4. Науковий етикет

Мовний етикет існував і існує в сучасній українській науці. Він є результатом значних мовно-стилістичних процесів, які відбулися в царині українського наукового стилю. Ці процеси особливо помітні за останнє століття. Наука розвивалася під гаслом інтегрування, фахове мовлення науки тяжіло до уніфікації і стандартизації, тобто на засобах вираження мовного етикету суттєво позначилися відомі соціальні, тобто позамовні, чинники.

Мовний етикет має велике значення в комунікації науковців, їх поведінка і мова залежать від того, з ким вони спілкуються: учений і його колеги спілкуються у власне науковому підстилі, а вчений і його учні – у науково-навчальному підстилі тощо.

Науковець, спілкуючись із колегами, використовує одні мовні формули (вітань, прощань, представлень, звертань тощо), а під час спілкування зі студентами – інші. Отже, засоби вираження мовного етикету залежать від того, з ким спілкується науковець, і мають вони певні диференційні ознаки (бо змінюється різновид наукового стилю).

У наукових текстах (і в усному мовленні) потрібно вживати авторське «ми»: на наш погляд, вважаємо, ми переконані, ми дотримуємось іншої класифікації.

Зауваження висловлюють за допомогою таких мовних формул, які ніби «стирають» певну категоричність (це вияв наукового такту): однак, на нашу думку, аналіз... виграв би, якби науковець послідовніше розрізняв..., очевидно, помилково.., хотілося б...

Традиційними для наукового етикету є формули:

1. етикетні вислови, які використовуються під час публічного захисту дисертацій (це вирази звертань до голови і членів спеціалізованої вченої ради, державних екзаменаційних комісій): Глибокоповажаний голово спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії! Глибокоповажані члени спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії! Шановні колеги!

2. вислови подяки членам спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії, опонентам / рецензентам: Дозвольте сердечно подякувати голові спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії – членові-кореспонденту Академії наук України, доктору філологічних наук…. Сердечно дякую офіційним опонентам / рецензентам: докторові філологічних наук, професору .... кандидатові філологічних наук, доценту … Щиро дякую кафедрі .., її завідувачеві.., усім співробітникам кафедри та зокрема професорові .., доцентові.., які доклали зусиль при атестації роботи на попередніх етапах. Сердечна дяка всім членам спеціалізованої вченої ради / державної екзаменаційної комісії за участь в обговоренні роботи.

3. вітання: а) з колегами: Доброго дня! Здрастуйте!; б) учасників конференції керівник може привітати так: Радий Вас вітати в нашому місті!; в) свого колегу можна привітати словами: Моє шанування! (звучатиме більш урочисто); г) зі студентами: Доброго дня! Здрастуйте!;

4. прощання: До побачення! До зустрічі! До наступної лекції!;

5. подяка: а) після закінчення наукової доповіді чи лекції: Дякую за увагу! Дякую за запитання!; б) при захисті наукової роботи, виступі на конференції: Дякую за слушні зауваження!; в) людям, які допомагали, консультували під час створення праці: У роботі над книгою неоціниму допомогу авторові подали члени наукового семінару ….

6. під час полеміки, заперечення чи висловлювання побажання щодо точок зору інших: а) нейтральна позиція автора (проста констатація поглядів інших учених): зазначив, запропонував, наголошував, займався; б) схвалення позиції інших авторів: слушний / слушно, справедливий / справедливо, без сумніву, безперечно; в) несприйняття автором позиції інших авторів: не можемо погодитися, наші погляди на цю проблему дещо інші, навряд чи можна так категорично стверджувати.

Мовний етикет наукових конференцій, симпозіумів, круглих столів, дискусій, лекцій тощо регулює мовну поведінку чітко окресленого кола учасників таких наукових заходів. Сучасні формули звертань, запитань, відповідей, подяк, якими послуговуються вчені, відзначаються уніфікованістю і стереотипністю вживання.

Починаючи виступ, звертаються до присутніх: Шановний голово (ректоре, директоре), шановні члени координаційної ради ... Шановні учасники науково-практичної конференції... Шановні пані і панове ... Шановне товариство ... Після цього називають тему чи мету свого виступу (доповіді) й переходять до викладу його змісту.

Посилаючись на інші виступи, вживають фрази: як (слушно, справедливо) зазначив, запропонував, сказав, стверджує (називається прізвище промовця) ...

Перш ніж відповідати на запитання чи зауваження, потрібно сказати: Дякую за запитання! Дякую за зауваження! Під час обговорення чи дискусії доречними будуть вислови: Слушною є думка... Без сумніву, Ви маєте рацію, але ... Ваші міркування є слушними, проте... Навряд чи можна погодитись із твердженням, що ... Я не зовсім можу погодитись із тим ... на наш погляд... На мою думку ... Ми переконані, що ... Я вважаю, що ... Я виходжу з того, що ...

Закінчуючи виступ, кажуть: Дякую за увагу! Дякую за прихильне ставлення до мене! Дякую за слушні зауваження і запитання! Автор складає щиру подяку (називаються прізвища осіб) за цінні зауваження й поради!

Підсумок. Мовний етикет визначається формою наукового спілкування, його різновидом, жанром; він узгоджується структурою наукового тексту; вибір етикетної формули не залежить від віку, характеру взаємин науковців, місця й часу їх спілкування.