3. Мотивована поведінка як характеристика особистості

У процесі дорослішання багато провідних мотивів поведінки згодом стають настільки характерними для людини, що перетворюються на риси її особистості. До їхнього числа варто включити мотивацію досягнення, або мотивацію уникнення невдачі, мотив влади, мотив надання допомоги іншим людям (альтруїзм), агресивні мотиви поводження й ін. Домінуючі мотиви стають однією з основних характеристик особистості, що позначається на особливостях інших особистісних рис. Наприклад, установлено, що в людей, орієнтованих на успіх, частіше переважають реалістичні, а в індивідів, орієнтованих на уникнення невдач, — занижені, самооцінки.

САМООЦІНКА – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. РІВЕНЬ САМООЦІНКИ в значній мірі пов'язаний із задоволеністю або незадоволеністю людини собою, своєю діяльністю, що виникає в результаті досягнення успіху або появи невдачі. Сполучення життєвих успіхів і невдач, перевага одного над іншим постійно формують самооцінку особистості.

З самооцінкою особистості тісно зв'язаний РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ - результат, якого суб'єкт розраховує досягти в ході своєї діяльності. Слід зазначити, що істотні зміни в самооцінці відбуваються в тому випадку, коли самі успіхи або невдачі пов'язуються з наявністю або відсутністю в нього необхідних здібностей (про здібності див. тему 7).

Розглянемо деякі МОТИВИ-ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ.

Мотиви афіляції (мотив прагнення до спілкування) і влади актуалізуються й задовольняються тільки в спілкуванні людей.

МОТИВ АФІЛЯЦІЇ звичайно проявляється як прагнення людини налагодити добрі, емоційно позитивні взаємини з людьми.

МОТИВ НЕХТУВАННЯ є протилежним мотиву афіляції і проявляється в остраху бути неприйнятим, знехтуваним значимими для особистості людьми. Перевага даного мотиву створює перешкоди на шляху міжособистісного спілкування. Такі люди викликають недовіру до себе, вони самотні, у них слабко розвинені вміння й навички спілкування.

Домінування в людини мотиву афіляції породжує стиль спілкування з людьми, що характеризуються впевненістю, невимушеністю, відкритістю й сміливістю, а перевага мотиву нехтування призводить до невпевненості, скутості, напруженості.

МОТИВ ВЛАДИ - визначається як стійке й чітко виражене прагнення людини мати владу над іншими людьми.

Мотив влади проявляється в тому, щоб спонукати інших чинити у відповідності зі своїми інтересами й потребами, домагатися їхньої прихильності, співробітництва, доводити свою правоту, відстоювати власну точку зору, впливати.

Прийнято вважати, що люди, що прагнуть до влади над іншими людьми, мають особливо виражений мотив влади. За своїм походженням він, імовірно, пов'язаний із прагненням людини до переваги над іншими людьми.

А. Адлер вважав, що прагнення до переваги, досконалості й соціальної владі компенсує природні недоліки людей, що мають так званий комплекс неповноцінності.

ПРОСОЦІАЛЬНІ МОТИВИ і відповідна ПРОСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА. Під такою поведінкою розуміються будь-які альтруїстичні дії людини, спрямовані на благополуччя інших людей, надання їм допомоги. Деякі психологи вважають, що за такою поведінкою лежить особливий мотив - МОТИВ АЛЬТРУЇЗМУ - мотив допомоги, турботи про інших людей.

Альтруїстична, або просоціальна, поведінка найчастіше характеризується як здійснювана заради блага іншої людини й без надії на винагороду. Альтруїстично мотивована поведінка більше веде до благополуччя інших людей, чим до благополуччя того, хто її реалізує.

«МОТИВ АГРЕСИВНОСТІ» - поведінка, яка завдає людині який-небудь збиток: моральний, матеріальної або фізичний. Агресивність завжди пов'язана з навмисним заподіянням шкоди іншій людині.

Окремі психологічні дослідження показали, що в дітей у період від 3 до 11 років можуть спостерігатися прояви агресивності стосовно однолітків. У цей час у багатьох дітей наявне прагнення до боротьби один з одним. Причому агресивні відповідні дії як реакція на дії однолітків у хлопчиків зустрічаються частіше, ніж у дівчаток. Наприклад, виявлено, що батьки дітей, яким властива підвищена агресивність, нерідко самі не терплять проявів агресії удома, але поза домом дозволяють і навіть заохочують подібні дії своїх дітей, провокують і підкріплюють таку поведінку. Зразками для наслідування в агресивній поведінці дуже часто є самі батьки. Дитина, яка неодноразово піддавався покаранням і сама стає агресивною.

Таким чином, сформовані в процесі життя й діяльності мотиви, характеризують особистість у цілому.