- •Тема 1 предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- •1.1. Предмет фінансової науки
- •1.2. Сутність фінансів
- •1.3. Необхідність та характерні особливості фінансів
- •1.4. Функції фінансів
- •1.5. Фінансова система
- •Тема 2 генезис і еволюція фінансів
- •2.1. Фінанси як економічна категорія
- •Тема з становлення та розвиток фінансової науки
- •3.1. Історичні передумови виникнення фінансової науки та її роль у суспільстві
- •3.2. Сутність та структура фінансової науки
- •3.3. Зміст системи фінансових наукових знань та інструментарій фінансової науки
- •3.4. Розвиток фінансової науки у XV—XIX ст.
- •3.5. Світова фінансова наука у XX ст.
- •3.6. Розвиток фінансової науки у сучасний період
- •Тема 4 фінансова політика і фінансове право
- •4.1. Фінансова політика, її сутність, види і значення
- •4.2. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики
- •4.3. Поняття та система фінансового права
- •Тема 5 податки. Податкова система
- •5.1. Сутність, необхідність та види податків
- •5.2. Податкова політика і податкова система України
- •5.3. Організація податкової роботи та діяльність державної податкової служби
- •Тема 6 бюджет. Бюджетна система
- •6.1. Соціально-економічна сутність, необхідність та призначення бюджету
- •6.2. Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •6.3. Бюджетний устрій та бюджетна система
- •6.4. Економічна сутність і склад доходів бюджету
- •6.5. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
- •6.6. Бюджетні права та бюджетна ініціатива
- •6.7. Бюджетний процес
- •Тема 7 бюджетний дефіцит
- •7.1. Поняття стану бюджетного фонду та дефіциту бюджету
- •7.2. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту
- •7.3. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація
- •7.4. Методи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету
- •Тема 8 державний кредит
- •8.1. Економічна природа та роль державного кредиту
- •8.2. Форми державного кредиту та класифікація державних позик
- •8.3. Державний борг: сутність та соціально-економічні наслідки
- •8.4. Управління державним боргом
- •Тема 9 місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •9.1. Основи теорії місцевих фінансів
- •9.2. Сутність, функції та принципи організації місцевих фінансів
- •9.3. Місцеві фінансові інститути та їх характеристика
- •9.4. Роль місцевих фінансів в економічній системі держави
- •9.5. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •Тема10 соціальні позабюджетні фонди
- •10.1. Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів
- •10.2. Становлення та розвиток соціальних позабюджетних фондів
- •10.3. Загальна характеристика соціальних позабюджетних фондів
- •10.4. Вітчизняна практика функціонування соціальних позабюджетних фондів
- •Тема 11 фінанси суб'єктів господарювання
- •11.1. Поняття суб'єкта господарювання, ознаки його ідентифікації. Класифікація суб'єктів господарювання
- •11.2. Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва (підприємств) реального сектору економіки
- •11.3. Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва — фінансових установ
- •11.4. Фінанси організацій і установ, створених органами виконавчої влади
- •11.5. Фінанси некомерційних організацій — об'єднань громадян
- •11.6. Фінансова діяльність підприємців — фізичних осіб
- •Тема 12 фінанси домогосподарств
- •12.1. Домогосподарство як інституційна економічна одиниця та суб'єкт фінансових відносин
- •12.2. Теоретичні основи фінансів домогосподарств
- •12.3. Бюджет домогосподарства, його структура. Сукупні ресурси і сукупні витрати домогосподарства
- •12.4. Заощадження домогосподарств, їх класифікація, мотиви та чинники
- •12.5. Особисті фінанси, їх розвиток в умовах ринку
- •Тема 13 страхування та страховий ринок
- •13.1. Об'єктивна необхідність і сутність страхового захисту. Страхові фонди як джерело забезпечення страхового захисту
- •13.2. Економічна природа і сутність страхування
- •13.3. Функції і принципи страхування
- •13.4. Класифікація страхування
- •13.5. Поняття страхового ринку, його структура
- •13.6. Державне регулювання у сфері страхування
- •Тема 14 фінансовий ринок
- •14.1. Фінансовий ринок у системі економічних відносин
- •14.2. Сегментація фінансового ринку
- •14.3. Характеристика інструментів фінансового ринку
- •14.4. Суб'єкти фінансового ринку
- •14.5. Фінансові посередники: класифікація та функціональне призначення
- •Тема 15 фінансовий менеджмент
- •15.1. Сутність фінансового менеджменту
- •15.2. Фінансові рішення, їх розробка, прийняття та реалізація
- •15.3. Мета й основні завдання фінансового менеджменту
