певні переваги щодо використання майнових і немайнових прав порівняно із власниками простих акцій, а саме: надання переважного права на одержання дивідендів; встановлення фіксованого і гарантованого розміру дивідендів; встановлення пріоритетного права на одержання своєї частки при розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації тощо.

В європейських країнах, залежно від рівня прибутковості і фі­нансового ризику акцій, крім наведеної класифікації, їх розподі­ляють ще на такі категорії:

а) спекулятивні акції — акції «молодих» корпорацій, що виникли нещодавно або корпорацій, що не можуть пред'явити курс цінних паперів за останні 5 років. Такі акції не потрапляють на біржу або перебувають в обігу на спеціальних («спекулятивних») біржах. Доходи від володіння ними їх власники можуть отримати у вигляді дивідендів, від підвищення ринкової вартості цінних паперів або від збільшення кількості акцій унаслідок їх дроблення;

б) акції з «блакитними корінцями» - випускають найбільш по­тужні і солідні компанії - лідери галузі, які регулярно сплачують стабільні дивіденди акціонерам, а інвестиції в них безпечні. Такі акції приваблюють консервативних інвесторів, що побоюються ризиків;

в) дохідні акції - акції компаній, продукція яких завжди користу­ється попитом, оскільки задовольняє життєві потреби людей (наприклад, комунальних компаній, телефонних корпорацій тощо). Дивіденди на них перевищують середній рівень, а вартість акцій постійно зростає;

г) акції зростання - їх емітують високоприбуткові корпорації, що намагаються вкладати кошти в розвиток виробництва та розширення ринків збуту. Однак вони забезпечують низькі поточні дивіденди, оскільки більша частка прибутку спрямовується на інвестиції; інвестори сподіваються на майбутнє зростання вартості акцій і дивідендів.

д) циклічні акції - характеризуються особливою чутливістю до стадій відтворювального циклу чи сезонного характеру виробництва (збуту) підприємства. Дивіденди, як і вартість цих акцій коливаються відповідно до ритму ділової активності зростають - і знижуються синхронно зі спадами і підйомами в економіці. Переважно це акції підприємств базових галузей економіки - металургійної, автомобілебудування тощо. Інвесторів приваблює можливість отримання доходу за рахунок купівлі акцій у період спаду і їх продажу в період зростання.

е) захищені (антициклічні) акції - випускають корпорації, що є відносно стійкими до коливань ринкової кон'юнктури. Акції приносять стабільні дивіденди, їх вартість зростає.

Іншим видом цінних паперів, що користуються попитом в інвесторів, є облігації.

Облігація - це цінний папір, який засвідчує відносини позики і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість цього цінного паперу в перед­бачений термін з виплатою фіксованого проценту. Облігації відносяться до боргових цінних паперів.

Згідно із законодавством України облігації мають право випускати підприємства усіх форм власності. Акціонерні та інші товариства можуть випускати їх на суму, що не перевищує 25 % величини статутного капіталу підприємства, і тільки після повної оплати всіх попередніх емісій акцій. Володіння облігацією не дає прана на участь в управлінні товариством (підприємством).

Облігації можуть бути:

а) іменні та на пред'явника;

б) процентні та безпроцентні;

в) державні (внутрішньої і зовнішньої державних позик);

г) облігації підприємств.

Найбільш поширеними в Україні є державні облігації.

Державні облігації є джерелом покриття дефіциту державного бюджету. Вони можуть бути процентними та безпроцентним (цільовими).

Процентні облігації передбачають виплату доходу або шляхом оплати купонів, або при погашенні позик шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат.

Дохід за облігаціями може сплачуватися також у формі вигра­шів, що розігруються у спеціальних тиражах.

Цільові облігації не передбачають виплати доходу, їх власнику надається право придбання відповідних товарів чи послуг, під які випущені облігації.

Одним із поширених, насамперед у банківській практиці, цінних паперів є казначейські зобов'язання.

Казначейські зобов'язання - це грошові документи, які засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу протягом всього строку володіння ними. Вони випус­каються тільки на пред'явника.

Казначейські зобов'язання можуть бути:

• короткострокові (до 1 року);

• середньострокові (від 1 до 5 років);

• довгострокові (більше 5 років).

Емітентом казначейських зобов'язань виступає держава. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань ухвалює Міністерство фінансів України, середньострокових і довгострокових - Кабінет Міністрів України.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету. Виплата доходу від казначейських зобов'язань та їх погашення здійснюється згідно з умовами їх випуску.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво кредит­ної установи про депонування грошових коштів вкладника, яке засвідчує право останнього одержати після закінчення встановленого строку депозит та процент за ним.

Сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Іменні обігу не підлягають, їх не можна продати іншим особам. Дохід з ощадних сертифікатів виплачується при їх пред'явленні в банк, який їх випустив.

Якщо власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів раніше обумовленого строку, йому виплачується менший процент, ніж це було визначено умовами випуску цього сертифікату.

На сьогодні банки активно займаються вексельними опера­ціями.

Вексель — це письмове боргове зобов'язання строго встановленої форми, яке надає його власникові беззаперечне право вимагати з боржника виплати вказаної у векселі суми в установлений строк. Це найстаріший цінний папір, що обслуговує торговельні операції ще з XII століття.

