Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії

1. Галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників, враховуючи умови праці, і на цій основі обґрунтовує заходи та засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці має назву:

- гігієна праці.

2. Пряме відношення до захисту здоров’я працівників мають положення закону:

- «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

3. Заборона виробництва і використання високотоксичних речовин та матеріалів, недосконалого з гігієнічної та епідемічної точки зору обладнання та технологічних процесів, впровадження найбільш досконалих процесів, виробничого устаткування та засобів захисту здійснюється на етапі:

- запобіжного санітарного нагляду.

4. Контроль за дотриманням чинних санітарних правил та норм при експлуатації технологічних процесів та окремих виробництв здійснюється під час:

- поточного санітарного нагляду.

5. Установи та заклади санітарно – епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров’я України здійснюють:

- державний санітарний нагляд.

6. Роботи, які виконуються сидячи та не потребують фізичного напруження, належать до категорії:

- легка – Iа.

7. Роботи, які пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних предметів (до 1 кг) у положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження, належать до категорії:

- середньої важкості – IIа.

8. Роботи, які пов’язані з постійним ходінням, переміщенням невеликих вантажів та предметів (до 10 кг) у положенні стоячи або сидячи і потребують помірного фізичного напруження, належать до категорії:

- середньої важкості – IIб.

9. Роботи, які пов’язані з постійним переміщенням вантажів та предметів (понад 10 кг) у положенні стоячи або сидячи і потребують великого фізичного напруження, належать до категорії:

- важка – III.

10. Жорсткі вимоги щодо рівня шуму, вібрації, освітленості висуваються до робіт, пов’язаних з:

- розумовою діяльністю.

11. Умови, за яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності, належать до:

- оптимальних умов праці.

12. Умови, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого і трудового середовища, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку робочої зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомства, належать до:

- допустимих умов праці.

13. Умови, які характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні норми і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомства, належать до:

- шкідливих умов праці.

14. Умови, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких упродовж робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, загрозу для життя належать до:

- небезпечних умов праці.

15. Ступінь залучення до роботи м’язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження визначаються показником:

- «важкість праці».

16. Навантаження на центральну нервову систему, що характеризуються інтелектуальними, сенсорними, емоційними навантаженнями, монотонністю та режимом праці визначаються показником:

- «напруженість праці».

17. Умови внутрішнього середовища, що впливають на тепловий обмін працюючих з довкіллям у виробничих приміщеннях мають назву:

- метеорологічні умови.

18. Який процес впливає на властивість організму підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем?

- терморегуляція.

19. Які мікрокліматичні умови при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції?

- оптимальні мікрокліматичні умови.

20. Які мікрокліматичні умови при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції?

- допустимі мікрокліматичні умови.

21. Речовина, що, контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь називається:

- шкідливою.

22. Максимальна концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони, яка при щоденній роботі упродовж 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не впливає на здоров’я нащадків, має назву:

- гранично допустимої концентрації.

23. Речовина (свинець, ртуть) за величиною гранично допустимої концентрації у повітрі робочої зони менше 0,1 мг/м належить до:

- надзвичайно небезпечної речовини.

24. Гранично допустима концентрація надзвичайно небезпечних речовин знаходиться у межах:

- менше 0,1 мг/м .

25. Гранично допустима концентрація високо небезпечних речовин знаходиться у межах:

- 0,1 – 1,0 мг/м .

26. Гранично допустима концентрація помірно небезпечних речовин знаходиться у межах:

- 1,1 – 10,0 мг/м .

27. Гранично допустима концентрація мало небезпечних речовин знаходиться у межах:

- більше 10,0 мг/м .

28. Для контролю стану повітряного середовища, до якого можуть потрапити шкідливі речовини гостро направленої дії, використовується:

- метод безперервної автоматичної реєстрації.

29. Найпоширенішим методом для визначення запиленості повітряного середовища робочої зони є:

- ваговий.

30. Під сукупністю заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним нормам, розуміють:

- вентиляцію.

