Духовне здоров'я дитини.

Гуманізм людського суспільства - найважливіша ознака його духовного здоров'я та майбутнього благополуччя. Тому головною дієвою особою у його формуванні повинен стати учитель. І хоча першими наставниками дитини є її батьки, все ж головним фігурантом духовного розвитку людини є саме учитель. Щоб бути справжнім педагогом - необхідно самому стати гуманістом, тобто завжди залишатися терплячим оптимістом, мати власні переконання, гуманістичний світогляд і ніколи цьому не зраджувати. Матеріальні цінності повинні залишатися позаду життєвого шляху людини.

Якщо говорити про складові людського здоров'я, то в розвитку та становленні особистості завжди домінуватимуть соціальні його аспекти: духовне, інтелектуальне, особистісне, соціальне. Протягом життя вони також впливатимуть на фізичний стан людини.

Деякі аспекти духовного здоров'я школяра.

1. Виховання - це завжди процес лікування, але воно не передбачає виривання чогось із особистості.

Правильніше було б сказати коригування будівництва особистості. Адже це дуже важливий і складний процес, який потребує терпіння, уваги, умов, часу. Виховання як духовна складова обов'язково має випереджати науково-технічний прогрес суспільства. Тому первинним у розвитку особистості є саме воно, навчання ж - вторинне. Лікарем виступає учитель. Він сам повинен все життя удосконалюватися (проходити атестацію). Лікарська аксіома діє і в педагогіці. Краще виправити в ранньому помилки виховання, ніж потім безуспішно боротися з проявами педагогічних хвороб як Дон Кіхот із вітряками.

Дитина як губка всмоктує нову інформацію, яка завжди спричинює цікавість, мотиваційні прагнення. Усвідомлення важливості навчання, як попередніх надбань суспільства, приходить до дитини значно пізніше. Тому виховний процес повинен бути не експериментальним, а стабільним і безперервним, нести зерна ідейності, що сформувала нація. Отже будь які процеси санації моралі у вихованні є недоречними.

2. Зло виганяється добром.

У період становлення молодої Української держави, долаючи негативні прояви імперської спадщини дуже часто проявляють себе: недостатній освітній і культурний рівень деякої частини населення, що залишилося поза увагою суспільства, яке розвивається. Негативні явища проявляються серед школярів у вигляді використання дітьми нецензурної лексики, байдужості ставлення до навчання, конфліктність у стосунках з оточенням та ін.. Інститут сім'ї переживає важкі часи. Статус сімейних моральних цінностей у занепаді. Це явище обумовлено багатьма об'єктивними та суб'єктивними факторами. Такі прояви зла нейтралізуються педагогами завдяки толерантності, терпінню, гуманістичним підходом до вихованців. Найбільшу роль відіграє особистий приклад учителя. Роби як я - ось зброя добра у боротьбі зі злом.

3. Кінцевий результат правильного виховання видно через багато років.

Результати роботи педагога не є прибутковими та прогнозованими, навіть в моральному плані. Якщо у державі діє алгоритм - виховання первинне, навчання - вторинне, то становлення громадянина, який має національну свідомість, відбувається досить швидко за рахунок ефективного опанування світових освітніх надбань, що базуються на гуманістичних основах. Правильність вибору такого алгоритму підтвердиться зміною не менше трьох поколінь. тому вчителі, які працюють сьогодні в школах більш як 25 років, можуть бачити тільки краї правильно чи хибно спеченого виховного пирога.

Процеси виховання, на відміну від набуття різнорівневої освіти, завжди перманентні, так само як логіка нашого мислення. А освіта по своїй суті є дискретною. Перехід дитини з молодшої до середньої, а потім і старшої школи дуже болючий, особливо в психологічному плані. Довести це важко. Але якщо поглянути на навчальний процес, то все стає зрозумілим Сьогодні навчальні програми, як і підручники - це різні кольори веселки. Про якусь їх уніфікацію годі й думати. Все це руйнує духовне здоров'я школяра. Тому сьогодні треба не лікувати особистість, а її реанімувати. Звертатися треба до видатної спадщини Василя Сухомлинського, з його соціалістичним гуманізмом.