- •Тема 1 предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- •1.1. Предмет фінансової науки
- •1.2. Сутність фінансів
- •1.3. Необхідність та характерні особливості фінансів
- •1.4. Функції фінансів
- •1.5. Фінансова система
- •Тема 2 генезис і еволюція фінансів
- •2.1. Фінанси як економічна категорія
- •Тема з становлення та розвиток фінансової науки
- •3.1. Історичні передумови виникнення фінансової науки та її роль у суспільстві
- •3.2. Сутність та структура фінансової науки
- •3.3. Зміст системи фінансових наукових знань та інструментарій фінансової науки
- •3.4. Розвиток фінансової науки у XV—XIX ст.
- •3.5. Світова фінансова наука у XX ст.
- •3.6. Розвиток фінансової науки у сучасний період
- •Тема 4 фінансова політика і фінансове право
- •4.1. Фінансова політика, її сутність, види і значення
- •4.2. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики
- •4.3. Поняття та система фінансового права
- •Тема 5 податки. Податкова система
- •5.1. Сутність, необхідність та види податків
- •5.2. Податкова політика і податкова система України
- •5.3. Організація податкової роботи та діяльність державної податкової служби
- •Тема 6 бюджет. Бюджетна система
- •6.1. Соціально-економічна сутність, необхідність та призначення бюджету
- •6.2. Бюджетна політика і бюджетний механізм
- •6.3. Бюджетний устрій та бюджетна система
- •6.4. Економічна сутність і склад доходів бюджету
- •6.5. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
- •6.6. Бюджетні права та бюджетна ініціатива
- •6.7. Бюджетний процес
- •Тема 7 бюджетний дефіцит
- •7.1. Поняття стану бюджетного фонду та дефіциту бюджету
- •7.2. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту
- •7.3. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація
- •7.4. Методи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету
- •Тема 8 державний кредит
- •8.1. Економічна природа та роль державного кредиту
- •8.2. Форми державного кредиту та класифікація державних позик
- •8.3. Державний борг: сутність та соціально-економічні наслідки
- •8.4. Управління державним боргом
- •Тема 9 місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •9.1. Основи теорії місцевих фінансів
- •9.2. Сутність, функції та принципи організації місцевих фінансів
- •9.3. Місцеві фінансові інститути та їх характеристика
- •9.4. Роль місцевих фінансів в економічній системі держави
- •9.5. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •Тема10 соціальні позабюджетні фонди
- •10.1. Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів
- •10.2. Становлення та розвиток соціальних позабюджетних фондів
- •10.3. Загальна характеристика соціальних позабюджетних фондів
- •10.4. Вітчизняна практика функціонування соціальних позабюджетних фондів
- •Тема 11 фінанси суб'єктів господарювання
- •11.1. Поняття суб'єкта господарювання, ознаки його ідентифікації. Класифікація суб'єктів господарювання
- •11.2. Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва (підприємств) реального сектору економіки
- •11.3. Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва — фінансових установ
- •11.4. Фінанси організацій і установ, створених органами виконавчої влади
- •11.5. Фінанси некомерційних організацій — об'єднань громадян
- •11.6. Фінансова діяльність підприємців — фізичних осіб
- •Тема 12 фінанси домогосподарств
- •12.1. Домогосподарство як інституційна економічна одиниця та суб'єкт фінансових відносин
- •12.2. Теоретичні основи фінансів домогосподарств
- •12.3. Бюджет домогосподарства, його структура. Сукупні ресурси і сукупні витрати домогосподарства
- •12.4. Заощадження домогосподарств, їх класифікація, мотиви та чинники
- •12.5. Особисті фінанси, їх розвиток в умовах ринку
- •Тема 13 страхування та страховий ринок
- •13.1. Об'єктивна необхідність і сутність страхового захисту. Страхові фонди як джерело забезпечення страхового захисту
- •13.2. Економічна природа і сутність страхування
- •13.3. Функції і принципи страхування
- •13.4. Класифікація страхування
- •13.5. Поняття страхового ринку, його структура
- •13.6. Державне регулювання у сфері страхування
- •Тема 14 фінансовий ринок
- •14.1. Фінансовий ринок у системі економічних відносин
- •14.2. Сегментація фінансового ринку
- •14.3. Характеристика інструментів фінансового ринку
- •14.4. Суб'єкти фінансового ринку
- •14.5. Фінансові посередники: класифікація та функціональне призначення
- •Тема 15 фінансовий менеджмент
- •15.1. Сутність фінансового менеджменту
- •15.2. Фінансові рішення, їх розробка, прийняття та реалізація
- •15.3. Мета й основні завдання фінансового менеджменту
- •15.4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •15.5. Принципи і функції фінансового менеджменту, їх характеристика
- •15.6. Механізм фінансового менеджменту, його сутність та складові
