Успіх для організації

Успіх визначається раціональністю в досягненні поставлених цілей і залежить від багатьох умов: результативності, виживання, продуктивності, ефективності, здатності до практичної реалізації визначених цілей, саморозвитку, самовдосконалення, оптимального використання ресурсів, економічності, якості тощо.

Оцінка успішності може здійснюватися через параметри (критерії), які встановлюють стан системи. В залежності від рівня аналізу параметри ідентифікують як:

• загальносистемні (мають місце у всіх організаціях);

• внутрішні (характерні, специфічні для окремих типів організацій);

• оперативні (характеристики елементів організації як системи).

Незважаючи на відсутність загальноприйнятої методики оцінки успіху організації, до синтетичних критеріїв відносять рівень задоволення потреб, який кількісно трансформується в прибутковість і рентабельність.

Цикл прибутковості продукту праці:

(ЦІНА – СОБІВАРТІСТЬ) х (ОБСЯГ ПРОДАЖУ) – (ПОДАТКИ)

Відтворювальний цикл продукту праці:

ГРОШІ ---- / засоби виробництва, робоча сила.../ -----...ПРОЦЕС ВИРОБНИЦТВА... ПРОДУКТ ПРАЦІ (нова вартість) ---- РЕАЛІЗАЦІЯ ---- ГРОШІ + (гроші-прибуток).

Життєвий цикл виробничої організації:

МАРКЕТИНГ (визначення потреб) --- НАУКОВО-ДОСЛІДНА І КОНСТРУКТОРСЬКА РОБОТА --- ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА НОВОГО ВИРОБНИЦТВА --- ВЛАСНЕ ВИРОБНИЦТВО --- ЕКСПЛУАТАЦІЯ І ОБСЛУГОВУВАННЯ ---- ПІДГОТОВКА ПРОДУКТУ ПРАЦІ ДО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ --- УТИЛІЗАЦІЯ ПІСЛЯ ВІДРОБКИ І ЗАМІНА НОВИМ ПРОДУКТОМ ПРАЦІ

Як бачимо, розвиток організації має циклічний характер, тобто проходить певні типові стадії циклу, що визначає особливість управлінської роботи. Типовим є підхід щодо чотирьох стадій їх розвитку:

1. Зародження (реєстрація, інвестування);

2. Зростання (нарощення обсягів виробництва і збуту, формування іміджу);

3. Пік діяльності (максимальні прибутки, стабільність виробництва і збуту);

4. Спад (згортання діяльності, переорієнтація).

Інколи ці стадії деталізують на такі етапи:

1. Народження (проникнення на ринок);

2. Дитинство (закріплення на ринку);

3. Юність (розширення ринку);

4. Рання зрілість (стабілізація росту прибутків);

5. Завершальна зрілість (формування іміджу, збалансоване зростання);

6. Старіння (часткове зменшення виробництва, збуту і прибутків, згортання діяльності);

7. Відродження (оновлення напрямків діяльності, інвестування).

Стратегічна спіраль розвитку демонструє ідею ефективного менеджменту “роби все добре відразу”, бо той, хто “економить” на якості роботи на перших стадіях ЖЦО, втрачає набагато більше на наступних етапах (з практики американського менеджменту ця спіраль називається “1 : 10 : 100 : 1000”.

“1” – втрати на стадії маркетингу і науково-дослідних розробок;

“10” – втрати на стадії проектно-конструкторських і техніко-технологічних розробок;

“100” – втрати на стадії виробництва;

“1000” – втрати на стадії експлуатації, споживання;

Організація повинна постійно досліджувати вплив різних факторів на кінцеві показники її діяльності (прибуток, рентабельність, продуктивність, конкурентноздатність тощо). Для цього може використовуватися моніторинг і аналіз показників в часі, робляться відповідні висновки і приймаються управлінські рішення. Дуже важливо встановлювати найбільш вагомі, значущі, так звані КРИТИЧНІ ФАКТОРИ УСПІХУ організації на ринках.

Успіх організацій залежить від таких параметрів:

• цілеспрямованість на результат;

• орієнтація на оточуюче середовище (попит);

• прибутковість;

• інновації;

• капіталізація;

• виживання;

• системність в діях;

• підприємницька ініціатива;

• розвиток комунікацій і інформаційних систем;

• результативність;

• продуктивність;

• здатність до формування культури;

• здатність до практичної реалізації;

• здатність до саморозвитку;

• вміння ефективно використовувати інвестиції;

• здатність до самовдосконалення системи менеджменту.

Для досягнення успіху менеджери повинні усвідомлювати сильні і слабкі сторони організації.

ДО СИЛЬНИХ СТОРІН (ПОЗИЦІЙ) ОРГАНІЗАЦІЇ ВІДНОСЯТЬ:

• позитивний імідж у споживачів;

• сильна (лідируюча) позиція у специфічних ринкових сегментах;

• позиція визнаного лідера у певній галузі бізнесу;

• концентрація на швидко зростаючих сегментах ринку;

• повна компетентність з ключових питань;

• економія на масштабах виробництва;

• досконалі технологічні навички, застосування сучасних ресурсоекономічних технологій;

• адекватні фінансові ресурси;

• переваги у витратах;

• ефективніші рекламні заходи;

• розвинута система менеджменту;

• гнучка організаційна структура;

• наявність конкурентних переваг (унікальність);

• сучасні системи інформаційного забезпечення;

• висока кваліфікація персоналу;

• наявність обґрунтованої стратегії розвитку;

• організаційна культура тощо.

ДО СЛАБКИХ СТОРІН (ПОЗИЦІЙ) ОРГАНІЗАЦІЇ ВІДНОСЯТЬ:

• проблеми з оборотними коштами;

• застаріле устаткування;

• низька якість продукції;

• втрата репутації у споживачів;

• некомпетентність персоналу;

• відсутність комплексних наукових досліджень;

• вузький асортимент продукції;

• відставання у галузі нововведень;

• нерозвинута збутова мережа;

• висока собівартість продукції;

• низький імідж на ринку;

• застарілість систем інформаційного забезпечення;

• малоефективних менеджмент тощо.