На відміну від боргових розписок, векселі мають власти­вість обігу: за допомогою передавального напису вони мо­жуть переходити від однієї особи до іншої. Ця особливість забезпе­чує векселям можливість:

• виступати засобом кредитування;

• прискорити розрахунки між суб'єктами господарювання;

• бути інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

• замінювати окремі види бартерних операцій.

Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 року та національними правовими нормами. Векселі випус­каються на спеціальних бланках, які купують векселедавці в На­ціональному банку за посередництвом комерційних банків. В Україні порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України. Векселі можуть бути:

- прості;

- переказні.

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцян­ку векселедавця (боржника) сплатити власнику векселя в установлений строк визначену суму. Цей вексель виписує та під­писує боржник.

Переказний вексель (тратту) виписує та підписує кредитор і він є наказом боржнику сплатити третій особі у вказаний строк зазначену у векселі суму.

Простий і переказний векселі можуть обертатися. При передачі прав на вексель від однієї особи до іншої робиться спеціальний напис (індосамент).

Приватизаційні папери — особливий вид державних цінних паперів, які свідчать про право їх власника на безоплатне одер­жання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, житлового і земельного фонду.

Згідно з Законом України «Про приватизаційні папери» (1992 р.) в Україні передбачено випуск таких приватизаційних паперів:

• майнові приватизаційні сертифікати;

• житлові чеки;

• земельні чеки (бони).

Сьогодні випущено іменні майнові сертифікати, компенсаційні сертифікати і житлові чеки, які офіційно не піддягають купівлі-продажу.

Крім розглянутих цінних паперів, існують інструменти ринку, які поєднують у собі елементи кількох видів цінних паперів або являють собою настільки специфічні документи, що їх неможливо віднести до тієї чи іншої категорії. Такі інструменти мають вторин­ний, похідний характер і одержали назву похідних або деривативів.

До похідних цінних паперів (деривативів) відносять:

• опціони;

• ф'ючерси;

• варанти;

• депозитарні розписки.

Опціон - це фінансовий інструмент - контракт, що не вважається обов'язковим, тобто інвестору надається право вибору виконувати цю строкову угоду чи ні. Це право купити або продати фінансовий інструмент упродовж деякого періоду часу за встановленою ціною. Опціон випи­сується на акції.

Існують два різновиди опціонів: «американський», який можна реалізовувати протягом усього терміну контракту, і «європейсь­кий», що реалізовується на певну дату. В обох випадках головною особливістю є те, що його власник одержує право купити чи про­дати акції за попередньо погодженими умовами, а продавець контракту бере на себе зобов'язання щодо його виконання.

Ф'ючерси - це специфічний різновид контрактів купівлі-продажу на товарних і фондових біржах. Це біржова угода, яка передбачає продаж або купівлю стандартного контрак­ту на цінні папери, виконання якого проводиться через певний час за ціною, встановленою в момент його укладання і який залишається в біржовому обороті протягом всього часу: від початку і до кінця торгівлі.

Основне їх призначення - страхування ризику несприятливої зміни цін. Він випи­сується на цінний папір з фіксованим доходом. Однак, на від­міну від опціону, розрахунок після закінчення строку ф'ючерсного контракту є обов'язковим. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше 2-х років з моменту його реєстрації Дер­жавною комісією з цінних паперів і фондової біржі.

Ф'ючерсні операції на сьогодні є основним видом угод на товарних і валютних ринках світу. Емітентом ф'ючерсу є ство­рена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформа­ційною системою клірингово-розрахункова палата або розрахун­ково-кліринговий банк. Правила торгівлі ф'ючерсами перед­бачають можливість відмови будь-якої із сторін ф'ючерсного контракту від його виконання тільки за згодою іншої сторони, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Варанти - це різновид опціонів, що надають їх власнику , право на придбання певних зобов'язань (купити один вид цінного паперу за фіксованою ціною у визначений термін). Варанти є специфічним видом цінних паперів, які випуска­ються разом із привілейованими акціями та облігаціями і дають власнику право на купівлю простих акцій за обумовле­ною ціною упродовж встановленого періоду (декілька років). Цей інструмент дозволяє акціонерному товариству знизити процент регулярних виплат за облігаціями чи привілейованими акціями, бо надає можливість інвесторам одержувати прибуток на різниці курсів продажу акцій у випадку їх зростання порівняно з обумовленою у варанті вартістю.

Варанти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами і тільки в документарній формі. Термін дії варанту не повинен перевищувати одного року, а обсяг базового активу емітента варантів - 50 % обсягу акцій. Не дозволяється випуск варантів для покриття збитків.

До особливих цінних паперів відносять інвестиційні сертифі­кати, які випускаються інвестиційними фондами та компаніями і мають такі характеристики: дають право на одержання доходу у вигляді дивідендів; обсяг емісії не може перевищувати 15-кратного розміру статутного капіталу; розміщуються і викуповуються за ціною, яка відповідає вартості чистих активів; обмінюються на приватизаційні папери.

Одним із напрямів фінансового інвестування є проведення де­позитних операцій шляхом відкриття в установах банків спеціаль­них депозитних рахунків, в яких на платній і зворотній основі роз­міщуються тимчасово вільні грошові кошти підприємств. Умови проведення депозитних операцій фіксуються в договорі про депозитний вклад, який укладається між інвестором та банком на добровільних засадах. По закінченні договору банк зобов'язу­ється повернути суму депозитного вкладу і сплатити певний депозитний процент.