- •Тема 16 міжнародні фінанси
- •16.1. Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів
- •16.2. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •16.3. Міжнародний неринковий перерозподіл фінансових ресурсів
- •Тема 17 фінансова безпека держави
- •17.1. Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементи
- •17.2. Фінансова безпека: сутність і місце в системі економічної безпеки
- •17.3. Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави
- •Тема 18 фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- •18.1. Еволюція та сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою
- •18.2. Фінансова система Сполучених Штатів Америки
- •18.3. Фінансова система Федеративної Республіки Німеччини
- •18.4. Фінансова система Великої Британії
- •18.5. Фінансова система Франції
- •18.6. Фінансова система Японії
- •18.7. Загальна характеристика фінансів Скандинавських країн
- •Тема 19 фінанси європейського союзу
- •19.1. Етапи економічної інтеграції в Європі. Фінансова політика у контексті поглиблення європейської інтеграції
- •19.2. Валютно-фінансова конвергенція та особливості організації фінансів Європейського Союзу
- •19.3. Бюджет Європейського Союзу. Бюджетна стратегія і бюджетний процес
- •19.4. Гармонізація та уніфікація податкової політики в межах Європейського Союзу
- •19.5. Валютна інтеграція. Спільна валютна політика та запровадження євро
- •19.6. Основні інституції єс та їх роль у формуванні єдиної фінансової політики
3.5. Світова фінансова наука у XX ст.
Найвищого рівня розвитку фінансова наука досягла у XX ст. У цей час формуються фінансові наукові школи, розробляються нові теоретичні положення, доктрини, фінансова наука набуває особливого забарвлення. її результатами керуються підприємці, вчені, державні і політичні діячі, керівники міждержавних інституцій.
У світовій практиці сформувалися два пізнавально-дослідні підходи до наукових досліджень, які отримали назву позитивного і нормативного методів. Предметом дослідження позитивної науки були факти та емпіричні реалії. Нормативна, або регулятивна, й емпірична науки зосереджувалися на питанні "Що повинно бути". Якщо нормативна наука має прикладний та етичний характер, то позитивна — описовий і теоретичний. Професор Р. Ліпсі (Канада) зазначав, що можливість відокремити позитивні дослідження від нормативних зумовила одну з головних причин успіхів науки за останні 300 років.
До позитивістської ніколи належали Й. Шумпетер, Ф. Хайєк, М. Фрідмен та ін. Прихильниками нормативного методу були Дж. Граафф, Е. Мішену, А. Вагнер, Б. Баррі, Д. Ролз, Н. Калдор, Р. Ноузік та ін.
Е. Мішену зазначав, що повністю позитивну науку вважали б дуже престижним інтелектуальним заняттям, але вона б не завоювала прихильності суспільства, а імперативна теорія активно використовується усіма цивілізованими суспільствами.
У А. Вагнера значення державних фінансів і науки про них підвищується до статусу першочергової дисципліни, призначеної для обґрунтування раціональної фінансово-економічної політики, корегування економічних процесів, вирішення соціальних проблем суспільства. Ідеї А. Вагнера відобразилися у Конституції ФРН і втілилися у принципи соціального ринкового господарства та держави добробуту.
Держава добробуту — одне з найзначніших досягнень зарубіжної науки — характеризується такими ознаками:
значні масштаби перерозподілу ВВП через бюджетну систему (до 50 % ВВП);
велике значення зовнішньої торгівлі (20—25 % від обсягів ВВП);
соціальний захист видаткової частини бюджетів: фінансування інвестицій у людській капітал (освіта, охорона здоров'я), соціальні компенсації з безробіття та низьких доходів;
формування бюджетних доходів переважно за рахунок прибуткового оподаткування фізичних осіб;
бюджетне субсидіювання окремих галузей промисловості та сільськогосподарського виробництва.
Класикою нормативної теорії суспільного вибору стали праці В. Парето, Л. Роббінса, А. Бергсона, Н. Калдора, А. Лярнера, А. Пігу, П. Самуельсона, Дж. Грааффа та ін.
В. Парето запропонував етичний ідеал суспільного добробуту — оптимум за Парето, згідно з яким умовою зростання суспільного добробуту є покращення добробуту одних людей без одночасного погіршення стану інших. Цей стан рівноваги увійшов у науку під назвою умови або ефективності за Парето. Водночас В. Парето вважається родоначальником так званої нової теорії добробуту за формулою "найвище щастя — для найбільшої кількості людей".
У цілому світова фінансова наука у XX ст. розвивалася за двома напрямами: класичним і неокласичним.
Класичний напрям (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж.С. Мілль) включав такі наукові школи:
камералісти;
меркантилісти;
фізіократи;
марксисти;
китайські соціалісти;
австрійська (Е. Сакс та ін.);
історична (А. Вагнер та ін.).
