2. Довідковий матеріал:

Геополітична характеристика

Геополітичні інтереси

Геополітичні

цілі

Поліетнічна і поліконфесійна країна

Утвердження суверенітету і державності

Запобігання територіальним претензіям

Не завершено оформлення сухопутних і морських кордонів у договірно-правовому відношенні

Інтеграція в європейську і світову економіку

Створення ОВТ VІ і VІІ поколінь самостійно і в кооперації з суміжними державами

¼ частина світових площ чорнозему

Гарантія безпеки з боку ядерних держав

Оформлення кордонів у договірно-правовому відношенні

Загальна освіченість населення

Стабілізація міжетнічних і міжконфесійних відносин

Досягнення консолідуючої ролі титульного етносу

6,5% світового ВВП при 0,1% населення

Недопущення стану, коли противник – суміжна чи інша держава

Захист української діаспори політико-дипломатичними засобами

За останні 1000 років ззовні внесено майже 200 війн

Зміна положень договору ЗЗСЄ (ліквідація обмежень на Одеську область) і Віденського документа (надання йому юридичного статусу)

Досягнення стійкої воєнної безпеки суспільства і держави

Наявність географічного центру Європи

Ліквідація джерел воєнних загроз і воєнних небезпек (політико-дипломатичними) засобами

Ліквідація причин воєнних конфліктів невоєнними засобами

Розташування в епіцентрі східно-православної, західно-християнськї й ісламської цивілізацій

Стримування і відбиття збройної агресії воєнними засобами

Розташування на межі між європейською й азіатською культурами

Росія

Україна

Повернення статусу наддержави і формування нової євразійської потуги чи блоку на просторі колишнього СРСР.

Виживання України як суверенної незалежної держави, зміцнення фундаментальних цінно-стей та інституцій, що забезпечують безпеку, соціокультурний прогрес та добробут.

Збирання «історичних росій-ських земель», інтеграція нових незалежних держав довкола Росії.

Повернення України в європейський цивілізацій-ний простір, всебічна інтеграція до європейських та євроатлантичних політичних та соціальних структур, а також структур безпеки.

Приєднання до «великої сімки» й активна протидія розширенню НАТО.

Пріоритетна орієнтація на інтеграцію у структури ЄС. Поглиблення особливого партнерства з НАТО.

Відновлення стратегічного балансу між атлантичною спільнотою (НАТО) і Росією як військово-стратегічною спадкоємницею СРСР, орієнтація на формування стратегічної біполярності.

Посилення потенціалу стримування як власного, так і колективного, за рахунок участі в європейських структурах безпеки, укладання двосторонніх і багато-сторонніх договорів. Отримання відповідних гарантій безпеки.

Формування нових «стратегічних осей» Євразії: Москва – Берлін, Москва – Тегеран, Москва – Пекін.

Зміцнення стратегічного партнерства із США та зв’язків з країнами Західної Європи відповідно до національних інтересів і пріоритетів.

Забезпечення доступу до «теплих морів» насамперед через Іран та Ірак (бажано політичними методами).

Підтримка та розвиток рівноправних, взаємо-вигідних економічних, політичних і соціокультур-них відносин з РФ.

Протидія сепаратистським рухам у самій РФ, особливо в регіонах Кавказу і «тюрського клину» – Татарстану і Башкирії, Якутії і Далекого Сходу.

Зміцнення і консолідація особливих відносин із стратегічно важливими сусідами – Польщею, Туреччиною, Азербайджан-ном, Грузією, країнами Балтії, Вишеградської групи і Центральної Азії.

Формування економічного і політичного домінування в державах Закавказзя і Середньої Азії.

Активна участь у створенні європейських і євразійсь-ких «транспортних коридо-рів» по осям Балтія – Чорноморський регіон – Близький Схід, Західна Європа – Україна – Закавказзя – Середня Азія – Китай. Використання цих коридорів для створення надійної багато альтернати-вної системи постачання енергоносіїв і стратегічно важливої сировини.

Економічна і соціокультурна експансія в усі пострадянські країни, підтримка російсько-мовного населення, створення умов для політичного контролю та домінування.

