3.Запорізька Січ та її суспільно-політичний устрій. Участь козаків у козацько-селянських повстаннях. Українські козаки у Хотинській війні.

Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з’являється 1551 р. у польського історика Мартина Бєльського. У своїй «Всесвітній хроніці» він повідомляв, що у ІІ пол. XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для розгляду за переправами, промислом і для боротьби з татарами. Того часу дванадцять порогів (Кодацький, Сурський, Лоханський, Ненаситецький та ін.) перетинали Дніпро від берега до берега і тяглися вздовж течії майже на 100 км. У різні часи Січ розташовувалася на різних островах — Малій Хортиці, Томаківці, Базавлуці та ін.

Pемлі Війська Запорозького“ займали нинішні:

Дніпропетровську, Запорізьку, частково Херсонську, Кіровоградську, Донецьку, Луганську, Харківську області.

У XVI столітті, в умовах постійної боротьби проти турецько-татарської агресії, запорозьке козацтво створює за дніпровими порогами систему укріплень, яка згодом перетворюється на Запорозьку Січ. Заснування першої Запорозької Січі історики, як правило, пов'язують з ім'ям козацького ватажка Вишневецького Дмитра. Під його керівництвом протягом 1552—1556 рр. на о. Мала Хортиця було побудовано фортецю.

У ІІ пол. XVI ст. було створено реєстрове козацтво, яке поділялося на полки, а ті - на сотні. У 1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал про утворення найманого козацького формування. 300 козаків було прийнято на державну службу, записано у реєстр (список) і отримало правовий статус регулярного війська.

І хоча ця дія мала на меті розкол козацтва, намагання використати частину його сил в інтересах польської держави, все ж вона поклала початок двом важливим суспільним процесам:

а) утворенню реєстрових збройних формувань;

б) легітимізації козацького стану — юридичному визнанню прав, привілеїв та обов'язків козацтва як соціальної верстви.

  У 1620 році реєстрове військо складалося з шести полків: Корсунського, Канівського, Черкаського, Білоцерківського, Переяславського.

Кожен полк складався з 500 козаків.

Колоніальна політика Польщі, посилення кріпацтва, покатоличення викликали активний протест українського населення і зумовили ряд потужних повстань, які мали антифеодальний та національно-визвольний характер. У 1591 р. починається повстання реєстрових козаків під орудою Криштофа Косинського. Приводом прислужилася особиста образа Косинського на князя Острозького, який відібрав у нього маєток. Проте незабаром повстання, підтримане місцевими селянами, охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля і Волинь. У лютому 1593 р. князь Острозький розбиває військо Косинського на р. П'ятці. Косинський позбавляється гетьманства, козаки втрачають право нападати на сусідні країни, а селяни-втікачі повертаються до своїх поміщиків. Але Косинський з вірними козаками тікає на Січ і звідти у травні 1593 р. наступає на Черкаси.

В 1594 — 1596 рр. розгортається нове повстання під проводом Северина Наливайка.

Запорізькі козаки, очолювані Г. Лободою, виступили на підтримку, і вже до початку І596 р. повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля.

Побачивши реальну загрозу з боку козаків, польський уряд вирішує направити проти них коронне військо. У березні 1596 р. повстанці С. Наливайка об'єднуються з загонами Г. Лободи та полковника М. Шаули і в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля дають бій полякам, після якого, забравши свої сім'ї, мусять відступати за Дніпро і рухатись на схід. Біля м. Лубни в урочищі Солониця вони стали табором, очікуючи допомоги запорожців, але були оточені. Складне становище козаків погіршувалося загостренням суперечностей серед старшини. Для приборкання козацтва та повстанського руху, влітку 1625 р. у Середнє Подніпров’я було спрямоване 30-тис. польське військо, яке очолив Конєцпольський. Проти поляків виступило 20-тис. козацько-селянське військо на чолі з Марком Жмайлом. 25 жовтня 1625 р. під м. Криловим відбувся бій, але Конєцпольський пішов із повстанцями на переговори і козацька старшина скинула з посади Жмайла, обравши Михайла Дорошенка.

5 листопада 1625 р. Конєцпольський та Дорошенко підписали Куруківську угоду, яка передбачала:

- амністію повстанцям;

- збільшення козацького реєстру з 3 до 6 тис. чол.;

- збереження за козаками права обирати старшого, але при затвердженні короля;

- заборону козацьких походів на Крим і Туреччину.

Приводом для наступного заворушення стали суперечності між реєстровими і нереєстровими козаками. В 1630 р. запорожці під орудою Т. Федоровича (Трясила) виступили з Січі. Незабаром повстання охопило Лівобережжя і частину Правобережжя.

30-тисячний загін повсталих розгромив коронне військо під Переяславом і змусив Річ Посполиту шукати компромісу. Переяславська угода збільшувала реєстр до 8 тис. осіб, зберігалися привілеї козацької старшини. Щоб нейтралізувати Січ, польський уряд будує у 1635 р. на Дніпрі фортецю Кодак, але того ж року козаки під командуванням Івана Сулими розгромили кодацьку залогу та зруйнували фортецю. Але реєстрова старшина здала польській владі ватажка, у Варшаві його було страчено через четвертування.

Ця подія стала приводом до нового повстання.16 грудня 1637 р. під Кумейками (Черкаська обл.) відбулася битва між козацьким військом, яке очолив Павло Бут (Павлюк) та польським, яке очолив Потоцький.У м. Боровиці, старшина умовила Бута піти на переговори,під час яких гетьман був схоплений і пізніше страчений у Варшаві.

У 1638 р. гетьманом було обрано Якова Острянина.Навесні розпочалося нове повстання між козаками та поляками, очолюваними Потоцьким та Я. Вишнивецьким. Під Жовником поляки захопили 8 козацьких гармат та козаків. Після поразки повстанці обирають нового гетьмана Дмитра Гуню.

Інший шлях реалізації потенціалу козацтва обрав видатний діяч вітчизняної історії — гетьман Петро Конашевич Сагайдачний. Він проводив політику мирних угод і компромісів для захисту прав України, зі своїми козаками брав участь у війні польського короля Сигізмунда III з Росією. Але найвизначнішу роль Військо Запорізьке відіграло під час Хотинської війни (Туреччина і Річ Посполита). У 1620 р. Туреччина організувала 150-тисячний похід з метою остаточно розбити Польську державу. Польща змогла виставити лише 40-тисячне військо і тому змушена була звернутися по допомогу до козаків, пообіцявши їм поступки у релігійному питанні та значну платню. В Хотинській битві брало участь 40-тисячне козацьке військо, що стало важливим фактором перемоги поляків (жовтень 1621 р.). Але за умовами Хотинського миру козакам було заборонено плавати Дніпром у Чорне море і здійснювати походи до турецьких берегів. Кордон між Туреччиною і Польщею встановлювався по Дніпру . Помер П. Сагайдачний від рани, одержаної у Хотинській війні, 10 квітня 1622 р. Після козацько-селянських виступів у 1638 р. польський сейм ухвалив “Ординацію Запорозького реєстрового війська”, спрямовану на ліквідацію привілеїв козацтва:

- нереєстрові козаки оголошувалися підданими;

- реєстр становив 6 тис., замість гетьмана король призначав комісара;

- втеча до козаків каралася смертю.

Але козацько-селянські повстання підготували грунт для розгортання широкого національно-визвольного руху середини XVII ст.