- •З курсу “релігієзнавство”
- •Робоча програма
- •Тема1. Релігія та вільнодумство як соціокультурні феномени
- •Тема 2. Ранні форми релігійних вірувань
- •Тема 3. Національні релігії
- •Тема 4. Світові релігії. Буддизм
- •Тема 5. Християнство
- •Тема 6. Іслам
- •Тема 7. Містика та сучасні нетрадиційні релігії
- •Рекомендована література з усіх тем курсу
- •Питання до заліку
- •Методичні рекомендації до семінарів Загальна підготовка
- •Вимоги до оформлення реферату:
- •Вимоги до оформлення фіксованої доповіді:
- •Теми семінарів
- •Тема 1. Релігія та вільнодумство як соціокультурні феномени
- •Теми рефератів
- •Література
- •Тема 2. Первісні релігії. Тема 3. Національні релігії
- •Теми рефератів
- •Література
- •Тема 4. Світові релігії. Буддизм
- •Теми рефератів
- •Література
- •Тема 5. Християнство
- •Теми рефератів
- •Література
- •Тема 5. Християнство
- •Теми рефератів
- •Література
- •Тема 6. Іслам
- •Теми рефератів
- •Література
- •Тема 7. Містика та сучасні нетрадиційні релігії
- •Теми рефератів
- •Література
- •Методичні рекомендації до написання кнтрольних робіт
- •Тематика контрольних робіт
- •Тема 1. Релігія як соціокультурний феномен
- •Література
- •Тема 2. Структура та соціокультурні функції релігії
- •Література
- •Тема 3. Проблема виникнення релігії
- •Література
- •Тема 4. Первісні релігії
- •Література
- •Тема 5. Національні релігії.
- •Література
- •Тема 6. Іудаїзм
- •Тема 12. Виникнення християнства
- •Література
- •Тема 13. Біблія
- •Література
- •Тема 14. Православ’я
- •Література
- •Тема 15. Католицизм
- •Література
- •Тема 16. Протестантизм
- •Література
- •Тема 17. Секти у пізньому протестантизмі
- •Література
- •Тема 18. Порівняльний аналіз віровчення в основних напрямах християнства
- •Література
- •Тема 19. Культ в основних напрямах християнства: порівняльний аналіз
- •Література
- •Тема 20. Православ’я в Україні
- •Література
- •Тема 21. Українська греко-католицька церква (угкц)
- •Література
- •Тема 22. Буддизм і християнство: порівняльний аналіз
- •Література
- •Тема 23. Віровчення буддизму і християнства
- •Література
- •Тема 24. Культ у буддизмі та християнстві
- •Література
- •Тема 25. Іслам
- •Література
- •Тема 26. Християнство та іслам
- •Література
- •Тема 27. Порівняльний аналіз віровчення ісламу і християнства
- •Література
- •Тема 28. Подібне і специфічне у культі християнства і ісламу
- •Література
- •Тема 29. Містика і сучасні нетрадиційні релігії
- •Література
- •Тема 30. Вільнодумство як соціокультурний феномен
- •Література
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Релігія і вільнодумство як соціокультурні феномени
- •Тема 2. Ранні і національні релігії
- •Тема 3. Світові релігії. Буддизм
- •Тема 4. Християнство
- •Тема 4. Основні напрямки християнства
- •Тема 6. Іслам
- •Тема 7. Сучасні нетрадиційні релігії
Тема 30. Вільнодумство як соціокультурний феномен
1. Секуляризація як соціокультурний процес.
2. Вільнодумство та його історичні форми.
3. Гуманізм як основа спілкування віруючих та невіруючих.
Література
Атеистический словарь. – М.: Политиздат, 1986. – 512 с.
Свободомыслие и атеизм в древности, средние века и в эпоху Возрождения. – М., 1986.
Трофимова З.П. Гуманизм, религия и свободомыслие. – М., 1993.
История свободомыслия и атеизма в Европе. – М., 1966.
Косуха П.І. Наука про походження релігії. – К., 1976.
Осипов О.О. Відверта розмова з віруючими і невіруючими. – К., 1984.
Рассел Б. Почему я не христианин. – М., 1987.
Конспект лекцій
Тема 1. Релігія і вільнодумство як соціокультурні феномени
1. Поняття релігієзнавства. Основні підходи до дослідження сутності і виникнення релігії.
2. Структура, історичні форми і соціокультурні функції релігії.
З. Вільнодумство: сутність, історичні форми і соціокультурні функції.
Ключові поняття: релігія, віровчення, культ, релігійна організація, церква, секта, вільнодумство.
1. У процесі розвитку людства виникли різноманітні форми релігії. Для визначення сутності релігії необхідно виділити загальне у всіх її різновидів. З цією метою в духовній культурі сформувалася спеціальна галузь знань – релігієзнавство.
Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування і розвитку релігії, її структуру, елементи, її конкретні соціокультурні форми, роль у житті людини і суспільства, взаємозв'язок з іншими областями культури.
Релігієзнавство носить комплексний характер, воно сформувалося на основі досліджень представників богословсько-теологічної, філософської і наукової думки з їх різними методологічними підходами.
