54. Характристика проблемо-аналітичної системи труд. Навч. Та шляхи її використ. В сучасних загальноосвітніх навчальних закладах.

Проблемно-аналітична система передбачає три послідовних періоди виробничого навчання: вивчення окремих ситуацій та вправляння з їх виконання; вивчення проблеми в цілому і також вправляння з її виконання; вивчення всього технологічного процесу та самостійне виконання завдання з його проведення, регулювання та контролю. В міру проходження цих трьох періодів виробничого навчання поступово розширюється коло як інтелектуальних, так і фізичних трудових дій учнів. У кожному періоді навчання розрізняють два етапи навчання. Першим є етап вирішення інтелектуальних завдань, другим Ї етап самостійної роботи учнів під керівництвом інструктора, коли в них до кінця формуються та закріплюються виробничі навички і вміння.

Під час вивчення кожної виробничої проблеми важливе значення має планування діяльності учнів за кожною стадією. Учні повинні засвоїти різні варіанти та послідовність виконання роботи. Для цього необхідно, щоб вони чітко уявляли собі умови протікання технологічного процесу та його закономірності, вільно орієнтувалися в реальних виробничих умовах і шляхом спостережень проводили збір різноманітної інформації.

Спочатку планування послідовності виконання завдання проводиться під керівництвом інструктора. Лише після того як учень навчився „дивитися вперед”, ця робота виконується ним самостійно. Дуже важливо питанням планування приділяти таку ж увагу, як і будь-якій іншій діяльності учнів.

Вчитель повинен добиватися активного ставлення учня до проблеми, що вивчається. Спочатку навчання відбувається в рамках однієї проблеми. Воно починається з аналізу найпростіших ситуацій та орієнтується на систему понять і логічних зв’язків між ними з обов’язковою установкою на використання отриманих знань на практиці. Вивчення кожної ситуації спрямоване на знаходження учнем нових, раніше невідомих йому засобів і методів вирішення висунутого перед ним завдання та на формулювання нових узагальнень. Учень спостерігає певні технологічні явища, з’ясовує їх закономірності, можливі відхилення від нормального протікання процесів роботи, усвідомлює зібрані факти та обґрунтовує вирішення заданої ситуації.

Процес вивчення ситуації включає планування, спостереження, виділення ознак, диференціацію, систематизацію і узагальнення фактичного матеріалу та інші прийоми інтелектуальної діяльності, оволодіння котрими свідчить про досягнення певного рівня розвитку учнями та про його готовність вивчати складніші питання.

Порядок вивчення змісту окремих ситуацій та їх поєднань відповідає порядку протікання технологічного процесу, але може мінятися під впливом тих чи інших змін в організації виробництва. Завданням вивчення ситуацій у їх поєднанні є формування навичок і вмінь. Це вивчення планується на короткі відрізки часу і не проводиться до того часу, допоки учні, вирішуючи різноманітні завдання зростаючої складності та новизни, повністю не оволодіють як елементами проблеми, так і проблемою в цілому.

Слід врахувати, що незалежно від конкретного змісту проблем, які вивчаються, хід їх вирішення практично незмінний: спочатку послідовний аналіз ситуацій, а потім пошук найраціональнішіх засобів та прийомів їх практичного вирішення у заданих конкретних умовах.

Важливо, щоб учні навчились не стільки функціям технологічного планування (хоча це й є важливим боком професійного навчання), скільки вирішенню розумових завдань комплексного характеру.

Вивчення кожної нової ситуації та оволодіння нею проводиться на базі вже вивчених та опанованих ситуацій. В цих умовах нові навички стають рухливішими, органічно поєднуються з системою засвоєних раніше навичок, що дозволяє швидше переключитися з однієї ситуації на іншу. Починаючи із вивчення та опанування окремих ситуацій, учні поступово оволодівають проблемою частинами (за групами ситуацій в їх поєднаннях), і так до того часу, поки вся проблема не буде вивчена та опанована в закінченому вигляді.

Варіювання конкретних ситуацій, котре враховує їх повторюваність, створює умови для міцнішого оволодіння професією. Різноманітність форм діяльності привчає учнів виділяти у кожній ситуації найхарактерніші для неї специфічні особливості, прикмети, які відрізняють її від інших ситуацій, фіксувати ці прикмети та запам’ятовувати їх, достатньо чітко уявляти собі результат, який шукається.

У кожній проблемі, як і у будь-якому трудовому процесі, можна виділити ситуації, які повторюються, які є найподібнішими і найхарактернішими для оволодіння цією професією. Такі типові ситуації можуть вивчатися відокремлено, або в лабораторних умовах, або під час виконання учнями самостійних навчальних завдань.

В міру вивчення окремих частин технологічного процесу в учнів поступово накопичуються знання та виробничі вміння; відповідно до ситуації вони швидко подумки відтворюють потрібні дії та виконують їх. Діапазон їх дії починає поступово охоплювати не лише проблему, але й увесь технологічний процес в цілому. Вони опановують трудові процеси загальнопрофесійного характеру спочатку на одному якомусь виді обладнання (верстаті), потім на групі їх, склад котрих поступово зростає. У відповідності до цього поступово розширюються і трудові навички учнів.

