51. Характристика операційно-предметної системи труд. Навч. Та шляхи її використ. В сучасних умовах реформування школи.

В період бурхливого розвитку промисловості, залізничного транспорту, зростання торгівлі в Росії створились умови, котрі викликали необхідність створення системи професійної освіти, яка б дозволила задовольнити потреби у спеціалістах різноманітної кваліфікації та рівня підготовки. Зусиллями буржуазної інтелігенції створювалась нова концепція професійно-технічної освіти з наголосом на прогресивні педагогічні ідеї того часу. Враховуючи вимоги економічного розвитку країни та спираючись на запропоновані підходи царський уряд у 1888 році прийняв закон „Основні положення про промислові училища”, який визначив діяльність професійно-технічних навчальних закладів до жовтня 1917 року. Це дозволило організувати спеціальні дослідження в галузі дидактики та методики професійної освіти, без розробки котрих ці навчальні заклади не мали б змоги ефективно здійснювати свою роботу.

Значний внесок у розробку загальних питань професійної освіти, змісту і методики виробничого навчання зробив інженер-педагог С.А. Володимирський, який закінчив Московське вище технічне училище і тривалий період працював у Росії та США в училищах, які готували робітничі кадри. Йому належить думка про цілісну систему підготовки робітників будь-якої кваліфікації. Провідне місце у цій системі він відводив загальнотехнічній та технологічній підготовці на базі загальноосвітньої. При цьому основними дисциплінами виступали механіка і технологія, вивчення яких ґрунтувалось на фізиці та кресленні. Увесь процес навчання ремеслам стосовно машинобудування він пропонував будувати у відповідності до практичного розвитку технології машинобудування. Для цього він в кінці ХІХ початку ХХ століття розробив операційно-предметну систему виробничого навчання, яка мала у собі все найкраще операційної системи. Вона передбачала формування навичок на основі виготовлення типових для певної професії виробів, попередньо опанувавши низку початкових операцій. У своїх роботах він також виклав загальні принципи навчання спеціальності слюсаря та впровадив їх у роботу технічних училищ.

Запропонована С.А. Володимирським система мала два періоди навчання: 1) операційний (за часом біля 25 %) і 2) предметний (приблизно 75%). В процесі навчання учні засвоювали виготовлення 33 виробів, об’єднаних в 4 групи (якщо зменшується, то за рахунок всіх груп). На першому періоді не вимагається точність виконання операцій, а в кінці Ї складні виробничі об’єкти. Опанування трудових прийомів та операцій здійснюється в процесі виготовлення комплексу виробничо значимих об’єктів. Під час навчання за цією системою учень бачив реальні, практично значимі результати своєї праці і, природньо, ще старанніше та ретельніше навчався.

Недоліки: ізольованість оволодіння окремими операціями, часовий розрив між процесом формування та процесом закріплення вмінь і навичок; формування будь-яких вмінь та навичок в процесі виготовлення лише одного виду виробів за чітко заданою технологією приводить до того, що подібну роботу учні не можуть виконувати, якщо виникає необхідність виготовити інший виріб. У виробничому навчанні використовується обмежено.

В той же час майстер технічної школи балтійського кораблебудівельного заводу П.І. Устинов запропонував аналогічну систему навчання, суть якої полягала у наступному: учні попередньо вивчали основні трудові прийоми і операції слюсарної, ковальської та складально-монтажної справи, а згодом переходили до виготовлення інструментів, деталей машин, верстатів та корабельних механізмів. Вказані роботи також проводились у порядку зростаючої складності. Однак і цій системі навчання були притаманні недоліки, тому що процес виготовлення виробів практично здійснювався за шаблоном, і при будь-якій незначній зміні у технологічному процесі учні відчували труднощі під час виконання роботи. Це пояснювалось тим, що учні не вправлялись у виконанні окремих навичок , тому й не могли виконувати операції на належному рівні.

У трудовому навчанні вона використовується значно ширше, тому що в неї інша мета Ї засвоєння початкових навичок в межах політехнічної підготовки Ї особливо у І-ІV та V-ІХ класах. Під час виготовлення конкретних суспільно значимих виробів учні основної школи оволодівають вміннями і навичками виконання основних найросповсюдженіших операцій ручної та механізованої праці. Приклади видів об’єктів праці, під час виготовлення котрих учні зможуть навчитися виконувати ці операції, наведені у програмах з кожної теми.