- •Тема 1 предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- •1.1. Предмет фінансової науки
- •1.2. Сутність фінансів
- •1.3. Необхідність та характерні особливості фінансів
- •1.4. Функції фінансів
- •1.5. Фінансова система
- •Тема 2 генезис і еволюція фінансів
- •2.1. Фінанси як економічна категорія
- •Тема з становлення та розвиток фінансової науки
- •3.1. Історичні передумови виникнення фінансової науки та її роль у суспільстві
- •3.2. Сутність та структура фінансової науки
- •3.3. Зміст системи фінансових наукових знань та інструментарій фінансової науки
- •3.4. Розвиток фінансової науки у XV—XIX ст.
- •3.5. Світова фінансова наука у XX ст.
- •3.6. Розвиток фінансової науки у сучасний період
- •Тема 4 фінансова політика і фінансове право
- •4.1. Фінансова політика, її сутність, види і значення
- •4.2. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики
- •4.3. Поняття та система фінансового права
- •Тема 5 податки. Податкова система
- •5.1. Сутність, необхідність та види податків
- •5.2. Податкова політика і податкова система України
- •5.3. Організація податкової роботи та діяльність державної податкової служби
- •Тема 6 бюджет. Бюджетна система
- •6.1. Соціально-економічна сутність, необхідність та призначення бюджету
- •6.2. Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •6.3. Бюджетний устрій та бюджетна система
- •6.4. Економічна сутність і склад доходів бюджету
- •6.5. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
- •6.6. Бюджетні права та бюджетна ініціатива
- •6.7. Бюджетний процес
- •Тема 7 бюджетний дефіцит
- •7.1. Поняття стану бюджетного фонду та дефіциту бюджету
- •7.2. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту
- •7.3. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація
- •7.4. Методи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету
- •Тема 8 державний кредит
- •8.1. Економічна природа та роль державного кредиту
- •8.2. Форми державного кредиту та класифікація державних позик
- •8.3. Державний борг: сутність та соціально-економічні наслідки
- •8.4. Управління державним боргом
- •Тема 9 місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •9.1. Основи теорії місцевих фінансів
- •9.2. Сутність, функції та принципи організації місцевих фінансів
- •9.3. Місцеві фінансові інститути та їх характеристика
- •9.4. Роль місцевих фінансів в економічній системі держави
- •9.5. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •Тема10 соціальні позабюджетні фонди
- •10.1. Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів
- •10.2. Становлення та розвиток соціальних позабюджетних фондів
- •10.3. Загальна характеристика соціальних позабюджетних фондів
- •10.4. Вітчизняна практика функціонування соціальних позабюджетних фондів
- •Тема 11 фінанси суб'єктів господарювання
- •11.1. Поняття суб'єкта господарювання, ознаки його ідентифікації. Класифікація суб'єктів господарювання
- •11.2. Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва (підприємств) реального сектору економіки
- •11.3. Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва — фінансових установ
- •11.4. Фінанси організацій і установ, створених органами виконавчої влади
- •11.5. Фінанси некомерційних організацій — об'єднань громадян
- •11.6. Фінансова діяльність підприємців — фізичних осіб
- •Тема 12 фінанси домогосподарств
- •12.1. Домогосподарство як інституційна економічна одиниця та суб'єкт фінансових відносин
- •12.2. Теоретичні основи фінансів домогосподарств
- •12.3. Бюджет домогосподарства, його структура. Сукупні ресурси і сукупні витрати домогосподарства
- •12.4. Заощадження домогосподарств, їх класифікація, мотиви та чинники
- •12.5. Особисті фінанси, їх розвиток в умовах ринку
- •Тема 13 страхування та страховий ринок
- •13.1. Об'єктивна необхідність і сутність страхового захисту. Страхові фонди як джерело забезпечення страхового захисту
- •13.2. Економічна природа і сутність страхування
- •13.3. Функції і принципи страхування
- •13.4. Класифікація страхування
- •13.5. Поняття страхового ринку, його структура
- •13.6. Державне регулювання у сфері страхування
- •Тема 14 фінансовий ринок
- •14.1. Фінансовий ринок у системі економічних відносин
- •14.2. Сегментація фінансового ринку
- •14.3. Характеристика інструментів фінансового ринку
- •14.4. Суб'єкти фінансового ринку
- •14.5. Фінансові посередники: класифікація та функціональне призначення
- •Тема 15 фінансовий менеджмент
- •15.1. Сутність фінансового менеджменту
- •15.2. Фінансові рішення, їх розробка, прийняття та реалізація
- •15.3. Мета й основні завдання фінансового менеджменту
- •15.4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •15.5. Принципи і функції фінансового менеджменту, їх характеристика
- •15.6. Механізм фінансового менеджменту, його сутність та складові
- •Тема 16 міжнародні фінанси
- •16.1. Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів
- •16.2. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •16.3. Міжнародний неринковий перерозподіл фінансових ресурсів