31. Умови праці – це:

- сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність та здоров’я людини у процесі праці.

32. Організаційно – технічні шляхи зниження шуму – це:

- застосування технологій зі зниженим шумом.

33. Архітектурно – планувальні шляхи зниження шуму – це:

- раціональне розташування технологічного устаткування.

34. Шляхи зниження шуму за допомогою акустичних засобів – це:

- використання засобів звукоізоляції.

35. Штучна вентиляція поділяється на:

- загальнообмінну і кондиціювання.

36. Умови, за яких виникає аеродинамічний шум:

- при переміщенні газів у вентиляційних пристроях, під час руху води у водогонах.

37. Умови, за яких виникає структурний шум:

- при переміщенні газів.

38. Умови, за яких виникає гідродинамічний шум:

- внаслідок коливання перекриття, перегородок, стін.

39. Вібрація поділяється на:

- загальну і місцеву.

40. За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на:

- робоче, аварійне, евакуаційне.

41. До фізичних забруднень належать:

- радіоактивне забруднення.

42. До систем центрального опалення належать:

- водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване.

43. Випромінювання, чия взаємодія з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків має назву:

- іонізуючого випромінювання.

44. Потік позитивних заряджених частинок називається:

- альфа – променями.

45. Потік електронів та позитронів називається:

- бета – променями.

46. Короткохвильове електромагнітне випромінювання називається:

- гама – променями.

47. Найбільшу проникну здатність мають:

- гама – та рентгенівське випромінювання.

48. Особи, які постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання згідно з нормами радіаційної безпеки України належать до:

- категорії А.

49. . Особи, які працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання, але за умовами проживання або розташування на робочих місцях можуть піддаватися опроміненню, згідно з нормами радіаційної безпеки України належать до:

- категорії Б.

50. Населення області та країни, опромінення якого відбувається переважно за рахунок природного фону та рентгенодіагностики, належить до категорії опромінення:

- категорії В.

51. Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких приміщення, в яких зберігаються радіоактивні ізотопи, ізольовані; відкриті джерела випромінювання знаходяться в обмеженій зоні; на контейнерах, устаткуванні, дверях приміщення та інших об’єктах наноситься попереджувальний знак радіаційної небезпеки, належать до:

- організаційних заходів.

52. Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких застосовується автоматизоване устаткування з дистанційним керуванням; використання витяжних шаф, камер, боксів; встановлення захисних екранів належать до:

- технічних заходів.

53. Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких застосовується забезпечення чистоти приміщень, включаючи вологе прибирання; влаштування паливно – витяжної вентиляції з 5 – квантовим повітрообмінником; дотримання норм особистої гігієни належать до:

- санітарно – гігієнічних заходів.

54. Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, з попереднім та періодичним медоглядом осіб, які працюють з радіоактивними речовинами; встановлення раціональних режимів праці та відпочинку; використання радіопротекторів належать до:

- лікувально – профілактичних заходів.

55. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається зниження потужності джерела випромінювання до мінімального необхідної величини, має назву:

- «захист кількістю».

56. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається збільшення відстані між джерелом випромінювання та працівником, називається:

- «захист відстанню».

57. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається зменшення тривалості роботи в зоні випромінювання, називається:

- «захист часом».

58. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому встановлюють захисний екран між джерелом випромінювання і працівником, називається:

- «захист екраном».

59. Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону, до яких належать «захист часом», «захист відстанню», «захист кількістю», виділення зон випромінювання електромагнітних полів знаками безпеки та проведення дозиметричного контролю, називається:

- організаційними заходами колективного захисту.

60. Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону, до яких належать екранування джерел випромінювання електромагнітних полів; екранування робочих місць; застосування попереджувальної сигналізації, дистанційне керування установками, називаються:

- технічними засобами колективного захисту.

61. Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіо частинного діапазону, до яких належать надання додаткової оплачуваної відпустки; попередній та періодичний медогляд; допуск до роботи з джерелами випромінювання електромагнітних полів осіб, вік яких становить не менше 18 років, називаються:

- лікувально – профілактичними заходами колективного захисту.