ТЕМА 7
ЗДІБНОСТІ
1. Поняття про здібності. Класифікація здібностей.
2. Задатки як природні передумови здібностей
3. Креативність і творча особистість
4. Геніальність: між нормою і патологією.
5. Поняття антиципації
1. Поняття про здібності та їхню природу
Значний внесок у розробку загальної теорії здібностей вніс радянський учений Б. Теплов. Б. Теплов зазначав, що
- здібність є індивідуальна властивість, що по-різному проявляється в різних людей, пов’язана з успішним освоєнням і здійсненням діяльності.
Здібності, вважав Б. Теплов, Здібність, що не розвивається і не використовується у практиці, згодом губиться. Тільки завдяки постійним вправам ми підтримуємо в себе й розвиваємо далі відповідні здібності.
Успішність виконання будь-якої діяльності залежить не від якоїсь однієї, а від сполучення різних здібностей.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗДІБНОСТЕЙ ЛЮДИНИ.
1. У першу чергу необхідно розрізняти ПРИРОДНІ ЗДІБНОСТІ і СПЕЦИФІЧНІ ЛЮДСЬКІ ЗДІБНОСТІ.
Природні здібності безпосередньо пов’язані з уродженими задатками - це сприйняття, пам’ять, мислення. Специфічні – це індивідуальні для кожної людини окремо, в одної людини математичні, другої художні.
2. ЗАГАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ включають ті, якими визначаються успіхи людини у різних видах діяльності. До них, наприклад, належать розумові здібності, тонкість і точність ручних рухів, розвинена пам’ять, досконале мовлення та ін.
Загальні здібності, що забезпечують відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями в різних видах діяльності, нерідко називають ОБДАРОВАНІСТЮ.
СПЕЦІАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду і їхній розвиток. До таких здібностей можна віднести музичний, математичний, лінгвістичний, технічний, літературний, художньо-творчий, спортивні й ряд інших. Наявність у людини загальних здібностей не виключає розвитку спеціальних і навпаки. Нерідко загальні й спеціальні здібності співіснують, взаємно доповнюючи й збагачуючи один одного.
3. ТЕОРЕТИЧНІ Й ПРАКТИЧНІ ЗДІБНОСТІ відрізняються тим, що перші визначають схильність людини до абстрактно-теоретичних міркувань, а другі - до конкретних, практичних дій. Такі здібності зустрічаються тільки в обдарованих, талановитих людей.
4. НАВЧАЛЬНІ Й ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ відрізняються одні від інших тим, що перші визначають успішність навчання й виховання, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, у той час як другі - створення предметів матеріальної й духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і винаходів, словом - індивідуальна творчість у різних областях людської діяльності.
Здібності до спілкування, взаємодії з людьми, а також предметно-діяльнісні або предметно-пізнавальні здібності - найбільшою мірою соціально обумовлені.
2. Задатки як природні передумови здібностей
Природним підґрунтям здібностей є задатки.
ЗАДАТКИ – це уроджені особливості нервової системи, що становлять індивідуальну основу для формування й розвитку здібностей.
Тільки при наявності гарних задатків здібності можуть розвиватися дуже швидко навіть при несприятливих життєвих обставинах. Однак навіть прекрасні задатки самі по собі автоматично не забезпечують високих досягнень. Значення задатків для різних здібностей неоднаково. Так, воно виразно виявляється в музичних здібностях, істотною передумовою яких є тонкий слух.
Будь-які задатки, перш ніж перетворитися на здібності, повинні пройти великий шлях розвитку.
Процес розвитку багатьох людських здібностей починається з перших днів життя і, якщо людина продовжує займатися тими видами діяльності, у яких відповідні здібності розвиваються, не припиняється до кінця.
Первинний етап у розвитку будь-якої такої здібності пов’язаний з періодом життя дитини від народження до 6-7 років. Тут відбувається вдосконалювання роботи всіх аналізаторів, розвиток і функціональна диференціація окремих ділянок кори головного мозку, зв’язків між ними й органів руху, насамперед рук.
Спочатку розвитку здібностей допомагають різні ігри дітей, потім істотний вплив на них починає здійснювати навчальна й трудова діяльність. В іграх дітей первинний поштовх до розвитку одержують багато рухових, конструкторських, організаторських, художньо-образотворчих, інших творчих здібностей.
Важливим моментом у розвитку здібностей у дітей виступає комплексність, тобто одночасне вдосконалювання декількох здібностей, що взаємно доповнюють одна одну. Така комплексність може відбуватись під час будь-якої діяльності людини.
ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ЗДІБНОСТІ ЛЮДИНИ:
1) творчий характер діяльності;
2) оптимальний рівень її труднощів для виконавця;
3) належна мотивація й забезпечення позитивного емоційного настрою в ході й по закінченні виконання діяльності.
Якщо діяльність дитини носить творчий, нерутинний характер, то вона постійно змушує її думати і сама по собі стає досить привабливою справою як засіб перевірки й розвитку здібностей. Така діяльність завжди пов’язана зі створенням чого-небудь нового, відкриттям для себе нового знання, виявлення в самому собі нових можливостей. Це саме по собі стає сильним і діючим стимулом до занять нею, до додатка необхідних зусиль, спрямованих на подолання виникаючих труднощів. Така діяльність зміцнює позитивну самооцінку, підвищує рівень домагань, породжує впевненість у собі й почуття задоволеності від досягнутих успіхів.
