Глобальні проблеми сучасності

У сучасних умовах людство переживає гострі глобальні проблеми, які загрожують існуванню цивілізації і навіть життю на планеті.

Складність сучасної світової ситуації полягає в тому, що до цього часу людство було джерелом і володарем творіння на землі, й ніхто, ні сили природи, ні будь-хто із людей не міг знищити або навіть зупинити людський прогрес.

Людство з давніх пір знало кризи, які були викликані стихійними силами природи, наприклад: землетруси, потопи, гірські зсуви, засухи, епідемії і т. ін. Проте кризи ці породжувалися зовнішніми для людини причинами і сама вона була лише їх жертвою.

Кризи, з якими довелося зіткнутися сучасному людству, є результатом діяльності самої людини, мають, так би мовити, “антропогенний” характер, а точніше – соціальний. Людство на початку ХХІ століття знаходиться на такій стадії своєї історії, коли від нього самого залежить вирішення справді гамлетівського питання: бути чи не бути?³³.

Доленосним для людства став такий рівень пізнання, оволодіння і “контролю” людини над природою, який дав можливість зірвати атомну бомбу, відкривши тим самим перспективу самовбивчої ракетно-ядерної світової війни. Безвідповідальне ставлення до ядерної енергії вже обернулося жахливими наслідками вибуху на ЧАЕС і т. ін.

Термін “глобальний” (від латинського “глобус”, тобто Земля, земна куля) із кінця 60-х років отримав широке застосування для визначення найбільш важливих загальнопланетарних проблем сучасної епохи.

До глобальних проблем належить віднести такі:

– створення без’ядерного ненасильницького миру, який би виступав однією з найбільш важливих умов соціального прогресу;

– подолання екологічної кризи;

– забезпечення подальшого економічного розвитку необхідними для цього природними ресурсами (продукти харчування, сировина, джерела енергії тощо);

– вирішення демографічної проблеми;

– своєчасне упередження негативних наслідків науково-технічної революції й ефективне використання її досягнень на благо людини й суспільства.

Учені небезпідставно до числа глобальних проблем включають також: міжнародний тероризм, розповсюдження наркоманії, алкоголізму, СНІДУ і т.ін., а також проблеми розвитку освіти, культурної спадщини, моральних цінностей тощо.

Обгрунтовуючи критерії виокремлення глобальних проблем сучасності, необхідно підкреслити, що ці проблеми:

– зачіпають інтереси всього людства, самі основи існування цивілізації;

– їх несвоєчасне й творче розв’язання створює загрозу для майбутнього людства;

– виявляють себе як об’єктивний фактор розвитку суспільства у всіх регіонах світу;

– вимагають для свого розв’язання співробітництва у всесвітньому масштабі.

Будучи результатом попереднього суспільного розвитку людства, глобальні проблеми виступають як специфічне явище саме сучасної епохи, як наслідок нерівномірності соціально-економічного, політичного, науково-технічного, демографічного, екологічного і культурного розвитку різних країн і регіонів³⁴.

Тут мова повинна йти не лише про нерівномірність розвитку окремих країн, але й про нерівномірності в розвитку різноманітних сфер життя всередині суспільства, нерівномірності в розвитку різноманітних аспектів життєдіяльності людини.

Глобальні проблеми сучасності – це результат нерівномірності розвитку світової цивілізації, коли технологічна могутність людства значно перевищує рівень суспільної організації.

Політичне мислення часто-густо відстає від політичної дійсності, розуміння сутності суперечностей сучасної епохи. У той же час ситуація диктує: глобальні проблеми слід розв’язувати негайно. Якщо їх відкладати на невизначений час, то через декілька десятиліть їх уже нікому буде розв’язувати. Можна вважати, що сьогодні є певні позитивні умови для вирішення глобальних проблем. До них можна віднести такі:

• по-перше, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей відносно інших часткових інтересів окремих груп, соціальних прошарків і країн;

• по-друге, усвідомлення того факту, що глобальні проблеми цивілізації вимагають для свого вирішення широкої коаліції всіх соціальних сил і суспільних рухів, зацікавлених у соціальному прогресі. Боротьба за вирішення соціальних проблем, як відомо, не віддаляє, а, навпаки, наближає соціальне оновлення суспільства;

• по-третє, у світі зростають можливості для усунення термоядерної війни. Сьогодні відмова від війни як засобу продовження політики наполегливо диктується не лише суб’єктивними прагненнями до мирного співіснування окремих народів, але й об’єктивними причинами: в ядерній війні не може бути переможця. Ось чому людство повинно відмовитися від війни як засобу продовження політики;

• по-четверте, сформована екологічна свідомість орієнтує людину на відповідальне ставлення до світу, навколишнього середовища. Екологічна відповідальність людей посилюється тим, що людство може загинути не лише в термоядерній війні, але і в результаті екологічного краху.

