Тема 7. Бюджетний процес на місцевому рівні

1. Порядок складання проектів місцевих бюджетів, їх взаємозв‘язок з проектом Державного бюджету.

2. Права та обов‘язки місцевих органів влади та управління щодо формування і використання місцевих бюджетів.

3. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх основні функції

4. Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів.

Суть бюджетного процесу. Порядок складання проектів місцевих бюджетів,

їх взаємозв‘язок з проектом Державного бюджету.

Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність пов‘язана

зі складанням бюджетів, розглядом звітів про виконання бюджетов, що складають бюджетну систему України.

Бюджетним кодексом визначено такі стадії бюджетного процесу:

- складання проекту місцевого бюджету;

- розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет;

- виконання місцевого бюджету

- підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення.

- У бюджетному кодексі України зазначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль та аудит і оцінювання ефективності використання бюджетних коштів.

Органи місцевого самоврядування мають такі повноваження в бюджетному

процесі:

- затверджують програми соціально-економічного розвитку;

- затверджують місцеві бюджети;

- здійснюють контроль за виконанням місцевих бюджетів;

- затверджують звіт про виконання місцевих бюджетів.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх

Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органу;

2) отримують бюджетні призначення (повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні

асигнування);

3) головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня;

4) головні розпорядники контролюють хід виконання кошторисів та

аналізують ефективність виконання бюджетів розпорядників нижчого рівня.

Тема 8. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу

1. Особливості розвитку фінансових відносин в житловому господарстві

2. Доходи підприємств житлового господарства та їх види.

3. Витрати житлово-експлуатаційних організацій по утриманню житлового фонду їх динаміка та структура.

4. Тарифна політика держави та місцевих органів влади в сфері житлового господарства.

5. Фінансування цільових комплексних програм покращення благоустрою житла, розроблених місцевими радами.

6. Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства.

У галузі житлово-комунального господарства органи місцевого самоврядування уповноважені:

- управляти об'єктами житлово-комунального господарства;

- здійснювати облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

- сприяти розширенню житлового будівництва;

- реєструвати житлово-будівельних кооперативи;

- забезпечувати соціально-культурні заклади і населення всіма комунальними зручностями;

- збирати, утилізувати відходи і сміття;

- здійснювати благоустрій територій;

- встановлювати зручний для населення режим роботи ко мунальних підприємств;

- затверджувати транспортні маршрути;

- утримувати в належному стані цвинтарі, здійснювати їх охорону;

- залучати на договірних засадах підприємства, які не нале

жать до комунальної власності; до обслуговування населення за собами транспорту та зв'язку.

Житлово-комунальне господарство має більше ніж 20 підгалузей. У ньому зосереджено майже 1/4 основних засобів країни, зайнято 5% працездатного населення. Господарську діяльність галузі здійснює понад 5 тисяч підприємств. Основні засоби житлового господарства - це, головним чином, будівлі, споруди (житлові будинки, котельні, господарські споруди та ін.). Житлові будинки складають більше, ніж 90% усіх основних засобів, що перебувають на балансі. Основу житлового господарства складає житловий фонд. Більша його частина знаходиться в комунальній власності. Частина житлового фонду належить грома-¹

дянам та підприємствам (відомчий фонд).

Житлове будівництво ведеться за рахунок різних джерел фінансування, зокрема бюджетних коштів та коштів підприємств, організацій і населення. Джерелом фінансування виступає також довгострокове банківське кредитування.

Утримання житлового фонду в належному стані потребує проведення капітального ремонту. Капітальний ремонт здійснюється за рахунок доходів від оренди, перевищення доходів над видатками з експлуатації житлового фонду, бюджетних асигнувань.

Житлове господарство було найменше підготовлене до ринкових умов. В умовах адміністративної економіки плата за житло лише частково покривала вартість цих

послуг. За рахунок державного бюджету та коштів підприємств майже повністю здійснювалося нове житлове будівництво та капітальний ремонт житлового фонду. Тому питання щодо переведення їх на повний госпрозрахунок та самоокупність є актуальним на сьогоднішній день.

господарства має свої особливості вони розпочинаються з визначення доходів цих підприємств, які, як правило, є меншими за видатки. В житловому господарстві шляхом планування визначаються доходи за всіма джерелами надходжень, зокрема: квартирна плата; орендна плата за нежитлові приміщення; кошти, які одержують від комунальних підприємств на відшкодування витрат з обслуговування внутрішньобудинкових мереж (водопостачання, каналізація, електропостачання); інші доходи (орендна плата за житлові приміщення, виручка від реалізації майна, макулатури і металобрухту).