Курс на альтернативне лідерство на пост-радянському політичному просторі. Активна кооперація з тими країнами, які вбачають в Україні .

Протидія неконтрольо-ваному іноземному економічному проникне-нню і всебічний захист економічного суверенітету.

Блокування поточних спроб односторонньої іноземної інформаційної та соціокультурної експансії і домінування.

Цілеспрямоване формува-ння у масовій свідомості універсальних оєвропейсь-ких та євроатлантичних цінностей і соціокультурних орієнтацій.

Висновок: сучасною гео-політичною стратегією РФ є реставрація традиційної експансіоністської стратегії Росії в умовах дозованої лібералізації і демократизації російської державності, пристосування «месіанської ідеї» Москви до нових історичних умов.

Висновок: геостратегією незалежної України є формування і наступна реалізація ідеології її повернення до європей-ського цивілізаційного простору на основі концептції збалансованої і багатовекторної зовнішньої політики.

Об’єкт співпадіння

Україна

США

1. Зацікавле-ність у подальшому розширенні ЄС на схід.

В інтересах України приєднатися до ЄС в недалекому май-бутньому.

США зацікавлені у вступі до ЄС проамериканських Польщі, Туреччини, України, що знизить ризик перетворення ЄС у супердержаву – потенційного зовнішньополітич-ного конкурента США.

2. Недопущення створення стійкого союзного геополітичного утворення на території колишнього СРСР.

Взявши курс на розбудову суверенної держави, Україна зацікавлена в призупиненні цетробіжних процесів на пост-радянському просторі.

Після перемоги у «холодній війні», США зацікавлена у недопущенні на території екс-СРСР реакційно-реваншистського блоку на чолі з нестабільною РФ, яка володіє ядерною зброєю.

3. Зниження ступеню політичного та економічного впливу РФ на

Ступінь економічної залежності України від РФ як відомого постачальника енергоносіїв в

Така зацікавленість обумовлена тим, що Росія є ініціатором створення анти-

території географічної Європи.

кредит досягла такого рівня, який тягне за собою залежність політичну, що автоматично сковує зовнішньополітичну активність України і спричиняє суттєвий вплив на внутрішньополітичні процеси.

західного альянсу на території СНД, відповідно послаблення ступеню її політичного та економічного впливу на країни СНД і Україну автоматично знижує ймовірність створення такого альянсу.

4. Закріплення геополітично активних сусідів України – Туреччини та Росії на орбіті західної цивілізації.

РФ та Туреччина – два важливих сусіди України, які мають набагато більші військо-політичні потенціали, саме тому Україна зацікавлена в створенні системі стримування можливих експансіо-ністських настроїв певних політичних кіл в середині цих країн. У відношенні Туреччини такий механізм колективного стримування існує (її членство в НАТО), у відношенні РФ – відсуній, хоча НАТО також відіграє роль певного стабіліза-тора. Проте подальше залучення РФ та Туреччини до західних цінностей зроблять їх більш безпечними сусідами.

США зацікавлені в РФ лише як союзнику, який щиро поділяє західні цінності, що автоматично зводить нанівець ймовірність воєнного протистояння між провідними ядерними державами, а також різко знижує небезпеку ядерної Росії для сусідів.

5. Зміцнення глобальної ефективної системи безпеки на основі ООН.

НАТО є суттєвим стримуючим чинни-ком по відношенню до агресивної політики Росії. Враховуючи недієздатність ООН, ОБСЄ та інших організацій, покликаних, проте нездатних контролювати власні ж принципи і норми країнами-членами, НАТО залишається єдиною ефективною системою примушу-ння в сучасному світі. Створення альтернативної системи безпеки на базі ООН нереально, що довела багато-літня практика. Збільшення будь- яких регіональних воєнних блоків (наприклад, суто для ЄС), є кроком назад. Для України, зорієнтованої на європейські цінності і демократичний шлях розвитку, НАТО як універсальна система безпеки, яка об’єднує розвинуті країни світу, представляє не загрозу, а інтерес для приєднання.