Історично першою формою релігієзнавства стала теологія (греч. Theos – бог, logos – вчення: – вчення про Бога) у католицькій і протестантській традиції і богослов'я – у православній. Богословсько-теологічний підхід до релігії прагне усвідомити її зсередини, з позицій самої релігії, на основі релігійної віри. Відповідно до цього підходу, тільки віруючій людині дано осягти сутність релігії, а релігія виступає як надприродне, надлюдське, надсуспільне явище.
Філософський і науковий підходи намагаються досліджувати релігію ззовні, ця методологія вимагає вийти за межі релігійного досвіду, що приймає віровчення як безперечну істину, і піддати релігію критичному вивченню з позицій розуму, логіко-теоретичних і емпірично-наукових критеріїв істини.
Філософії притаманний універсалізм і гранична узагальненість. У ній є різні напрямки, тому релігія досліджується або з близьких до неї позицій (що характерно для філософії релігії, що ґрунтується на теїзмі, деїзмі, пантеїзмі), або з опозиційної до неї точки зору (що особливо характерно для матеріалістичної філософії). Відповідно до останнього підходу, релігія з'являється як продукт життєдіяльності людини, як соціокультурне явище, що має як причину виникнення і розвитку цілий комплекс факторів. Виділяються три групи детермінант: соціальні, гносеологічні і психологічні.
До соціальної відносяться наступні: 1) безпорадність первісних людей перед переважними силами природи внаслідок примітивного розвитку знарядь праці; 2) безпорадність індивіда перед неконтрольованими соціальними силами.
До гносеологічних факторів можна віднести такі, як: 1) труднощі і протиріччя пізнання, величезна сфера непізнаного і таємничого; 2) розвиток здатності узагальнення й абстрактного мислення, що дозволяє вибудовувати релігійні віровчення, поняття надприродного; 3) розвиток уяви, фантазії, що дає можливість відриву від конкретної почуттєвої реальності.
У групу психологічних факторів входять: 1) страх перед таємничими і ворожими силами, особливо страх перед смертю; 2) негативний емоційний досвід: почуття розпачу, суму, самітності, безсилля перед соціальною несправедливістю, гнобленням, конфліктами, зрадництвом і т.д. ; 3) жагуче прагнення до абсолютного ідеалу: Добру, Красі, Істині і т.д.
2. Розвинуті релігії мають структуру, що включає три елементи: 1) релігійна свідомість, 2) релігійний культ, 3) релігійну організацію.
Релігійна свідомість має переважно чуттєво-образний характер, у її основі лежить подвоєння світу на природну і надприродну реальності і наділення пріоритетом останньої.
Її ядром виступає релігійна віра. Віра як емоційне, оцінювальне і вольове відношення людини впливає на її поводження. Предметом релігійної віри служить надприродне, тобто те, що не підкоряється законам сприйманого усіма світу, до якого незастосовні критерії логічної правильності і досвідної вірогідності.
Структура релігійної свідомості має два рівні: повсякденна і теоретична свідомість. Повсякденна релігійна свідомість – це уявлення, установки, настрої, почуття, переживання, звички, традиції, цей рівень нерідко називають релігійною психологією. Теоретична релігійна свідомість – це систематизовані віровчення, як правило побудовані на основі віроучительних книг, священних писань ( Біблії, Корані), затверджені релігійними організаціями у вигляді догматів (незмінних формул). Зміст віровчення осмислюється в богослов'ї, теології, метою яких є його розробка, захист і пропаганда, цей рівень називають релігійною ідеологією.
Релігійний культ – це соціальна форма об'єктивації релігійної свідомості, здійснення релігійної віри в специфічних діях релігійної групи, сукупність обрядів, стереотипних дій, що символізують ідеї, норми, ідеали.
Релігійна організація – це стійка форма упорядкування спільної релігійної діяльності, що функціонує на основі віровчення і культу, а також певних майнових засобів. Виділяються чотири типи релігійних організацій: церква, секта, деномінація, харизматичний культ.
У процесі розвитку суспільства еволюціонували і форми релігії. Їхнє різноманіття визначається різноманіттям соціокультурних умов.
Можна виділити соціально-історичні типи релігій: 1) ранні (первісні, архаїчні, примітивні), 2) національно-племінні, 3) світові, 4) сучасні нетрадиційні.
У самому загальному вигляді соціокультурні функції релігії можна об'єднати за впливом на соціальні відносини в дві групи: 1) фактор соціальної стабільності, стійкості соціальних відносин, 2) фактор соціальних змін.
Як соціальний стабілізатор релігія має функції: 1) світоглядної, 2) легітимізуючої, 3) інтегруючої, 4) регулюючої.
Як фактор соціальних змін релігія грає дезинтегруючу роль, функцію ініціювання соціальних конфліктів як між релігійними громадами (наприклад, між християнами і мусульманами), так і у їх середині (наприклад, між традиціоналістами і модерністами).
Узагалі соціокультурній ролі релігії дають різнопланову оцінку: позитивну, як гуманізуючого фактора, і негативну, як дегуманізуючого фактора.
3. Вільнодумство – це світоглядна позиція, що стверджує незалежність людини від релігії і церкви, що наполягає на пріоритеті земних цінностей і ідеалів.
Можна виділити історичні форми вільнодумства: богоборство, скептицизм, антиклерикалізм, релігійний індиферентизм, нігілізм, атеїзм. Найбільш послідовною і радикальною формою вільнодумства є атеїзм.
Вільнодумство в історії людства, як правило, грало гуманізуючу роль, мало значення звільняючого від негативного впливу релігії фактора.