ТЕМА 5
Мотиваційна сфера особистості
1. Поняття про спрямованість особистості та мотивацію діяльності
2. Основні закономірності розвитку мотиваційної сфери
3. Мотивована поведінка як характеристика особистості
1. Поняття про спрямованість особистості та мотивацію діяльності
У вітчизняній психології існують різні підходи до дослідження особистості, які повязані із поняттям спрямованість.
Спрямованість формується у процесі виховання. Спрямованість — це установки, що стали властивостями особистості й проявляються в таких формах, як потяг, бажання, прагнення, інтерес, схильність, ідеал, світогляд, переконання. Причому в основі всіх форм спрямованості особистості лежать мотиви діяльності.
ФОРМИ СПРЯМОВАНОСТІ:
1. ПОТЯГ - це найбільш примітивна, по своїй суті біологічна форма спрямованості. Із психологічної точки зору - це психічний стан, що виражає недиференційовану, неусвідомлену або недостатньо усвідомлену потребу. Як правило, потяг є минущим явищем, оскільки представлена в ньому потреба або вгасає, або усвідомлюється, перетворюючись у бажання.
2. БАЖАННЯ — це усвідомлена потреба й потяг до чого-небудь. Слід зазначити, що бажання, будучи досить усвідомленим, має силу, що спонукає. Воно загострює усвідомлення мети майбутньої дії й побудова його плану.
3. ПРАГНЕННЯ - виникає тоді, коли в структуру бажання включається вольовий компонент.
4. ІНТЕРЕС - Інтереси найбільш яскраво характеризують спрямованість особистості і є найважливішою спонукальною силою до пізнання навколишньої дійсності.
Розрізняють безпосередній інтерес, який викликається привабливістю об'єкта, і опосередкований інтерес до об'єкта як засобу досягнення цілей діяльності.
5. ІДЕАЛ - це предметна мета схильності індивіда, що конкретизується в образі або уявленні, тобто те, до чого людина прагне, на що орієнтується.
6. СВІТОГЛЯД - система поглядів людини на об'єктивний світ, на місце в ньому людини, на ставлення людини до навколишньої дійсності й до самої себе. Важливими характеристиками світогляду людини є її ідеали, ціннісні орієнтації, принципи пізнання і діяльності, переконання.
7. ПЕРЕКОНАННЯ — вища форма спрямованості — це система мотивів особистості, що спонукують її чинити у відповідності зі своїми поглядами, принципами, світоглядом. В основі переконань лежать усвідомлені потреби, які спонукають особистість діяти, формують її мотивацію до діяльності.
Спрямованість поведінки пов'язані з мотивами й мотивацією.
МОТИВ - це спонукання до діяльності, пов'язані із задоволенням потреби суб'єкта. Під мотивом також часто розуміють причину, що лежить в основі вибору дій і вчинків, сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають активність суб'єкта.
Термін «МОТИВАЦІЯ» є поняттям ширшим за «мотив».
МОТИВАЦІЯ розглядається як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінки людини, її початок, спрямованість і активність.
Питання про мотивацію діяльності виникає щораз, коли необхідно пояснити причини вчинків людини.
У свою чергу, мотив на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб'єктові поводження, є його стійкою особистісною властивістю, зсередини, що спонукує до здійснення певних дій.
Мотиви можуть бути усвідомленими або неусвідомлюваними. Основна роль у формуванні спрямованості особистості належить усвідомленим мотивам. Самі ж мотиви формуються з потреб людини.
ПОТРЕБОЮ називають стан потребування людини в певних умовах життя й діяльності або матеріальних об'єктах. Потреба, як і будь-який стан особистості, завжди пов'язана з наявністю в людини почуття задоволеності або незадоволеності. Потреби є у всіх живих істот, і цим жива природа відрізняється від неживої.
Кількість і якість потреб, які мають живі істоти, залежить від рівня їхньої організації, від способу й умов життя, від місця, яке займає відповідний організм на еволюційних сходах. Найменше потреб у рослин, які мають потребу тільки в певних біохімічних і фізичних умовах існування. Найбільше різноманітних потреб у людини, що крім фізичних і органічних потреб володіє ще й духовними, соціальними. Соціальні потреби виражаються в прагненні людини жити в суспільстві, взаємодіяти з іншими людьми.
Спонукальним до діяльності фактором є МЕТА - усвідомлюваний результат, на досягнення якого в цей момент спрямоване дія, пов'язана з діяльністю, що задовольняє актуалізовану потребу. Психологічно мета є тим мотиваційно-спонукальним змістом свідомості, що сприймається людиною як безпосередній і найближчий очікуваний результат його діяльності.
Прийнято розрізняти МЕТУ ДІЯЛЬНОСТІ й ЖИТТЄВУ МЕТУ. Це пов'язане з тим, що людині доводиться виконувати протягом життя безліч різноманітних діяльностей, у кожній з яких реалізується певна мета. Але мета будь-якої окремої діяльності розкриває лише якусь одну сторону спрямованості особистості, що проявляється в даній діяльності. Життєва мета виступає як узагальнюючого фактора всіх окремих цілей, пов'язаних з окремими діяльностями. Водночас реалізація кожної із цілей діяльності є часткова реалізація загальної життєвої мети особистості. З життєвими цілями пов'язаний рівень досягнень особистості.
Усвідомлення людиною не тільки мети, але й реальності її здійснення розглядається як ПЕРСПЕКТИВА особистості.
Коли людина на шляху до досягнення мети натрапляє на реально непереборні перешкоди, бар'єри або коли вони сприймаються як такі; коли людина усвідомлює неможливість здійснення перспективи, виникає стан розладу, пригніченості - фрустрація