- •15.4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •15.5. Принципи і функції фінансового менеджменту, їх характеристика
- •15.6. Механізм фінансового менеджменту, його сутність та складові
- •Тема 16 міжнародні фінанси
- •16.1. Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів
- •16.2. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •16.3. Міжнародний неринковий перерозподіл фінансових ресурсів
- •Тема 17 фінансова безпека держави
- •17.1. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
- •17.2. Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки
- •17.3. Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
- •Тема 18 фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- •18.1. Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою
- •18.2. Фінансова система Сполучених Штатів Америки
- •18.3. Фінансова система Федеративної Республіки Німеччини
- •18.4. Фінансова система Великої Британії
- •18.5. Фінансова система Франції
- •18.6. Фінансова система Японії
- •18.7. Загальна характеристика фінансів Скандинавських країн
- •Тема 19 фінанси європейського союзу
- •19.1. Етапи економічної інтеграції в Європі. Фінансова політика у контексті поглиблення європейської інтеграції
- •19.2. Валютно-фінансова конвергенція та особливості організації фінансів Європейського Союзу
- •19.3. Бюджет Європейського Союзу. Бюджетна стратегія і бюджетний процес
- •19.4. Гармонізація та уніфікація податкової політики в межах Європейського Союзу
- •19.5. Валютна інтеграція. Спільна валютна політика та запровадження євро
- •19.6. Основні інституції єс та їх роль у формуванні єдиної фінансової політики
11.5. Фінанси некомерційних організацій — об'єднань громадян
До суб'єктів господарювання належать також некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства — об'єднання громадян як добровільні громадські формування, створюють на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод, тобто для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національних, культурних, спортивних (громадські організації) та політичних (політичні партії) інтересів.
Створення та організація діяльності громадських формувань ґрунтуються на правомочності володіння, користування і розпорядження майном, господарській правоздатності, господарсько-правовій відповідальності, а також на фінансовому забезпеченні, що відповідає основному напряму обраної діяльності (членські внески, пожертви, доходи від господарської діяльності тощо). Об'єднання громадян (громадські організації та політичні партії) як суб'єкти господарювання беруть участь у господарських відносинах, але не мають на меті отримання прибутку для розподілу між засновиками (учасниками). Для згаданих об'єднань важливим є наявність статусу неприбуткової організації. Цей статус вони отримують, як і державні організації та установи, після введення їх до Реєстру неприбуткових організацій і присвоєння в ідентифікаційному номері ознак неприбуткової організації.
Громадські організації визнають власними: кошти і майно, отримані від засновників, членів (учасників) або держави; надходження від вступних та членських внесків; пожертвування від громадян, підприємств та організацій; кошти від виконання господарської та іншої комерційної діяльності; частину прибутку унітарних підприємств, засновниками яких є громадські організації; бюджетні кошти (творчі спілки); кошти, отримані на інших підставах, не заборонених законом.
Політичні партії визнають власними кошти й інше майно, отримане від: надходжень від вступних та членських внесків; продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів; реалізації виробів із власною символікою; проведення фестивалів, виставок, лекцій, інших політичних заходів; інші надходження (отримання на статутні потреби частини прибутків унітарних підприємств (засобів масової інформації), засновниками яких є політичні партії); державне фінансування. Політична партія має право на отримання державного фінансування її статутної діяльності, якщо на останніх чергових виборах народних депутатів України виборчий список кандидатів у депутати від цієї партії отримав три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. За рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України фінансують статутну діяльність політичних партій, не пов'язану з їхньою участю у виборах до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також відшкодовують витрати політичних партій (у т. ч. тих, що належали до виборчих блоків політичних партій), пов'язані з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час чергових та позачергових виборів народних депутатів України.