Результати експериментів показують, що в учнів розвивається швидка реакція на ситуації, які виникають, а їх дії все більше носять активний пошуковий характер. Розглянемо це на кривій вправ із утворення навички в розумовій дії, пов’язаній з роботою, що виконується (див. мал. 2.6.1). Ламана лінія ОП, яка показує утворення навички, складається з горизонтальних відрізків (площадок) та похилих відрізків (стрибків). Площадки ОА, БВ та ГД досить великі. З цього видно, що утворення елементу навички в розумовій дії спочатку відбувається повільно. Елемент навички в ці періоди утворюється, так би мовити, приховано: в учнів виробляються відповідні нервові зв’язки, в результаті чого в кінці кінців виникають стрибки в розвитку елементів навички, які відображають відрізки АБ, ВГ, ДЕ і т.д., котрі показують, що учні вже здатні виконати відповідні дії.

Мал. 2.6.1. Процес формування навички (за С.Я.Батишевим)

У міру збільшення кількості вправ ламана лінія помітно змінює свої обриси: площадки ЕЖ, ЗИ, КЛ та МН стають все менші і менші. Це вказує, що елементи навички опановуються вже легше та швидше. Прихований період оволодіння елементом навички все швидше змінюється стрибком догори. Дія удосконалюється, і, починаючи із третьої вправи, вона виконується вже більше чи менше успішно.

Варто зазначити, що ситуації, які складають ту чи іншу проблему, мають різний ступінь складності, і труднощі їх опанування багато в чому визначаються методикою проведення вправ. Складність тієї чи іншої виробничої ситуації залежить від сутності технологічних процесів, від безперервно змінних умов їх протікання, від стану обладнання, а також від особливостей інтелектуального усвідомлення цієї ситуації.

У міру просування від однієї проблеми до іншої учні збагачуються досвідом проведення аналізів, багато складностей відпадає, характер аналітичної роботи всі більше змінює свій зміст, а до кінця навчання набуває цілком виражений синтетичний характер, який відрізняється більшою стійкістю. Так, від проблеми до проблеми учнів закріплюють і вдосконалюють набуті раніше знання, навички та вміння з виконання всіх видів робіт, котрі входять до кола обов’язків робітників цієї професії. Вдосконаленню навичок сприяє також і самоконтроль, котрий набуває все більшого значення і до третього періоду навчання перетворюється у коректування розумових дій, що виконуються. Розвиток навички самоконтролю забезпечує своєчасне і точне регулювання робочого процесу та стереопізацію дій під час усунення типових неполадок.

Глибший поетапний аналіз учнями проблеми, яка вивчається, та виконання спеціальної системи вправ дозволяють їм маневрувати в пошуках найраціональніших рішень, виявляти гнучкість розуму і знаходити вирішення проблеми в цілому. Протягом всього навчального процесу в учнів підтримується незгасаючий інтерес до набуття нових знань, навичок та вмінь.

З кожної теми навчальної програми, розчленованої на проблеми, необхідно розробити методично доцільну систему вправ зростаючої складності, котра вкаже найкоротший шлях для набуття знань, вмінь та навичок. Завдання для вправ слід добирати так, щоб учні мали можливість прослідковувати зв’язки і взаємодії між окремими ситуаціями та встановлювати причинно-наслідкові відносини між ними. Оскільки ступінь усвідомлення ситуацій в учнів зростає від проблеми до проблеми, а спільність та подібність ситуацій сприяють переносу розумових навичок, то швидкість вирішення завдань ситуацій, які вивчаються, поступово зростає; тому час вивчення наступних ситуацій помітно скорочується. Учні вільніше варіюють ситуаціями, які вони вивчають і які стають більш керованими.

На конкретних видах праці учні вчаться вирішувати проблемні завдання та виконувати певні трудові процеси. Ці завдання носять розрахунково-аналітичний характер та відображають дійсний зміст виробничого навчання. Така система вправ не лише полегшує учням вирішення типових виробничих завдань, але й розвиває їх мисленнєву діяльність, сприяє свідомому, творчому підходу учнів до роботи, глибокому заглибленню в суть технологічних процесів.

Однак не можна втішати себе думкою, ніби навчання за цією системою протікає зовсім гладенько. Лише те, що в кожній ситуації є новизна для учнів, створює низку складнощів. Перша з них полягає у тому, що, як правило, нелегко запам’ятати послідовність виконання необхідних дій та розвинути у себе вміння відрізняти головні ситуації від ситуацій, які мають другорядне, підпорядковане значення. Друга складність полягає у невмінні переносити навички в діях за вже завченими ситуаціями на нові ситуації Ї з нових, які лише вивчаються, проблем. І, нарешті, третя складність має своє вираження у невмінні здійснювати самоконтроль в процесі трудової діяльності і самостійно регулювати технологічний процес. Але, постійно тренуючись та виконуючи певні вправи, ці складнощі можна повністю подолати.

У трудовому навчанні за такою системою проводяться заняття з профільного чи професійного навчання технологічного напряму в старших класах при вивченні тракторної і автосправи, підготовці налагоджувальників верстатів, слюсарів-ремонтників тощо.

Крім того, в трудовому навчанні використовували також конструкторсько-технологічну і предметно-операційну системи. Зараз в загальноосвітніх навчальних закладах використовується проектно-технологічна система, зміст якої буде розглянуто далі.