- •Література:
- •Що таке організація?
- •Відкрита система характеризується:
- •Поняття об’єкта і суб’єкта управління (оу і су)
- •Базові моделі організацій
- •Успіх для організації
- •Організація як система
- •Основні постулати розвинутих систем (закони Мерфі):
- •Шляхи розвитку організації
- •Вибір розвитку організації може здійснюватися:
- •Сутність законів організації в статиці і динаміці
- •1. Закон композиції.
- •2. Закон пропорційності
- •3. Закон найменших
- •4. Закон онтогенезу
- •6.Закон інформованості
- •7.Закон єдності аналізу і синтезу
- •8. Закон самозбереження
- •Висновки:
Відкрита система характеризується:
цілісністю (зміна однієї складової зумовлює зміну інших);
одноосібністю (кожну складову можна розглядати окремо);
незалежністю (можливе відокремлення підсистем);
перспективністю (розвиток у напрямі вдосконалення);
спеціалізацією (здатність виконувати певні роботи);
перетворенням вхідних елементів у вихідні;
централізацією (одна зі складових стає домінуючою);
зростанням (тяжіння до розширення, збільшення);
циклічністю розвитку;
рівновагою;
непередбачуваністю причин можливих збурень.
Відкрита система характеризується такими елементами:
вхід;
вихід;
процеси;
зворотній зв’язок;
зв’язок з оточуючим середовищем (рис. 1).
Рис.1. П’ять компонентів системного підходу до бізнесу
Поняття об’єкта і суб’єкта управління (оу і су)
Об’єкт (керована підсистема) – це те, на що впливають (група, процес, організація) для досягнення цілі; суб’єкт (керуюча підсистема) – це той, хто впливає на об’єкт (менеджер, апарат управління).
Коли СУБ’ЄКТ впливає на ОБ’ЄКТ, тоді здійснюється УПРАВЛІННЯ, тому існують:
процеси (функції);
механізми (методи);
середовище(умови).
Взаємодія ОУ і СУ може бути проілюстрована наступним чином:
ЛЮДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
ІНФОРМАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЕККАУНТИНГОМ
ФІНАНСИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
ТЕХНОЛОГІЯ ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ
ЗАПАСИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ
ПРЕДМЕТИ ПРАЦІ РОХРЕМАТИКА
ПРОДУКТИ ПРАЦІ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ
Незважаючи на значну різноманітність дій і процесів, доречно відокремити п’ять груп функціональних процесів, які охоплюють діяльність будь-якої організації:
виробництво
маркетинг
фінанси
робота з кадрами
еккаунтинг (облік і аналіз господарської діяльності).
УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ передбачає, що відповідні служби менеджменту здійснюють управління переробкою сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які поступають на “вхід” організації, в продукт праці, який організація пропонує навколишньому середовищу. Для цього менеджмент здійснює наступні операції:
управління розробкою і проектуванням продукту;
вибір технологічного процесу, розстановка кадрів і техніки для процесу з метою оптимізації витрат на виготовлення і вибір засобів виготовлення продукту праці;
управління закупівлею сировини, матеріалів і напівфабрикатів;
управління запасами на складах, включаючи управління зберіганням закуплених товарів, напівфабрикатів власного виробництва для внутрішнього використання і кінцевої продукції;
контроль якості.
УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ покликане завдяки маркетинговій діяльності щодо реалізації створеного продукту праці задовольняти потреби клієнтів і досягнути поставлених в організації цілей. Для цього здійснюється управління такими процесами і діями:
дослідження і аналіз ринку;
реклама;
ціноутворення;
створення системи збуту;
розподіл створених продуктів праці;
збут.
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ полягає в тому, що менеджмент здійснює управління процесом руху фінансових коштів і організації, для чого:
складається бюджет і фінансовий план;
формуються грошові ресурси;
розподіляються гроші між різними сторонами, які визначають життєдіяльність організації;
оцінюється фінансовий потенціал.
УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ пов’язане з можливостями працівників забезпечити досягнення цілей організації. Кадрова робота включає:
підбір і розстановку кадрів;
навчання і розвиток кадрів;
компенсації за виконану роботу;
створення умов на робочому місці;
підтримка відносин із профспілками і вирішення трудових конфліктів.
УПРАВЛІННЯ ЕККАУНТИНГОМ передбачає управління процесом розробки і аналізу фінансової інформації про роботу організації з метою порівняння фактичної діяльності з її можливостями, а також із діяльністю інших організацій. Це дозволяє організації своєчасно встановлювати проблеми, на які вона повинна звернути увагу і знайти шляхи раціонального вирішення “вузьких місць”.