53. Характристика операційно-комплексної системи труд. Навч. Та умови її використ. В сучасних загальноосвітніх навчальних закладах.

Передові педагоги прагнули розробити таку систему виробничого навчання, яка б відповідала розвитку техніки і раціоналізації організації виробництва. В середині 30-х років у мережі шкіл ФЗУ була створена операційно-комплексна система виробничого навчання, в основу якої було покладено почергове оволодіння учнями основними прийомами виконання операцій та комплексних робіт, що поступово ускладнюються.

Перша комплексна робота виконувалась вже після вивчення трьох-чотирьох операцій. Потім учні опановували складніші і важчі операції, котрі закріплялись під час виконання наступних комплексних робіт, які включали вивчені раніше операції. Таким чином учні поступово оволодівали всіма прийомами і способами виконання робіт у тих поєднаннях, які можуть трапитися робітнику на виробництві. Учні оволодівали виробничими операціями у концентричній послідовності.

Теперішні програми навчання токарів, слюсарів, столярів та ін. розроблені на основі операційно-комплексної системи виробничого навчання. Комплекс операцій Ї це сукупність необхідних для виконання завдання операцій, які використовуються в процесі виробничого навчання. Як відомо, під час навчання токаря перший комплекс трудових операцій включає обробку зовнішніх циліндричних поверхонь, підрізання торців та виступів, виточування канавок і відрізання. Другий комплекс поряд з перерахованими включає свердління, розсвердлювання, зенкерування, розточування, розгортання циліндричних отворів тощо.

Добираючи навчальні роботи з метою навчання дуже важливо досягти, щоб одні й ті ж операції комплексу повторювались у технологічних процесах обробки різноманітних виробів.

Комплекс або декілька комплексів операцій, які використовуються для ведення відокремленої частини технологічного процесу, складає вид роботи (наприклад, слюсарна робота), яка виконується у виробничих умовах. Вид роботи характеризується однорідністю трудових дій. Виконання певних видів робіт в процесі навчання в той же час характеризує якість оволодіння загальнотрудовими навичками та вміннями.

Однак операційно-комплексну систему виробничого навчання, не дивлячись на деякі її переваги, не можна рахувати досконалою та універсальною. Вона багато в чому відображає вже пройдений етап розвитку техніки, тому що розрахована на навчання робітників переважно ручним та машинно-ручним професіям безпосередньо в навчальних умовах. У підготовчий період виникають труднощі із залучення учнів до виробництва корисної продукції.

Система недостатньо сприяє розвитку таких важливих компонентів трудової діяльності, як планування і організація праці, облік та контроль роботи; гальмує у деяких випадках розвиток і вдосконалення трудових прийомів, тому що у вправах (під час виконання ряду технологічних операцій) вони у чистому вигляді не трапляються. Наприклад, при виконанні токарних робіт ніколи не зустрічається лише одне свердління, з ним майже завжди пов’язані центрування, обточування, підрізання торців та інші операції.

Ця система не сприяє економії часу, який витрачається зачасти на монотонні вправи в окремих, ізольованих одна від одної операціях, та застосовується в умовах, коли операції, що вивчаються та їх комплекси органічно не пов’язані між собою, в зв’язку з чим у навчальній роботі не забезпечується необхідна повторюваність трудових прийомів та операцій. Система віддаляє на невизначений термін безпосереднє залучення учнів до продуктивної праці в умовах підприємства. Навчання поводиться у навчальних майстернях, як правило, не за технологією заводу, на застарілому обладнанні, яке не забезпечує ні потрібної швидкості, ні достатньої точності обробки, а продукція, яка виготовляється, зачасти є примітивною та обмеженою.

Операційно-комплексна система навчання не враховує також послідовного та глибокого опанування учнями інтелектуальних і сенсорних функцій, формування котрих є невід’ємною частиною більшості нових професій.

В сучасних умовах основне значення для формування загальнотрудових навичок та вмінь має виконання типових для певного профілю підготовки робіт, і тому важливо якомога раніше перейти від операції до трудових процесів. А для цього необхідно, щоб система трудового чи виробничого навчання будувалась на ретельному аналізі трудових процесів.

Слід встановити такий порядок, при якому вчителі чи майстри самостійно здійснювали б вибір тієї чи іншої системи навчання для машинно-ручних робіт в залежності від періоду виробничого навчання: підготовчого, оволодіння загальнотрудовими вміннями або контрольно-заключного.

Зараз за операційно-комлексною системою здійснюється трудове профільне чи початкове професійне навчання учнів старших класів за певними профілями (слюсар, столяр, токар, швачка тощо).