7 Академічна риторика

Академічна риторика почала бурхливий розвиток у Європі з відкриттям перших університетів, хоч ще за часів Платона і Аристотиля у ліцеях і академіях проголошувалися навчальні промови, а студенти сумлінно запвм′ятовували лекції та з задоволенням обговорювали отримані знання на диспутах. Багато століть у навчанні велике значення мало зубріння. Заняття з риторики включали обов′язкове вивчення напамвидатних людей. У сучасній школі, в університетах, у науково – дослідницьких закладах академічна риторика розгортається через взаємодію вчителя і учня, викладача та студента, наукових співробітників. Слово вчителя чи викладача назавжди може закласти в дитині, в молодій людині любов до певного навчального предмету, до певної системи світогляду.

8 Ділова риторика

У діловій сфері визначаються такі риторичні ситуації: бесіда при працевлаштуванн, самопрезентація, резюме, ділові переговори, техніка продажу, риторика PR – кампаній, реклама, корпоративна презентація, спілкування на рівні вертикально – горизонтальних зв′язків, ділова нарада, збори, конференція, торги, діловий конфлікт. Актуальною темою бізнес – риторики є телефонний маркетинг, який існує у багатьох ділових структурах в якості провідного засобу зв′язку із партнерами, підтримки комунікативних контактів. Також важливою складовою сучасних комунікативних технологій, яка вирішує зрештою успіх кожної корпорації в її комунікативній сфері, є риторика лідерства.

9 Сценічна риторика

Риторика підіймається до вершин красномовства у сценічній майстерності. Професійні театральні вистави та різноманітні аматорські перформенси на сцені потребують від виступаючих внутрішньої свободи, авторських навичок, вміння працювати з мікрофоном у світлі софітів перед чисельною публікою. Кожен жест, погляд, звук голосу зі сцени набувають посиленого значення і потребують професіоналізму. Слово зі сцени здатне глибоко впливати на аудиторію, викликати феномен катарсису, зворушувати серця силою мистецтва.

10 Художньо – літературна риторика

Риторика існує у письмових текстах та в усній формі. Світова художня література – скарбниця красномовства. Єдність форми і змісту, глибину людських почуттів, сюжетну лінію виражено суто словесними засобами. Недарма деякі вчені зокрема М. Фуко вважав письмову форму риторики більш досконалою, ніж усну. Дійсно, заради потрібного слова письменник інколи перебирає гори слів. Про це влучно казав В. Маяковський: « изводишь единого слова ради тысячи тонн словесной руды!» . Досягнення висот риторичної культури неможливе без читання книг, які у кращих своїх взірцях потребують великої душевної праці, інтелектуальної напруги читача. Кожна людина здатна покращити навички письмового викладання власних думок і почуттів, закладені навчальними закладами, якщо буде тренуватися в цьому, особливо під керівництвом досвідчених фахівців. Проте у художньо – літературній творчості провідне значення має талант, багаторазово примножений на працю. В іншому ми отримаємо те, що називається ділетанством чи графоманією, коли людина, позбавлена справжнього літературного дару, начебто правильно складає слова і фрази, але вони залишуться без внутрішнього вогню. Графоманство має у своїй першооснові самомилування автора, презентацію його его. Справжній майстер літературного слова пише тому, що не може не писати, це – провідний спосіб його життя. Він здатний вийти на колективні архетипи, торкнутися потаємних душевних струн мільйонів людей. В цьому присутній певний відсоток ірраціонального – саме того, що називається іскрою божою. Прилучення до таких текстів виховує не тільки загальну духовність людини, а й сприяє покращенню її індивідуальної риторики, збагачує словниковий запас, посилює увагу до слова.

Ми назвали загальні жанри риторики. Крім них існують окремі часткові види риторики, пов′язані із специфікою віку, освіти, статевої приналежності, професії людини. Є сенс говорити про риторику дитячу, чоловічу і жіночу, про риторику молоді і риторику людей похилого віку. Свою риторику має кожна професія, яка використовує певний фаховий сленг, уставлені комунікації. Вдосконалення у жанрах риторики в ідеалі потребує наукової рефлексії і практичних занять з моделювання риторичних дискусій.

Зазначимо, що у постмодерністській культурі поняття риторика поширюється майже на усі знакові системи. Кажуть: «риторика міста», «риторика живопису», «риторика почуттів», «риторика музики».

Себто, риторика у наші часи набуває широкого семіотичного значення. У такому контексті очевидно, що риторика як процес взагалі не може «зникнути» з людського буття, бо вона є його знаковою трансляцією, його діагностикою та констатуючим фактором.

Риторика тісно пов′язана з цілим колом знань про людину. Процес мисле мовлення зароджується у людському мозоку, тому доречно у вивченні риторики звернутися до нейрофізіології. Практична риторика, яка включає в себе постановку та розвиток голосу, звертається до побудови артикуляційного апарату людини, себто, використовує дані анатомії. Психічні, психологічні особливості людини та соціуму, розуміння психологічної специфіки промовця та слухача відсилають нас до психології та психолінгвістики. Історичний екскурс риторики зумовлює апеляцію до історії, релігієзнавства, соціології, археології, антропології. Оскільки риторика є «інструментом» філософування кожної людини на своєму життєвому шляху, безперечним є зв′язок риторики з філософією та її підрозділами: етикою, естетикою, гносеологією, логікою. Існування риторики як мистецтва пов′язує риторику з художньою літературою, з акторською майстерністю. Мова як будівний матеріал риторики занурює нас у проблеми лінгвістики, культури мови, стилістики. Крім того, практика риторики тісно пов′язана з педагогікою, соціологією, політологією, які власне й розгортаються через риторичні дискурси. Таким чином можна стверджувати, що риторика – інтегральна дисципліна, яка спирається на досягнення багатьох наук та сама є засобом їх трансляції у людському бутті.

Контрольні питання:

1 В яких формах існує риторика у культурі?

2 У яких риторичних дискурсах відбувається людська комунікація?

3 Які жанри риторики можна назвати інноваційними?

4 Чому риторику вважають інтегральною дисципліною?

Увага! Культура мовлення

Запам′ятайте значення термінів.

Риторика – наука про красномовство, ораторське мистецтво.

Дискурс – ораторська промова.

Дискурсивний - той, що здійснюється шляхом логічних міркувань.

Опонент – 1) особа, яка заперечує чи спростовує думки доповідача або оцінює працю дисертанта при захисті дисертації. 2) супротивник у диспутів, дискусії.