- •Тема 17 фінансова безпека держави
- •17.1. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
- •17.2. Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки
- •17.3. Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
- •Тема 18 фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- •18.1. Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою
- •18.2. Фінансова система Сполучених Штатів Америки
- •18.3. Фінансова система Федеративної Республіки Німеччини
- •18.4. Фінансова система Великої Британії
- •18.5. Фінансова система Франції
- •18.6. Фінансова система Японії
- •18.7. Загальна характеристика фінансів Скандинавських країн
- •Тема 19 фінанси європейського союзу
- •19.1. Етапи економічної інтеграції в Європі. Фінансова політика у контексті поглиблення європейської інтеграції
- •19.2. Валютно-фінансова конвергенція та особливості організації фінансів Європейського Союзу
- •19.3. Бюджет Європейського Союзу. Бюджетна стратегія і бюджетний процес
- •19.4. Гармонізація та уніфікація податкової політики в межах Європейського Союзу
- •19.5. Валютна інтеграція. Спільна валютна політика та запровадження євро
- •19.6. Основні інституції єс та їх роль у формуванні єдиної фінансової політики
Тема10 соціальні позабюджетні фонди
10.1. Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів
Позабюджетні фонди — важлива складова державних фінансів і самостійна ланка фінансової системи країни. їх виникнення та функціонування пов'язане з наявністю товарно-грошових відносин.
Державні фонди були запроваджені задовго до формування бюджету як єдиного централізованого грошового фонду й існували у вигляді спеціальних фондів та особливих рахунків. Із розширенням сфери діяльності держава потребувала все більших грошових коштів, що зосереджувалися в особливих фондах і мали спеціальне призначення. Таким фондам притаманний, як правило, тимчасовий характер. Після виконання запланованих заходів і припинення їх фінансування спеціальні фонди ліквідовувалися. Множинність таких фондів створювала певні фінансові незручності й потребувала додаткових коштів на управління.
Із розвитком і зміцненням держави спеціальні фонди було уніфіковано і створено на основі їх об'єднання державний бюджет, який після розгляду і схвалення парламентом набував статусу закону, обов'язкового до виконання.
У сучасних умовах через державні фінанси здійснюється важливий вплив на соціальні та економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Виконуючи властиві для конкретного етапу розвитку функції, держава забезпечує фінансування заходів щодо соціального захисту населення, підтримки державного сектору національної економіки, реалізації пріоритетних загальнодержавних програм. Основну роль у перерозподілі фінансових ресурсів між територіями, галузями, сферами діяльності, юридичними, фізичними особами відіграють державний та місцеві бюджети. Обсяги видатків бюджетів залежать від їх дохідної частини, а також не мають чинити надмірний вплив на підприємницьку діяльність.
З метою вирішення окремих загальнодержавних програм залучаються інші форми перерозподілу централізованих фінансових ресурсів, до яких належать позабюджетні фонди. Ринкові умови господарювання і наявність різних форм власності створюють об'єктивні умови для функціонування позабюджетного механізму розподілу грошових коштів, який надає можливість залучати додаткові фінансові ресурси від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і спрямовувати їх на суспільні потреби.
Позабюджетні фонди мають певні переваги. Зміни, які відбуваються в економіці та соціальному житті суспільства, потребують прийняття оперативних управлінських рішень. Формування і використання бюджетних коштів регламентується нормативно-правовими актами на рік, а в позабюджетних фондах, що регулюються органами виконавчої влади, можливі зміни впродовж звітного періоду. Так, за наявності додаткових надходжень коштів можуть бути збільшені розміри соціальних виплат. Кошти, інвестовані в цінні папери, приносять додатковий дохід. Позабюджетні фонди підлягають управлінню та контролю на засадах трипартизму.
Дослідження теоретичних засад позабюджетних фондів виявило різні підходи до їх визначення. їх розглядають як: державні цільові фонди, що є формою перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб; фонди фінансових ресурсів цільового призначення, які використовуються для задоволення економічних і соціальних потреб держави, підприємницьких структур та окремих громадян; загальнодержавні фонди цільового призначення.
Поняття "фонд" означає кошти, акумульовані на спеціальному рахунку і призначені на конкретні цілі. Фінансові ресурси можуть використовуватись у фондовій та нефондовій (потоковій) формах. Позабюджетні фонди належать до першої групи, а їх назва вказує на цільове призначення. У перспективі фінансова наука може запропоновувати нове поняття або використати іноземний досвід з визначенням їх як спеціальних фондів.
