Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий

наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенціального словника. На відміну від наявного словника, що включає знайомі ЛО, які учні вживають для вираження своїх думок або для сприймання і розуміння думок інших людей,

потенціальний словник складають ті незнайомі слова, про значення яких читач / слухач може здогадатись, зустрівшись з ними при читанні / аудіюванні.

До потенціального словника відносяться:

1) інтернаціональні слова, подібні за звучанням і / або написанням до слів рідної мови; film, revolution, constitution, class

2) похідні та складні слова, що складаються з відомих учням компонентів; read – reader, write- writer

3) конвертовані слова; excuse - to excuse, export – to export

4) нові значення відомих багатозначних слів; go, go be bus, go by train

5) слова, про значення яких учні можуть здогадатися за контекстом.

За даними деяких досліджень, словник, що забезпечує розуміння при читанні та аудіюванні, за рахунок потенціального словника може збільшитися у 5-6 разів.

2. Види лексичних навичок

Центральною ланкою в роботі над засвоєнням лексичного матеріалу є формування лексичних навичок. За визначенням С.Ф. Шатілова, “лексичні мовленнєві навички – це навички інтуїтивно-правильного утворення, вживання і розуміння іншомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв’язків між слухо-мовленнєвомоторною і графічною формами слова і його значенням, а також зв’язків між словами іноземної мови”.

Лексична правильність мовлення визначається сталістю лексичних мовленнєвих навичок.

Види навичок

репродуктивні лексичні навички, тобто навички правильного вживання ЛО активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуацією спілкування і метою комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями:

Лексичні операції – виклик ЛО з довготривалої пам’яті, зовнішньо мовленнєве відтворення ЛО у потоці мовлення;

миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності;

рецептивні лексичні навички, тобто навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні,

навички обґрунтованої здогадки про значення ЛО, що відносяться до потенційного словника при читанні та аудіюванні;

навички користування різними видами словників (двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих).

3. Процес засвоєння лексичного матеріалу

У процесі засвоєння лексичного матеріалу (так само як і граматичного) можна виділити певні етапи:

1. етап ознайомлення учнів з новим ЛО – семантизація ЛО; go – ходити;

2. етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де розрізняють

а) автоматизацію на рівні словоформи – go, вільного сполучення – go to the blackboard, go home, та фрази/речення, After work I usually go home.

б) автоматизацію на понадфразовому рівні – діалогічної або монологічної єдності.

In the morning I usually go to the university on foot because it is not far from my house. I am busy there for 5-6 hours and then I come back.

в) Далі здійснюється удосконалення дій учнів З ЛО і як результат – ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі (говоріння) та письмовій формі (письмо), а також контекстне розуміння ЛО при читанні та аудіюванні. Тут ми маємо справу з мовленнєвими вміннями, які ґрунтуються на навичках, у тому числі й лексичних, іншими словами, лексичні навички мають функціонувати в мовленнєвих уміннях.