2. Основні закономірності розвитку мотиваційної сфери

Формування мотиваційної сфери людини в процесі її онтогенезу розглядається в рамках формування інтересів людини як основних причин, що спонукують її до розвитку й діяльності. Інтереси відображають насамперед пізнавальні потреби людини.

Перші прояви інтересу спостерігаються в дітей уже НА ПЕРШОМУ РОЦІ ЖИТТЯ, щойно дитина починає орієнтуватися в оточуючому світі. На цьому етапі розвитку дитину найчастіше цікавлять яскраві, барвисті предмети, незнайомі речі, звуки. Дитина не тільки відчуває насолоду, сприймаючи все це, але й вимагає, щоб їй знову й знову показували предмет знову дали почути звуки, , що її зацікавили. Вона плаче й обурюється, якщо її позбавляють можливості продовжувати сприймати те, що викликало інтерес.

Дитина цікавиться тим, що вона сприймає в цей момент. Вона гнівається й плаче, якщо що-небудь цікаве для неї зникло з поля зору. У міру розвитку рухової діяльності в дитини усе більше й більше проявляється інтерес до самостійного виконання дій, якими вона поступово опановує. Вже на першому році життя дитина виявляє, наприклад, схильність багаторазово кидати на підлогу речі, що перебувають у неї в руці, - кинувши взяту річ, вона вимагає, щоб її підняли й дали їй, але потім знову кидає, знову вимагає повернення до себе, знову кидає й т.д. Опановуючи більше складними діями, вона також виявляє цікавість до багаторазового їхнього виконання і може, наприклад, подовгу вкладати одну річ в іншу й знову виймати її.

З розвитком мови й спілкування з навколишніми, а також з розширенням кола предметів і дій, з якими знайомиться дитина, значно розширюються її пізнавальні інтереси. Яскравим вираженням їх є найрізноманітніші питання, що задає дитина дорослим - У ВІЦІ П'ЯТИ РОКІВ дитина задає стільки запитань, що цей період називають періодом питань.

КІНЕЦЬ ПЕРЕДДОШКІЛЬНОГО Й ПОЧАТОК ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ характеризуються виникненням інтересу до гри, що сильно зростає протягом усього дошкільного дитинства. Гра є провідною діяльністю дитини в цьому віці, у ній розвиваються різноманітні сторони її психічного життя, формуються багато найважливіших психологічних якостей її особистості. Разом з тим гра — це діяльність, що найбільш приваблює дитину, найбільше її захоплює. Вона стоїть у центрі її інтересів і, у свою чергу, відображає всі інші інтереси дитини. Усе, що цікавить дітей в оточуючому світі, звичайно знаходить те або інше відображення в їхніх іграх.

Пізнавальні інтереси дошкільників, спрямовані на пізнання реальної дійсності, досить широкі. Дитина-дошкільник подовгу спостерігає за тим, що залучило її увагу до навколишнього світу, багато розпитує про те, що помічає навколо себе. Однак, так само як і в більш ранньому віці, її цікавить все яскраве, барвисте, звучне. З більшим інтересом стежить вона за змінами в природі. Чималий інтерес викликають у неї тварини, особливо ті з них, з якими вона може грати (кошенята, щенята) або за поведінкою яких вона може спостерігати протягом тривалого часу (риби в акваріумі, курчата).

Широко цікавлячись реальною дійсністю, діти дошкільного віку виявляють великий інтерес і до фантастичних розповідей, особливо до казок.

КІНЕЦЬ ДОШКІЛЬНОГО ПЕРІОДУ Й ПОЧАТОК ШКІЛЬНОГО ВІКУ характеризуються звичайно появою нових інтересів у дитини — інтересу до навчання, до школи. Як правило, його цікавить сам процес навчання, можливість нової діяльності, якою він має займатися, нові для нього правила шкільного життя, нові обов'язки, нові товариші й шкільні вчителі. Молодшого школяра цікавлять усі види роботи в школі: він однаково охоче пише, читає, уважає, виконує доручення. Навіть різні оцінки, які він одержує, нерідко викликають у нього в перші дні однакове до себе ставлення. Наприклад, відомо, що деякі діти, що вперше прийшли в школу, цікавляться спочатку не стільки тим, яку оцінку вони одержали, скільки їхньою кількістю.

З часом інтерес до школи усе більше диференціюється. Спочатку визначаються, як більше цікаві, окремі навчальні предмети. Так, одних школярів більше цікавить читання, інших — математика. Поряд з навчальними інтересами в цьому віці виникають і деякі нові, позашкільні інтереси. Вперше з'являються читацькі інтереси дитини. У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ значний інтерес до «побутової» літературі, до розповідей з життя дітей. Казки усе більше й більше втрачають свою принадність. Часто молодший школяр уже відмовляється від них, підкреслюючи, що він бажає читати про те, що було «насправді». До кінця цього періоду усе більше виходить на передній план література про подорожі й пригоди, що у підлітковому віці викликає до себе найбільший інтерес.

Інтерес до ігор піддається значним змінам. У житті школяра гра не займає вже провідного місця, вона поступається навчанню, що стає на тривалий строк провідною діяльністю дитини. Але інтерес до гри все-таки залишається. При цьому зміст ігор істотно змінюється. «Рольові ігри» дошкільника відходять на задній план і зовсім зникають. Найбільше школяра привалюють «настільні» та рухливі ігри, у які з часом усе більше включається момент змагання, а також спортивні ігри. Як на характерний для кінця молодшого шкільного віку інтерес, що залишається й у наступні роки, можна вказати колекціонування деяких предметів, зокрема поштових марок.

У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ значно розширюються й поглиблюються насамперед інтереси соціально-політичного плану. Дитина починає цікавитися не тільки поточними подіями, але й виявляти цікавість до свого майбутнього, до того, яке становище вона займатиме в суспільстві. Подібне явище супроводжується розширенням пізнавальних інтересів.

ЮНАЦЬКИЙ ВІК характеризується подальшим розвитком інтересів, і насамперед пізнавальних. Учні старших класів починають цікавитися вже певними галузями наукового пізнання, прагнуть до більше глибоких і систематичних знань у їхній області, що цікавить.

У ПРОЦЕСІ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ Й ДІЯЛЬНОСТІ формування інтересів, як правило, не припиняється. З віком у людини також спостерігається поява нових інтересів. Однак цей процес значною мірою носить усвідомлений або навіть плановий характер, оскільки ці інтереси тісно пов'язані з удосконалюванням професійних навичок, розвитком сімейних відносин, а також захопленнями.

Формування й розвиток інтересів і мотивів поведінки дитини не повинно відбуватися спонтанно, поза контролем батьків або педагогів. Спонтанний розвиток інтересів дитини в більшості випадків обумовлює можливість появи в неї негативних і навіть згубних інтересів і звичок, наприклад інтересу до алкоголю або наркотиків.

мотиви й інтереси не виникають нізвідки або з нічого. Імовірність виникнення інтересів або мотивів учинків дитини визначається тією діяльністю, у яку вона залучена, а також тими обов'язками, які на неї покладені вдома або в школі.

Варто звернути увагу ще на один момент у проблемі формування й розвитку мотиваційної сфери. Цілі, до яких прагне людина, згодом можуть стати її мотивами. А ставши мотивами, вони, у свою чергу, можуть трансформуватися в особистісні характеристики й властивості.