Тема 4 досвід інституціонально-правового регулювання підприємництва в країнах заходу

4.1. Цивільне право в західній правовій системі

Суттєву роль у розвитку підприємництва відіграють правові інститути, представлені правовими нормами і правилами, якими керуються у своїй діяльності підприємці. Це пов'язано з тим, що право як система загальнообов'язкових норм і правил поведінки, зафіксованих в юридичних законах, відображає державну волю, встановлюєправа і обов'язки всіх учас ників правовідносин. Право відіграє важливу роль у забезпеченні функціонування і розвитку суспільства та його складової частини — економіки. За допомогою правових інститутів оформлюються, закріплюються, унормовуються відносини між суб'єктами підприємництва.

У країнах так званого англо(американського чи загального права немає поділу на звичні для юриста країн СНД галузі: цивільне, трудове, адміністративне, кримінальне тощо. Норми, які в інших країнах, як правило, входять до складу цивільного права, утворюють тут самостійні розділи (договірне право, деліктне право, право власності та ін.). Але й у країнах романо(германського права термін “цивільне право” використовується в кількох значеннях. Досить часто західні юристи ототожнюють цивільне право і приватне право; іноді цивільному праву дається вужче тлумачення — цивільним визнається лише один з розділів (точніше загальний розділ) приватного права.

Економічна і політична організації суспільства в західних країнах відносно самостійні, автономні. Тому існує певне розмежування між економічним і політичним примусом. “Дуалізм економічного іполітичного прим усу в сучасному праві проявляється також у розмежуванні приватного і публічного права, точніше кажучи, у ще більш підкресленому розмежуванні приватно(правових і публічно(правових відносин, ніж це робило колись римське право. Водночас це відносини правові, а це означає, що за ними стоїть політичний примус; тим більше спосіб, яким економічний примус впливає на виникнення приватно(правових, а політичне — публічно(правових відносин, є істотним чинником, що визначає розходження між цими двома видами суспільних відносин”.

4.2. Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу

Трансформація адміністративно(командної системи у ринкову передбачає створення сприятливих умов для підприємницької діяльності. Це можливо, якщо використовувати всі форми правових інститутів, існування і дія яких теоретично обґрунтовані та випробувані в підприємницькій діяльності в інших країнах. Серед них варто виокремити основні, до яких належать юридична особа, право власності, договір, майнова відповідальність.

У післявоєнний період відбувається істотна зміна правового статусу громадян зарубіжних країн у сімейних і майнових відносинах. Із законодавства вилучаються положення, що закріплюють нерівність громадян за ознаками статі, соціальної належності, раси, національності, ставлення до релігії тощо. Особливо помітні досягнення в питаннях ліквідації правової дискримінації жінок, позашлюбних дітей.

Ці зміни є, безсумнівно, результатом переоцінки існуючого раніше стану відносин. Таким чином, утверджується принцип рівності всіх і кожного перед законом.

Договір у західному законодавстві, судовій практиці і доктрині традиційно визначається як угода двох чи більше осіб, за допомогою якого встановлюються певні права й обов'язки. Відповідно до класичної концепції договору, в англійському праві він являє собою зобов’язання або одностороннє волевиявлення особи, виконання якого забезпечується правом як свідчить його короткий огляд, такими напрямками.

По-перше, розширюються функції цивільного договору. Нині вони не вичерпуються оформленням відносин у сфері майнового обороту. Договір активно використовується як засіб організації структури ринкового господарства. Цивільний договір (у формі договорів приєднання) стає важливим джерелом чинного права.

По-друге, розвиток продуктивних сил, науково(технічна революція безпосередньо впливають на систему договорів. З'являються нові їхні види і насамперед у сфері надання послуг, використання результатів творчої діяльності людини, передачі й обробки інформації.Договірні відносини дедалі частіше набувають складного, комплексного і довгострокового характеру.

По-третє, відбувається диференціація правового регулювання договірних відносин залежно від їхнього суб'єктного складу. Дуже чітко почали розмежовуватися правова регламентація відносин між комерсантами, між державними органами і комерсантами, між підприємцями і споживачами. Саме в останніх двох різновидах договорів спостерігаються найсуттєвіші відступи від засад класичного договірного права.

Для режиму цивільно(правової відповідальності епохи промислового капіталізму були характерні два принципи: відповідальність за провину і повне відшкодування заподіяного збитку. Повне відшкодування збитків є необхідною умовою функціонування будь(якої системи господарства, що базується на товарно(грошових відносинах.

Суть цивільно(правової відповідальності саме і полягає в тому, щоб відшкодувати учасникові майнового обороту матеріальні втрати, заподіяні правопорушенням, невиконанням або неналежним виконанням договірного зобов'язання. Що ж до принципу відповідальності за провину, то він є одним із проявів більш загальних засад права, що регламентує майновий оборот, — принципу автономії свободи. Приватна власність передбачає, що власник має право самостійно, автономно розпоряджатися своїм майном, не заподіюючи при цьому шкоди майну інших осіб. Але, надавши учасникові господарських відносин можливість діяти на свій розсуд, право країн Заходу в інтересах підтримки всієї системи цих відносин мусило покласти на нього і відповідний обов'язок — відшкодувати майнову шкоду, оскільки вона заподіяна навмисно або ж заподіювач передбачав її можливість.

Відповідальність виключалася, якщо не було дотримано умов вільного волевиявлення або якщо шкідливі події настали незалежно від волі особи, тобто поза сферою її контролю.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте місце цивільного права в правових системах країн з розвиненою економікою.

2. Охарактеризуйте основні напрямки в західному законодавстві щодо тлумачення природи господарського права.

3. Що таке юридична особа і як трактується це поняття в цивільному праві західних країн?

4. Як змінювалось законодавство західних країн щодо трактування поняття “юридична особа”?

5. У чому полягає сутність права власності?

6. Напрямки розвитку права власності в західних країнах.

7. Поняття договору та його роль у регулюванні підприємницької діяльності.

8. В чому проявляється розвиток законодавства про договір у західних країнах?