Для США НАТО є міцним інституційним мостом в Європу, що пов’язує США з ЄС у військовому та політичному аспектах. Враховуючи відсутність ефективної альтернативи НАТО, в якій би політична роль США була також досить значною, як у Північно-атлантичному блоці, Америка зацікавлена в подальшому зміцненню саме НАТО як воєнно-політичної організації однодумців все більш глобального характеру.

6. Зацікавленість в стабільному знижені світових цін на нафту.

Будучи великим імпортером нафти та нафтопродуктів, Україна, зрозуміло, зацікавлена у знижені світових цін, що дозволить витрачати менше засобів на імпорт сировини, а також змінити негативне сальдо в торгівлі з основним торгівельним партнером – Росією.

Інтерес США як найбільшого імпортера нафти ідентичний українському, з тією різницею, що здатність Америки впливати на сприятливий для себе розвиток ситуації значно вищий аналогічній здатності України.

7. Вигідність однополярної системи.

Для України як країни середніх розмірів, яка розташована на цивілізаційному розломі, будь-яка дво- або багато-полярність, що передбачає приналежність її безпосередніх сусідів до різних полюсів, небезпечна низкою загроз національній безпеці. Тому світове лідерство США – держави, яка не несе для України загроз незалежності і розвитку демокра-тії, – відповідає інтересам України. В кращому випадку, в такому одно-полярному світі Україна може стати союзником цієї супердержави, використовуючи цей статус для забезпечення власної національної безпеки, в гіршому – США просто перестануть цікавитися майбутнім цієї держави. Саме тому світове лідерство США, яка немає з Україною суперечностей стратегічного характеру, більше відповідає українським інтересам, ніж двополярна система, один із полюсів якої, здатен нести Україні реальні загрози.

Для США як провідної держави оптимальною системою є та, яка буде сприяти зміцненню їхнього світового лідерства при наявності 10-15 «опорних» про-американськи налаштованих союзників у всіх регіонах, кожен з яких є регіональ-ним або супер-регіональним лідером.

8. Зацікавле-ність в поглибленні співпраці в середині ГУУАМ

Наявність спільних інтересів країн групи ГУУАМ слугує передумовою для вироблення загальної політики по ряду питань, що повинно сприяти підвищенню ефективності реалізації цих спільних інтересів.

США, не бажаючи реставрації СРСР, зацікавлені у зміцненні між-державного утворення, що, в свою чергу, підвищує здатність пострадянських країн до опору інтеграційним ініціативам Москви.

9. Встановлення особливого партнерства з Німеччиною як центральною державою в ЄС.

В даному випадку спільність інтересу полягає не стільки у самому факті важливості для України й США стратегічного партнерства з Німеччиною, а в тому, що українські і американські очікування від цього партнерства не лише не входять у взаємне протиріччя, а більше того, мають спільний вектор. Якщо Україна і може розраховувати на чию-небудь підтримку при розгляді питання про поглиблення співпраці з ЄС, так це на підтримку Німеччини.

Україну перш за все цікавить східно-європейський аспект співпраці США і Німеччини. Серед двох провідних держав ЄС – ФРН і Франції – і Україні, і США німецькі інтереси є ближчими. Вектор французьких інтерсів традиційно мають зовсім не східноєвропей-ську спрямова-ність. Україна і США зацікавлені у зміцненні східно-європейського вектору ЄС, що поширило б всі трансформаційні аспекти західного впливу на Східну Європу. І Німеччина з традиційною зацікавленістю у тісній співпраці із Східною Європою, як ніяка інша країна, здатна зробити ЄС більш відкритим для сходу континента, сприяючи зі свого боку його долученню до трансатлантичної спільноти.

10. Становлення України як потенційного центру тяжіння на території колишнього СРСР.

Зацікавленість України в своєму благополуччі і, в наслідок цього, власному становленні в якості регіонального лідера, здатного, використовуючи спільність інтересів із сусідами, ефективно вирішувати широкий спектр питань дво- і багатосторонього співробітництва.

В інтересах США становлення на пострадянському просторі досить успішної відносно великої країни, яка поділяє цінності демократії і ринку, яка могла б стати зразком успішного цивілізаційного переходу і провідником сприйнятих цінностей далі в Євразію. Потенційно Україна досить вдало підходить на цю роль.