- •Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Основні граматичні поняття. Морфологія. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові
- •Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Перехід іменників з одного лексико-граматичного розряду до іншого
- •Граматичні категорії іменника
- •Маскулізми
- •Фемінативи
- •Граматичні категорії іменника
- •Проблема статусу кличного відмінка в українському мовознавстві
- •Спадкоємність системи флексій кличного відмінка
- •Словозміна іменників. Розмежування варіантів відмінкових форм
- •I. За якою ознакою іменники в українській мові поділяються на відміни?
- •II. У якому рядку не всі іменники належать до м'якої групи і відміни?
- •Iіі. Які іменники української мови стоять поза відмінами?
- •Невідмінювані іменники. Іменники з ознаками прикметникової парадигми
- •Знайдіть рядок, у якому всі іменники не змінюють свого закінчення ні за відмінками, ні за числами.
- •Назвіть приклади неправильної відмінкової форми прізвищ.
- •Виберіть правильні твердження.
- •У якому рядку всі іменники іншомовного походження належать до жіночого роду?
- •Виберіть правильні варіанти вживання абревіатур.
- •Визначте рядки, у яких подано правильне узгодження іменника з прикметником у категорії роду.
- •Розбір іменника як частини мови /за схемою/
- •Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Форми прикметників. Творення ступенів порівняння прикметників
- •I. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки якісні прикметники?
- •II. У якому рядку не всі прикметники належать до одного розряду?
- •Iіi. У якому рядку до складу словосполучень входять тільки відносні прикметники?
- •V. У якому рядку при утворенні вищого ступеня порівняння у всіх прикметників відбуваються звукові зміни приголосних основи г, ж, з у сполученні з суфіксом -ш-?
- •VI. У якому рядку до складу словосполучень входять якісні прикметники в короткій формі?
- •VII. У якому рядку всі прикметники творять вищий, найвищий ступені порівняння від інших основ?
- •Відмінювання прикметників. Розбір прикметника як частини мови (за схемою)
- •Vіі. У якому рядку правильно зроблено морфологічний розбір виділеного прикметника? Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь (я. Гоян).
- •Числівник як частина мови. Граматичні категорії та функційні розряди числівників
- •I. У якому рядку всі числівники — кількісні?
- •II. У якому рядку всі числівники - порядкові?
- •Відмінювання різних розрядів числівників. Наголос у числівниках. Розбір числівника як частини мови /за схемою/
- •Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників та їх граматичні категорії
- •I. У рядку якому всі наведені слова є займенниками?
- •II. У якому рядку всі займенники належать до розряду неозначених?
- •Модульна контрольна робота: диктант і граматичне завдання, пов’язане з вивченим матеріалом
- •Дієслово як частина мови. Неозначена форма дієслова. Типи дієслівних основ. Класи дієслів. Поділ дієслів на дієвідміни
- •Категорія виду дієслів. Утворення форм доконаного і недоконаного виду. Категорія перехідності-неперехідності дієслів. Категорія стану
- •Категорія часу та роду дієслова
- •Категорія способу дієслова. Словотвір дієслів
- •Дієприкметник як форма дієслова. Граматичні категорії дієприкметника. Творення дієприкметників, їх відмінювання та написання
- •Прислівник як частина мови. Розряди за значенням. Морфологічний склад та написання
- •1. У якому рядку до складу всіх словосполучень входять прислівники зі значенням міри та ступеня дії, ознаки?
- •Прийменник як частина мови. Уживання прийменників
- •Сполучник як службова частина мови. Розряди сполучників та їх морфологічний склад
- •Частка як службова частина мови
- •Частки не і ні з різними частинами мови
- •Вигуки та звуконаслідувальні слова. Групи вигуків за значенням
Граматичні категорії іменника
План
Граматична категорія числа.
Однинні та множинні іменники в українській мові.
Категорія відмінка і система відмінкових форм в українській мові.
Основні значення відмінків.
Література
1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1997. – С.52-91.
2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк., 1989. – С.35-43.
3. Горпинич В.О. Українська морфологія. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – 350с.
4. Плющ М.Я. Граматика української мови: У 2 ч. – Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Підручник. – К.: Вища шк., 2005. – 286 с.
5. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2005. – С.206-215.
6. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; за ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004.– С. 54-102.
Контрольні питання
Назвіть граматичні категорії іменника.
Перелічіть засоби вираження категорії числа іменників.
Який відмінок (відмінки) називають прямим?
Який статус вокатива у системі відмінків української мови?
Практичні завдання
Випишіть з орфографічного словника 20 однинних іменників, визначте їх лексико-граматичний розряд.
Згрупуйте за значенням іменники, що вживаються тільки у множині.
Вершки, граблі, гордощі, Альпи, окуляри, Роман, обжинки, роковини, висівки, ножиці, канікули, дріжджі, жнива, Карпати, шкарпетки, фінанси, ворота, шахи, Чернівці.
З’ясуйте, якими відмінками в українській мові виражається значення об’єкта, адресата, знаряддя, особи. Наведіть приклади.
З’ясуйте, як виражається значення називного й знахідного відмінків, якщо збігається флексія. Яку основну синтаксичну функцію закріплено за Н. та Зн. відмінками без прийменника?
Шевченко мав сильних попередників в українській літературі, але, незважаючи на це, він став її справжнім основоположником. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу. Справа не тільки в тому, що Шевченко нагадує своїм універсальним талантом таких людей, як Леонардо да Вінчі. Справа насамперед у тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, так і з ідейного боку світове значення.
Опрацюйте (стисло законспектуйте) уривок із монографії Юносової В.О. «Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові» (додається).
Проблема статусу кличного відмінка в українському мовознавстві
Українська мова належить до тих слов’янських мов, які для граматичного оформлення звертання використовують кличний відмінок із прадавніх часів.
Кличний відмінок був поширений у слов’янських мовах і вживався у звертаннях в однині іменників чол. та жін. роду. У множині для вираження звертання вживався не окремий кличний відмінок, а форма називного відмінка.
Кличний відмінок дуже рано почав втрачатися. Його втрата відбувалася нерівномірно в різних східнослов’янських діалектах. Як свідчать давні пам’ятки і факти сучасних східнослов’янських мов, втрата кличного відмінка особливо охопила північну і частково південно-західну частини давньоруських діалектів, що пізніше ввійшли до складу російської та білоруської мов. Саме тому кличний відмінок зберігається в українській мові і досі.
Довгий час у мовознавстві питання про статус кличного відмінка було дискусійним. У вузівських курсах української мови він кваліфікувався як клична форма. З цього приводу зазначалося, зокрема: “В українській мові шість відмінків... Крім цих відмінків, в українській мові вживається ще клична форма” [44, 222; 154, 84; 25, 139]. В академічному виданні “Сучасна українська літературна мова” за загальною редакцією І.К. Білодіда було спростовано цей статус. Основним аргументом послужило те, що клична форма протиставляється формі називного відмінка, через що її неможливо розглядати поза відмінковою парадигмою [126, 74]. С.П. Бевзенко, С.П. Cамійленко, І.Р. Вихованець та інші українські мовознавці ввели кличний відмінок до відмінкової парадигми іменників [5, 15; 112, 13; 25, 139]. Лише у третьому виданні “Українського правопису” (1990 р.) клична форма офіційно набула статусу відмінка. З цього часу у граматиках сучасної української мови стали виділяти сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний [7, 21; 129, 205].