5.6. Облік амортизації основних засобів

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)⁹.

Для цілей обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби:

• земельні ділянки;

• капітальні витрати на поліпшення земель;

• будинки, споруди та передавальні пристрої;

• машини та обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прилади, інвентар (меблі);

• тварини;

• багаторічні насадження;

• інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи:

• бібліотечні фонди;

• малоцінні необоротні матеріальні активи;

• тимчасові (нетитульні) споруди;

• природні ресурси;

• інвентарна тара;

• предмети прокату;

• інші необоротні матеріальні активи.

3. Незавершені капітальні інвестиції.

Облік основних засобів включає нарахування їх зносу (амортизації), облік поповнення та вибуття, а також їх переоцінку.

Рис 5.4. Класифікація інструментів, приладів, інвентарю, спеціальних інструментів, пристосування, обладнання, спеціального одягу, взуття, тощо

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Сума нарахованого зносу (амортизації) переноситься на вартість виготовленої продукції. На суму нарахованої амортизації зменшується залишкова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання.

Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних активів) визначається завданням на курсову роботу, виходячи з тих, що пропонуються П(С)БО 7 «Основні засоби», а саме:

• прямолінійний,

• зменшення залишкової вартості,

• прискореного зменшення залишкової вартості,

• кумулятивний,

• виробничий.

Підприємства також можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством.

Порядок нарахування амортизації за кожним з шести методів ілюструє наступний приклад. Нехай первісна вартість автомобіля (В_п) становить 90 тис. грн., очікувана ліквідаційна вартість (В_л) – 14 тис. грн. Отже вартість автомобіля, яка амортизується (В_А), дорівнює 76 тис. грн. (90–14). Строк корисного використання об'єкта (t) – 5 років.

Прямолінійний метод передбачає, що кожного року на операційні витрати переноситься одна і та ж сума амортизаційних відрахувань. Річна ж сума амортизації буде нараховуватися наступним чином:

де А_р – річна сума амортизації об’єкта основних засобів, тис.грн.;

N_р – річна норма амортизаційних відрахувань.

Відповідно за звітний квартал – 3,8 тис. грн. (15,20 / 4).

Метод зменшення залишкової вартості передбачає прискорену амортизацію об'єкта, тобто найбільша сума амортизації буде перенесена на операційні витрати в перший рік корисного використання, а найменша – в останній. Річна сума амортизації буде нараховуватися від залишкової вартості об'єкта:

де В_з – залишкова вартість об'єкта основних засобів.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості забезпечує меншу швидкість прискорення амортизації порівняно з попереднім методом. При цьому, розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань буде здійснюватися з використанням подвійної амортизаційної норми, що використовувалася при прямолінійному методі:

Кумулятивний метод також відноситься до методів прискореної амортизації. На відміну від попередніх методів він використовує річні кумулятивні коефіцієнти замість річної норми амортизації. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта, на суму числа років його корисного використання. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості об'єкта, що амортизується, на відповідний кумулятивний коефіцієнт:

де К_р¹, К_р², К_р⁵ – річні кумулятивні коефіцієнти, відповідно, для першого, другого та п’ятого року експлуатації об’єкта основних засобів;

t_к – кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта, що амортизується;

t_сум – сума числа років корисного використання об’єкта.

Попередні чотири методи передбачають пряму залежність між зносом фондів і строком їх корисного використання. Одначе для окремих об'єктів вирішальним фактором їх зносу є не строк експлуатації, а її інтенсивність. У цих випадках доцільно використовувати виробничий метод нарахування амортизації. Натомість норми амортизації обчислюється виробнича ставка амортизації (ВС) діленням вартості, що амортизується, на плановий обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів (L_п).

У прикладі з автомобілем обсяг послуг визначають розрахунковим пробігом автомобіля до повної його амортизації. Нехай він становить 300 тис. км. Фактичний пробіг автомобіля за перший рік експлуатації становив 90 125 км, за другий рік – 78 146 км, за третій рік – 80 563 км, за четвертий рік – 70 465. Річні суми амортизації при використанні цього методу будуть дорівнювати:

Якщо підрахувати загальний пробіг автомобіля за чотири роки 319299 км (90125+78146+80563+70465), то виходить, що на четвертому році експлуатації повинна закінчитися амортизація автомобіля, оскільки фактичний пробіг з початку експлуатації перевищує розрахунковий (319299 км  300000 км). Тоді за четвертий рік амортизаційні відрахування становитимуть:

Визначення суми амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки, за методом, передбаченим податковим законодавством здійснюється шляхом застосування квартальних норм амортизації (N_кв) (таблиця 5.19) до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду (Б_(а)):

.(5.12)

Таблиця 5.19