16

ТЕМА 8

ПСИХОГІГІЄНА ОСОБИСТОСТІ

1. Поняття психогігієни і її напрямки

2.. Поняття про стрес та дистрес. Депресія

3. Особиста психогігієна

4. Психогігієна праці і навчання

5. Психогігієна спілкування

6. Психогігієна дозвілля

7. Психогігієна побуту

1. Поняття психогігієни і її напрямки

ПСИХОГІГІЄНА (далі за текстом ПГ) - наука про шляхи збереження і зміцнення нервово-психічного здоров’я людини.

Задачі ПГ:

- розробка заходів з профілактики нервово-психічних захворювань;

- вивчення впливу середовища на психіку людини;

- розробка норм праці, відпочинку й побуту;

- психогігієнічна пропаганда;

- охорона психічного здоров’я;

- формування гармонійно розвиненої особистості і здорового способу життя;

- підвищення ефективності розумової праці і творчої активності.

2. Поняття про стрес та дистрес. Депресія

СТРЕС — поняття, запропоноване Г. Сельє в 1936 р. для позначення великого кола станів психічної напруги, обумовлених виконанням діяльності в особливо складних умовах і виникаючих у відповідь на стресори.

СТРЕСОР — різноманітні екстремальні впливи, що призводять до розвитку небажаного функціонального стану — стресу.

Види стресорів:

- фізіологічні - надмірне фізичне навантаження, висока й низька температура, болі та ін.;

- психологічні - фактори, що діють сигнальним значенням: погрозою, небезпекою, образою, інформаційною перевантаженням, та ін.

Залежно від виду стресора й характеру його впливу визначають різні види стресу, у найбільш загальній класифікації:

- стрес фізіологічний

- стрес психологічний.

Психологічний стрес поділяється на інформаційний і емоційний.

Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли суб'єкт не справляється із завданням, великий потік інформації за короткий термін дає сильне навантаження на мозок і людина не встигає приймати вірні рішення в необхідному темпі.

Емоційний стрес з'являється в ситуаціях погрози, небезпеки, образи та ін. При цьому різні його форми - імпульсивна, гальмова, генералізована - призводять до змін у протіканні психічних процесів, емоційним зрушенням, трансформації мотиваційної структури діяльності, порушенням рухової і мовної поведінки.

Залежно від виразності, характеру відповідної реакції на стрес і його вплив емоційний стрес поділяють на еустрес і дистрес.

Дистрес - патогенний стрес, що здійснює шкідливий вплив на організм, виникає в період небезпеки, страхів, невдач, безцільного існування, краху надій, при відсутності перспективи тощо.

Такий стрес обумовлений втратою оптимального керування в системах організму й проявляється в різноманітних вегетативних, рухових і психічних функціональних відхиленнях від норми.

Еустрес - саногенний стрес, що здійснює сприятливий вплив на організм, виникає в період творчого самовираження, радісного хвилювання, задоволення результатами праці, сімейним радостями тощо.

Стрес залежно від його сили викликає різні реакції в людини. Як правило, при сильному стресі виникає загальна реакція збудження, що виражається в дезорганізації поведінки (безладні, некоординовані рухи й жести, плутане, незв'язне мовлення). При надмірному стресі (дистресі) частіше спостерігається зворотна реакція - загальне гальмування, скутість, відмова від діяльності. При середньому або слабкому стресі зовнішні прояви дуже слабкі, а іноді й відсутні.

При продовженні дії стресогенних факторів протягом тривалого часу, розвивається загальний адаптаційний синдром - сукупність неспецифічних і специфічних функціональних і морфологічних захисних змін в організмі, обумовлених адаптацією до даного стресора, відновленням оптимального керування.

Посттравматичний стресовий синдром - сукупність психофізіологічних симптомів і соціальних наслідків, що є властиві самопочуттю і поведінці людей, які пережили катастрофу, поранення, тяжке випробування, що пов’язане з небезпекою для життя. Основні ознаки: нестійкість психіки, здатність до самогубства.

Таким чином, стрес може здійснювати як позитивний, мобілізуючий, так і негативний вплив, аж до повної дезорганізації. При здійсненні негативного впливу на організм в людини може виникати депресивний стан.

Депресія — афективний стан, характерний змінами сфери емоціної, мотиваційної, когнітивних уявлень і загальною пасивністю поведінки. Суб’єктивно людина випробовує насамперед важкі, болісні емоції й переживання - пригніченість, тугу, розпач. Самооцінка різко занижена. У стані депресії характерні безініціативність, швидка стомлюваність; це приводить до різкого падіння продуктивності. У важких, тривалих станах депресії можливі спроби самогубства.

Розрізняють:

1) функціональні стани депресії, можливі в здорових людей у рамках нормального психічного функціонування;

2) депресія патологічна - один з основних психіатричних синдромів.

Якщо знайти конструктивні способи виходу з депресії, то можна за короткий термін позбутися цього негативного стану (заняття спортом, нове хоббі, шопінг, нове кохання та ін.). Якщо знайдено деструктивні способи (алкоголь, наркотики, входження в секти, замикання в собі та ін.), то людина ще більше усугубляє свою психологічну проблему.