Неокласичний напрям (Л. Вальрас, Ф. Візер, І. Джевонс, А. Маршалл, К. Менгер, В. Парето, П. Самуельсон, М. Фрідмен) включає такі фінансові школи і напрями;
фінансова думка країн Східної Європи і СНД (включаючи українську фінансову думку);
кейнсіанство і його епігони;
сучасні напрями фінансової думки Заходу (А. Пігу, Дж. Б'юкенен, Р. Масгрейв та ін.);
італійська школа (Е. Бароне, М. Пантелеоні та ін.);
шведська школа (К. Вексель, Е. Ліндаль, Г. Мюрдаль).
Найбільш поширеними у XX ст. були такі класичні теорії державних фінансів:
соціально-етична теорія оподаткування, закон підвищування державних видатків — "закон Вагнера" (А. Вагнер, Німеччина);
концепція розподілу державних доходів і видатків з позиції суб'єктивістської теорії вартості (М. Пантелеоні, Італія);
теорія фінансової системи як продукту історичних умов, інтерпретація податків як продукту конституційного суспільства (Л. Штейн, Німеччина);
теорія ціноутворення суспільних благ з позицій маржиналізму (У. Мадзо-ла, Італія);
теорія справедливого оподаткування як складова теорії економіки добробуту і політичного процесу (К. Віксель, Швеція);-
теоретизація державних фінансів як механізму установлення рівноваги між приватними і суспільними благами через політичний процес (Д. Монте-мартіні, Італія);
теорія суспільних потреб з позицій суб'єктивної вигоди (Е. Бароне, Італія);
соціологічна інтерпретація державних фінансів з позицій теорії фіскальної експлуатації (Р. Гольдштейн, Австрія);
теорія максимізації вигоди через баланс індивідуальних практичних корисностей приватних і суспільних потреб (Ф. Візер, Австрія);
теорія державних фінансів в інтерпретації соціальної солідарності (Г. Рітгль, Німеччина);
теорія оподаткування з позицій суб'єктивної вартості (Б. Сакс, Австрія);
теорія практичної корисності для обґрунтування параметрів державного бюджету, розроблення теорії фіскального обміну (Е. Ліндаль, Швеція);
інтерпретація податків як страхової премії та форми колективного заощадження (П. Леруа-Больє, Франція);
"чиста" формалізована теорія оподаткування на основі маржиналізму (Д. Еджворт, Англія);
теорія прогресивного оподаткування з позиції граничної корисності доходу (А. Кохен-Стюард, Голландія).
В умовах командно-адміністративної системи фінансова наука практично не розвивалася, хоча одна з найвидатніших фінансових робіт XX ст. — наукова праця А. Буковецького "Вступ до фінансової науки" (1929 р.) вважалася найкращим навчальним посібником не тільки у колишньому СРСР, айв окремих європейських країнах. У посібнику автор аргументував зміст фінансової науки, розвинув вчення про доходи, видатки, державний кредит, бюджет, фінансовий контроль, фінансове управління, місцеві фінанси тощо.
Відтоді до 70-х років фінансова наука перетворилась у коментар праць класиків марксизму-ленінізму, рішень з'їздів, пленумів ЦК КПРС, постанов ЦК КПРС, займалася критикою різноманітних "буржуазних" теорій, про які ніхто не знав, оскільки західна література для ознайомлення в СРСР була забороненою. Переважну більшість вчених-фінансистів було репресовано, дехто виїхав за кордон.
У 1965 р. вперше за соціалістичну добу була видана праця А. Александрова "Фінанси соціалізму", у якій з перших сторінок стверджувалося, що всі питання стосовно вчення про фінанси вже розглянуті у працях К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна, матеріалах КПРС і досліджувати більше вже немає чого. Автор взяв на себе відповідальність стверджувати, що фінанси — це суспільна, а не самостійна, наука і органічна складова політичної економії.
Інші радянські вчені, зокрема Г. Точильніков, В. Дьяченко, Е. Вознесенсь-кий, А. Бірман, Б. Болдарев, П. Жовтяк, Е. Брегель, М. Азарх, Д. Аллавердян, А. Звєрєв, І. Злобін, Є. Ровінський, розглядали фінанси суто з партійних позицій, дискусія проводилась тільки стосовно функцій фінансів, що для фінансової теорії і практики суттєвого значення не мало. Фактично в умовах командно-адміністративної системи фінансової науки не існувало. Елементи цієї науки з'явилися напередодні розпаду СРСР.
Разом із цим вчені-марксисти у своїх роботах значно розширили сфери фінансових відносин, включивши до неї фінанси підприємств, кредит, страхування, резервні фонди, фінансовий контроль, що позитивно відобразилося на сучасних фінансових наукових дослідженнях.