Якщо виконувана діяльність перебуває в зоні оптимальних труднощів, тобто на межі можливостей дитини, то вона веде за собою розвиток її здібностей, реалізуючи те, що Л. Виготський називав зоною потенційного розвитку. Діяльність, що не перебуває в межах цієї зони, менше розвиває здібності. Підтримка інтересу до діяльності через стимулюючу мотивацію означає перетворення мети відповідної діяльності в актуальну потребу людини. Для набуття і закріплення людиною нових форм поводження, необхідно научіння, а воно без відповідного підкріплення не відбувається. Становлення і розвиток научіння - це теж результат научіння, і чим сильніше підкріплення, тим швидше буде йти розвиток. Що ж стосується потрібного емоційного налаштування, то воно створюється таким чергуванням успіхів і невдач у діяльності, що розвиває, здібності людини, при якому за невдачами (вони не виключені, якщо діяльність перебуває в зоні потенційного розвитку) необхідні успіхи, що емоційно підкріплюються, причому їхня кількість у цілому є більшою за число невдач.
4) врахування сенситивних періоди розвитку різних функцій
5) сприятливе середовище (матеріальне і духовне життя суспільства і сім’ї, наявність людей, які володіють відповідними знаннями, уміннями, навичками);
6) перебування у зоні оптимальних труднощів (проста діяльність - зниження інтересів; дуже складна діяльність - зниження темпу, мотивації);
7) час виявлення здібностей;
8) розвиток здібностей до діяльності, до якої є інтерес;
9) всебічний розвиток особистості;
10) суперництво і співробітництво;
11) сформована система навчання і виховання дітей;
12) власна діяльність особистості з розвитку здібностей (є вирішальним фактором при формуванні здібностей).
Так, наприклад, при деяких уроджених або набутих у ранньому віці аномаліях мозку (олігофренія) задатки здібностей до будь-якого виду діяльності втрачаються. Будь-яка людська діяльність має складну структуру і для її успішного виконання недостатньо однієї якої-небудь якості, навіть якщо вона досягло дуже високого рівня розвитку. Так, у результаті своїх досліджень Б. Теплов дійшов висновку, що для заняття будь-яким видом музичної діяльності, на відміну від усякої інший, необхідно таке складне психологічне утворення як музикальність. Музикальність складається з наступних здатностей: музичного слуху, здатності до слуховому подання, музично-ритмічного почуття.
Структура літературних здібностей містить у собі високий рівень розвитку естетичних відчуттів, наявність яскравих наочних образів пам’яті, почуття мови, багату фантазію, глибокий інтерес до психології людей, потреба в самовираженні й ін.
В структурі педагогічних здібностей повинні бути присутнім наступні якості: здатність до передачі дітям знань у короткій і цікавій формі; здатність розуміти учнів, що базується на спостережливості; самостійний і творчий склад мислення; спритність і швидке й точне орієнтування; організаторські здібності.
Ф. Гоноболін розширює структуру педагогічних здібностей, включаючи сюди: здатність робити навчальний матеріал доступним учнем; розуміння вчителем учня; творчість у роботі; педагогічний вольовий вплив на дітей; здатність організувати дитячий колектив; інтерес до дітей; змістовність і яскравість мовлення, її образність і переконливість; педагогічний такт; здатність пов’язувати навчальний матеріал з життям; спостережливість (стосовно дітей); педагогічну вимогливість.
Структура здібностей до певної діяльності в кожної людини індивідуальна також, як і її особистість. Відсутність здібностей ще не означає непридатності, тому що існують психологічні МЕХАНІЗМИ КОМПЕНСАЦІЇ відсутніх здібностей.
Займатися діяльністю доводиться не тільки тим, хто має до неї здібності, але й тим, хто їх не має. Якщо людина змушена продовжувати заняття цією діяльністю, вона свідомо або несвідомо буде компенсувати недолік здібностей, опираючись на сильні сторони своєї особистості. За спостереженнями Є. Ільїна, компенсація може здійснюватися через здобування знань, вмінь, формування типового стилю діяльності, через іншу, більше розвинену здібність.
Підсумовуючи, можна виокремити такі умовні рівні розвитку здібностей:
1) задатки;
2) здібності;
3) обдарованість;
4) талант;
5) геніальність
Із зазначених понять нам ще невідомі, хоча і знайомі поняття талант і геніальність.
ТАЛАНТ — це високий рівень розвитку здібностей, що проявляються у творчих досягненнях, важливих у контексті розвитку культури, насамперед — здатностей спеціальних. Про наявність таланта варто судити за результатами діяльності, які повинні відрізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу.
В різних областях талант може проявлятися в різний час. Так, у музиці, малюванні, математику, лінгвістиці, техніку звичайно він проявляється в ранньому віці; а талант у літературній, науковій або організаторській сферах виявляються в більш пізньому віці. Максимальна продуктивність талановитих людей теж проявляється в різних віках: у науці в 35 - 40 років; у поезії в 24 - 30 і т.д.
Поняття таланту тісно пов’язано з творчістю та асоціюється із творчою особистістю.