3. Використання трудових ресурсів. Трудовий потенціал суспільства.

Поняття “використання трудових ресурсів” та поняття “трудовий потенціал суспільства” тісно пов'язані між собою. Тому доцільно розглядати їх разом.

Під використанням трудових ресурсів розуміємо два напрями, які харізктеризують ці ресурси як один з ресурсів економіки. Це розподіл трудових ресурсів та ефективність їхньої праці в економіці держави.

Розподіл трудових ресурсів здійснюють за видами зайнятості, за видами економічної діяльності, за віком, статтю, рівнем освіти та здоров’я.

За видами зайнятості:

0. зайняті в народному господарстві;

1. за галузями;

2. за професійними групами (у тім фізичної та розумової праці);

3. за режимами праці (повнорічна зайнятість, сезонна зайнятість, повий чи неповний робочий день, повний чи неповний робочий тиждень і т.д.);

4. за соціально-економічним станом (державна служба, колективне господарювання, одноосібне господарювання), характеризують багатоукладність економіки держави.

5. не зайняті в народному господарстві;

6. учні працездатного віку;

7. зайняті в домашньому господарстві;

8. військовослужбовці;

9. безробітні;

10. що не працюють, не вчаться і не шукають роботи.

Розподіл за видами зайнятості можна відстежити тільки по цивільному населенню (без військовослужбовців).

У відповідності з класифікатором видів економічної діяльності та Міжнародним класифікатором статусу зайнятості (МКСЗ- 93), виділяються наступні групи зайнятого населення:

0. наймані працівники;

1. працедавці;

2. особи, що працюють на себе;

3. члени виробничих кооперативів;

4. члени сім’ї, які допомагають;

5. працівники, які не підлягають класифікації за статусом.

найом

Працедавці - працівники, які працюють самостійно і постійно наймають для роботи хоча б одну особу.

Особи, що працюють для себе - громадяни, які наймають для роботи на постійній основі найманих працівників.

Члени виробничих кооперативів - особи, які працюють в кооперативі і несуть відповідальність за статутом кооперативу.

Члени сім’ї, які допомагають - члени сімей, родичі, які беруть участь у сімейному бізнесі, яким керує глава сім’ї і живуть з ним під одним дахом.

Працівники, які не підлягають класифікації за статусом - особи, для якиіз з різних причин важко встановити приналежність до котроїсь з груп (члени секти, священнослужителі та ін.).

Інші перераховані вище класифікації направлені на вияв особливостей за ефективністю віддачі у сферах економіки та потреби у праці і т.п.

Особливу увагу в ринковій економіці приділяють структуруванню за віком. Успіх економічних реформ у великій мірі залежить від того, скільки буде молодих людей віку, чий рік народження найбільш близький до початку перетворень. Молодь успішніше вбирає інновації на користь собі й економіці держави.

В залежності від розподілу трудових ресурсів у цьому аспекті можливості людських ресурсів як фактора економічного розвитку можуть бути більшими або меншими. Такий підхід дозволяє вивчати трудовий потенціал суспільства, території підприємства. Трудовий потенціал можна визначити як трудові ресурси в якісному вимірі.

Пояснимо ще дефініцію “ефективність застосування праці”, як одну з характеристик використання трудових ресурсів. Ефективність визначається часом, який витрачається на виготовлення одиниці продукції, роботи чи послуг потрібної якості. Коли ж ідеться про ефективність використання праці - це мінімізація витрат праці при високій якості кінцевого результату.

В виробництві матеріальних благ ефективність використання праці оцінюється через продуктивність праці. Там, де праця не виробництво матеріальних благ (розумова праця, артистична і т.п.) - використовуються показники, що адекватно можуть оцінити таку працю (число запитів публікацій авторів, аншлагів виступу актора і т.д.).

Одним із видів розподілу трудових ресурсів є розподіл по території країни, що дає певну корисну інформацію.

Регіони України розрізняються рівнем економічного розвитку. Ця розрізненість полягає у своєрідності формування і використання трудових ресурсів території. Знання цього збагачує уяву про трудові ресурси і може виступати ефективним знаряддям держави в сфері трудових відносин в регіоні. Треба сказати, що на загал усі трудові проблеми належать до конкретної території.

Регіональні особливості формування трудових ресурсів найперше пов’язані з дією демографічних та соціально-економічних факторів. До демографічних відносяться:

0. інтенсивність відтворення населення, що найбільше залежить від рівня народжуваності;

1. міграція населення - процес пересування населення з одного регіону країни в інший чи за межі держави.

Із соціально-економічних найбільш впливовими є:

0. кон'юнктури

1. розподіл трудових ресурсів (вікова структура населення: більше малих дітей - більше жінок не зайнято у виробництві);

2. наявність у регіоні багатьох навчальних закладів зменшує чисельність молодих людей, зайнятих у виробництві.

Розмаїття регіонів за ефективністю застосування праці залежать від рівня технологій, організації праці, етнічних особливостей населення.