- •II. Навчальні цілі заняття.
- •III. Цілі розвитку особистості.
- •IV. Міжпредметна інтеграція.
- •V. Зміст теми попереднього заняття. Структурно – логічна схема
- •VI. План та організаційна структура заняття.
- •Vіі. Матеріали методичного забезпечення .
- •Vіі. 1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття.
- •2.Прочитати слова, звернувши увагу на правила читання букви „с”:
- •4. Прочитати слова, звернути увагу на читання приголосних букв „х” та „z”:
- •5.Прочитати слова, пояснити вимову голосних:
- •6. Прочитати слова, пояснити вимову дифтонгів, вживання літери „у”:
- •7.Пояснити читання буквосполучень в таких словах:
- •8. А) Прочитайте слова:
- •9. Прочитати слова, пояснити вимову:
- •VII. 2. Матеріали методичного забезпечення для основного етапу. Зміст теоретичного матеріалу по темі:
- •Поділ на склади. Основні правила наголошення.
- •Довгота і короткість складів.
- •2. Правила довготи
- •3. Правила короткості.
- •4. Особливості наголосу у деяких медичних термінах.
- •Графічне зображення довготи і короткості складів. Структурно-логічна схема.
- •2. Згрупуйте слова:
- •3. Випишіть у першу колонку слова,у яких другий склад довгий і у другу колонку слова, у яких другий склад короткий.
- •5. А) Перепишіть слова, визначіть довготу чи короткість другого складу від кінця слова і поставте наголос:
- •6. Поставити наголосу таких словах:
- •8. Визначити довготу і короткість другого складу від кінця слова:
- •9. Переписати слова, визначити довготу або короткість другого складу, поставити наголос:
- •10. Визначити довготу та короткість другого складу і а також місце наголосу в таких термінах:
- •VII. 4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів.
- •VIII. Література.
VII. 2. Матеріали методичного забезпечення для основного етапу. Зміст теоретичного матеріалу по темі:
„Наголос у латинських словах”.
Поділ на склади. Основні правила наголошення.
Слово в латинській мові ділиться на склади за тими ж самими правилами, що і в українській мові. Кількість складів перевіряється кількістю голосних звуків у слові. Склади в латинських словах для зручності рахуються від кінця слова, напр.:
ma-nus - рука
2 1
ar-ti-cu-la-ti-o – суглоб
6 5 4 3 2 1
В латинській мові наголос ніколи не падає на перший склад від кінця. Він може падати на другий або на третій склад від кінця.
У двоскладових словах наголос завжди ставиться на другому складі від кінця слова: caput — голова, vulnus — рана.
В багатоскладових словах наголос стоїть на другому складі від кінця, якщо голосний в ньому довгий і на третьому, якщо голосний короткий. На письмі довгота голосного звука позначається горизонтальною рисочкою (—),- а короткість — дужкою (^), які ставляться над голосною.
Отже, постановка наголосу залежить від довготи або короткості голосного другого складу від кінця.
Отже, наголос у латинських словах падає на другий або не третій склад від кінця слова. Ніколи наголос не падає на четвертий склад від кінця слова. На перший склад від кінця слова наголос ставиться лише в поетичних текстах, афоризмах, наприклад: Feci quod potui, faciant meliora potentes. Я зробив все, що міг, хай зроблять краще ті, що можуть.
Довгота і короткість складів.
2. Правила довготи
Голосний другого складу довгий якщо:
він є дифтонгом (довгота за природою): lagoena — пляшка, Althaea — алтей, gangraena — гангрена, омертвіння;
після нього стоять дві або більше приголосних (позиційна довгота): ligamentum— зв'язка, emplastrum — пластир, maxilla — верхня щелепа;
після нього стоїть приголосний х або z (позиційна довгота): reflexus — рефлекс, Oryza — рис;
він входить до складу суфіксів -ur-, -іn-, -at-, -os-, -аг-, -al-: tinctura — настойка, fractura — перелом, analginum — анальгін, palatinum — піднебінний, destillatus — дистильований, spirituosus —спиртовий, spinosus —-остистий, muscularis — м'язовий, molaris — корінний, mineralis — мінеральний.
3. Правила короткості.
Голосний другого складу короткий, якщо:
після нього стоїть голосний: oleum — масло, arteгїа — артерія,
cranium — череп, ratio — розум;
після нього стоїть буква h: contraho — з'єдную;
він стоїть перед сполученням b, р, d, t, с, g з 1 або r: vertebra — хребець, cerebrum — мозок, quadruplex — почетвірний; (Винятки: abstetrix — акушерка, cicatrix — рубець.)
після складу стоять буквосполучення ch, ph, rh, th, які розглядаються як один звук: stomachus — шлунок, philosophus — філософ;
він входить до складу суфіксів -ul-, -ol-, -iс-, -id-: fossula — ямка, malleolus — молоточок, Foeniculum — кріп, gastricus — шлунковий, fluidus — рідкий.
4. Особливості наголосу у деяких медичних термінах.
Якщо в складі після голосного стоїть один приголосний, то такий склад може бути довгий або короткий за природою. В такому випадку в підручниках і словниках над другим від кінця голосним звуком ставиться знак довготи (—) або короткості (^). Наприклад: infusum — настій, solvere — розчиняти, venenum — отрута.
У термінах, запозичених з інших мов, наголос залишається таким, яким був у цих мовах, наприклад: kefir – кефір, cacao – какао.
Серед медичних термінів зустрічається багато слів, які мають закінчення – ia. В цих словах наголос ставиться на і, наприклад: gastroscopia, roentgenographia. Але в немедичних термінах цей наголос не ставиться, наприклад: photographia.
У термінах anatomia та у термінах з кінцевим терміноелементом – logia наголос ставиться на третьому складі від кінця слова, наприклад: biologia, cardiologia.
Запам’ятайте, на який склад ставиться наголос у таких медичних термінах:
На другий |
На третій |
||
ampulla |
Ампула |
aloe |
Алое |
anamnesis |
Анамнез |
dyspnoe |
Задишка |
diagnosis |
Діагноз |
hypothalamus |
Гіпоталамус |
maxilla |
Верхня щелепа |
lamina |
Пластинка |
medulla |
Мозок |
oesophagus |
Стравохід |
theatrum |
Театр |
pilula |
Пілюля |
vesica |
Міхур |
cardiacus |
Серцевий |
VII. 2.2. Матеріали активізації студентів під час викладання теоретичного матеріалу.