До спеціальних фондів у світовій практиці належать різноманітні автономні і приєднані бюджети, позабюджетні фонди, спеціальні кошториси і рахунки, які виконують, у першу чергу, економічну та соціальну функції. За рахунок коштів таких фондів держава надає соціальні послуги населенню, субсидії та кредити підприємствам, регулює національну економіку тощо.
У фінансових системах більшості країн світу спеціальні фонди займають вагоме місце. Обсяг акумульованих у них коштів є досить значним. У Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни, в Японії зі спеціальних фондів фінансується більше половини державних видатків, у Великобританії — понад третина.
Позабюджетні фонди різняться один від одного за правовим статусом, строком дії, цілями використання тощо (рис. 10.1).
Рис. 10.1. Класифікація позабюджетних фондів
В Україні найбільшого поширення набули загальнодержавні соціальні позабюджетні фонди, що мають постійний характер.
Соціальні позабюджетні фонди доцільно розглядати як особливе явище товарно-грошових відносин. Вони є формою перерозподілу валового внутрішнього продукту у грошовому вираженні з метою формування централізованих фондів грошових коштів та їх використання на соціальні програми.
Всі види розподільних відносин, які здійснюються за допомогою соціальних позабюджетних фондів, можна виокремити в такі групи:
між органами державної виконавчої влади та юридичними особами, які сплачують внески у фонди;
між органами державної виконавчої влади і фізичними особами, які сплачують внески та отримують соціальні допомоги з цих фондів;
між органами державної виконавчої влади, пов'язані з перерозподілом коштів державного бюджету, окремих соціальних фондів;
між органами державної виконавчої влади та кредитними установами з приводу отримання та повернення кредитів, вкладення тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки;
між робочими органами фондів й установами, організаціями, які надають громадянам соціальні послуги.
Сукупність зазначених вище грошових відносин характеризує зміст позабюджетних фондів. Об'єктивна необхідність таких фондів пов'язана з тим, що в умовах товарно-грошових відносин держава має ефективно організувати перерозподіл валового внутрішнього продукту, формуючи фонди грошових коштів з метою повної реалізації своєї соціальної політики.
Матеріальним вираженням цих відносин є централізовані фонди грошових коштів, які характеризуються такими ознаками:
цільове призначення коштів;
правове регулювання формування і використання коштів;
перебування коштів у розпорядженні спеціальних органів державної виконавчої влади;
перерозподіл коштів всередині кожного напряму соціальної політики;
динамічність;
мобільність;
наявність резервних фондів у їх складі.
За формою бюджети соціальних позабюджетних фондів є фінансовими планами спеціальних органів державної виконавчої влади, які мають особливий склад і структуру доходів та видатків, характеризуються певним порядком складання, затвердження і виконання.
Організаційна структура позабюджетних фондів складається з правлінь та виконавчих дирекцій, що розпоряджаються коштами цільового призначення.
Робочі органи позабюджетних фондів взаємодіють із законодавчою владою, між собою, з фінансовими та кредитними організаціями (рис. 10.2).
Основним призначенням соціальних позабюджетних фондів є забезпечення спеціальних органів державної виконавчої влади таким обсягом фінансових ресурсів, який був би достатнім для виконання ними своїх повноважень.
Соціальні позабюджетні фонди відіграють важливу роль, яка виявляється у тому, що:
Рис. 10.2. Суб'єкти управління коштами соціальних позабюджетних фондів
1) вони є важливою формою перерозподілу валового внутрішнього продукту, яка активно застосовується державою в умовах ринкових перетворень. Обсяг соціальних фондів становить близько половини обсягу доходів державного бюджету;
2) формуючи позабюджетні фонди, держава використовує додаткові до бюджетних канали надходження грошових коштів у формі обов'язкових внесків для своєї соціальної політики, закріплюючи за страховими внесками конкретні соціальні виплати й послуги;
3) соціальні позабюджетні фонди функціонують на страхових засадах, що передбачає солідарний перерозподіл коштів між учасниками; за мінімальних платежів забезпечуються грошові виплати у зв'язку з настанням страхових випадків;
4) вони є інструментом соціального захисту населення. Держава гарантує громадянам матеріальну підтримку в разі настання пенсійного віку, втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, народження дитини тощо;
5) соціальні позабюджетні фонди є важливим інструментом державного впливу на ринку праці при вирішенні демографічних проблем, організації охорони праці на підприємствах.