Від ефективного вирішення глобальних проблем, які вимагають не лише комплексного підходу, але й вироблення міждержавної стратегії, залежить доля суспільного прогресу. Зазначимо, що саме філософії належать перші спроби осмислення всього комплексу глобальних проблем сучасності, усвідомлення того, що з їх появою світ вступає в якісно новий стан розробки світоглядної основи для їх вивчення і вирішення.

1 Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичні та методичні аспекти). – Харків: Основа, 1998. – С. 29.

2 Дух // Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – С. 179.

3 Ильин И. А. Путь к очевидности. – М.: Республика, 1993. – С. 307.

4 Франк С. Л. Сочинения. – М.: Правда, 1990. – С. 401.

5 Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 1999. – С. 534-537.

6 Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост.: Ю. И. Аверьянов. – М.: Изд-во Московского коммерческого университета, 1993. – С. 113-114.

7 Барулин В. С. Диалектика сфер общественной жизни. – М.: Изд-во Московского университета, 1982. – 230 с.

8 Общественное сознание и его формы / Предисл. и общ. ред. В. И. Толстых. – М.: Политиздат, 1986. – 367 с.

9 Філософія: Підручник / За загальною ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консум, 2000. – С. 506-525.

10 История философии и культура / Отв. ред. А. Т. Гордиенко. – К.: Наукова думка, 1991. – С.104-116.

11 Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис: У 2 т. – Мюнхен: “Українське видавництво”, 1958.

12 Бердяєв М. Національність і людство // Сучасність. – 1993. – №1. – С. 155.

13 Там само. – С. 157.

14 Библер В. С. Нравственность. Культура. Современность: Философские раздумья о жизненных проблемах // Этическая мысль: Научно-публицистические чтения. – М.: 1990. – С. 16-57.

15 Кичигин С. А. Война в четвертом измерении: Научно-художественная книга. – К.: Молодь, 1986. – 320 с.

16 Пиз Аллан. Язык телодвижений. – Луганск: Глобус, 1998. – 200 с.

17 Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. Зинченко В. П. и Жукова Р. М. – М.: Прогресс, 1989. – 720 с.

18 Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н. Ю. Шведовой. – М.: Русский язык, 1990. – С. 789.

19 Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – С. 326; Озадовська Л. В. Творчість у науці і мистецтві: спільне і відмінне // Практична філософія. – 2000. – №1. – С. 129-140.

20 Платон. Сочинения: В 3 т. / Под общ. ред. А. Ф. Лосева и В. Ф. Асмуса. – М.: Знание, 1972. – Т. 3. – Ч. 2. – С. 278.

21 Бердяєв М. О. Смысл творчества. – М.: Изд-во “Правда”, 1989. – С. 368.

22 Юркевич П. Серце и его значение в духовной жизни человека // Юркевич П. Философские произведения. – М.: Изд-во “Правда”, 1990. – С. 92.

23 Чижевський Д. Нариси з історії філософії в Україні. – Мюнхен, 1983. – С. 151.

24 Режин Робин. Культура; Библер Владимир. Культура // 50/50: Опыт словаря нового мышления / Под общ. ред. М. Ферро и Ю. Афанасьева. – М.: Прогресс, 1989. – С. 232-234; 234-241.

25 Філософія: Підручник / за загальною ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консум, 2000. – С. 588-593.

26 Філософія: Навчальний посібник / За ред. І. Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – С. 420-424.

27 Трансформации в современной цивилизации: постиндустриальное и постэкономическое общество (материалы “круглого стола”) // Вопросы философии. – 2000. – № 1. С. 3-32.

28 Эфроимсон А.П. Генетика этики и эстетики. – Спб: “Талисман”, 1995. – 288 с.

29 Фролов И. Т. О человеке и гуманизме: Работы разных лет. – М.: Политиздат, 1989. – 559 с.

30 Філософія: Навчальний посібник / За ред. І. Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – С. 434.

31 Гончаренко Н. В. Гений в искусстве и науке. – М.: Искусство, 1991. – 432 с.

32 Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту із мови давньо-єврейської й грецької на українську мову наново перекладена. 988 – 1988: Ювілейне видання з нагоди тисячоліття християнства в Україні. – К.: 1988. – Мф 16:26.

33 “Круглый стол” журнала “Вопросы философии”, посвященный обсуждению книги Н. Н. Моисеева “Быть или не быть… человечеству” // Вопросы философии. – 2000. – № 9. – С. 3-28.

34 Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности: Пер. с англ. и франц. / Сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаевой; вводн. ст. Ю. А. Шрейдера. – М.: Прогресс, 1990. – 495 с.

340