Політичним партіям, їх установам та організаціям заборонено прямо або опосередковано отримувати кошти та інше майно від: благодійних та релігійних об'єднань і організацій; іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян і осіб без громадянства; державних органів та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ й організацій; підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо частка держави або іноземного учасника у статутному капіталі перевищує 20 %; нелегалізованих об'єднань громадян; анонімних осіб або під псевдонімом; політичних партій, що не належать до виборчого блоку політичних партій.
Політичні партії не мають права отримувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм заборонено мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності.
Не оподатковують податком на прибуток кошти і доходи, отримані від операцій громадськими організаціями, а саме: надходження від вступних та членських внесків; доходи, отримані від основної діяльності (від надання послуг для суспільного споживання та для інших потреб, передбачених статутними документами); кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги; кошти або майно, які надійшли безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; вартість майна і кошти, що визнані як гуманітарна допомога; доходи у вигляді відсотків, страхових виплат та відшкодувань, роялті, дивіденди, а також приріст вартості майна підприємства, заснованого на праві власності об'єднань громадян при його ліквідації і розподілі між учасниками.
При оподаткуванні доходів громадських (неприбуткових) організацій потрібно враховувати, що проведення господарської діяльності через відокремлені підрозділи (представництва, філії, відділення) без статусу юридичної особи, агентів або будь-яких інших осіб, котрі діють від імені й на користь організації, не визнають регулярною, постійною і безпосередньою участю у діяльності організації. Це означає, що отримання доходу за послуги, що надали підрозділи без статусу юридичної особи або агенти, може призвести до позбавлення організації статусу неприбуткової.
Доходи, отримані від проведення господарської діяльності через відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи або агентів, підлягають оподаткуванню за ставкою 25 % з урахуванням суми витрат, пов'язаних з їх отриманням (без урахування сум перевищення витрат над доходами), а також амортизаційних відрахувань.
Слід зазначити, що доходи від оренди (оперативного лізингу) не вводять до пасивних доходів і не звільняють від оподаткування. Тому некомерційні організації для надання свого майна в оренду використовують унітарні підприємства, які вони створюють за рахунок своїх коштів та власного майна. Доходи підприємств, організацій та установ, заснованих на праві власності громадських організацій, оподатковують на загальних підставах. Ці суб'єкти господарювання мають право вибору схеми сплати єдиного податку.
Кошти об'єднань громадян (громадських організацій і політичних партій) використовують відповідно до напрямів, передбачених у статуті, що відображають у видатковій частині кошторису. За використання коштів, звільнених від оподаткування не за цільовим призначенням або не підтверджених документально, їх належить відображати у звіті про використання коштів неприбуткових організацій з метою їх оподаткування.
Громадські організації й політичні партії є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, комунального податку та плати за землю.
Органи місцевого самоврядування в рамках компетенції мають право вводити пільгові ставки, звільняти від сплати окремі категорії платників податків (наприклад, від комунального податку). Звільнення від сплати окремих податків (наприклад, плати за землю) або надання податкових пільг поширюється і на громадські організації інвалідів.
Якщо організації, які користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні комерційні підприємства або надають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі, то податок сплачують за земельні ділянки, зайняті цими підприємствами або будівлями, у встановлених розмірах на загальних підставах.
Від плати за землю звільнені підприємства та установи громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, і на яких кількість працюючих інвалідів становить не менше 50 % від загальної чисельності працівників, та за умови, що їх фонд оплати праці — не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що належать до валових витрат виробництва (обігу) плату.
Як й інші суб'єкти господарювання, громадські організації та політичні партії є платниками зборів до державних цільових фондів (збори на обов'язкове державне пенсійне забезпечення; на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності; на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття та ін.).