Деякі доброякісні пухлини

Аденома (англ. adenoma від грец. aden- — залоза і -oma — пухлина) — доброякісна пухлина, що розвивається з епітелію різних залозистих органів (печінка, нирки, яєчники, щитовидна залоза та ін.); будовою подібна до відповідної залози. У більшості випадків є гормоно-залежною пухлиною. Іноді злоякісно перероджується.

Клінічні прояви

Клінічні прояви аденоми різняться в залежності від її локалізації. Сама собою аденома не викликає жодних неприємних відчуттів, але починає проявлятися, коли з-за своїх розмірів починає здавлювати якісь важливі для організму анатомічні утворення — судини,нерви, сечовивіді шляхи тощо

Лікування

Лікування переважно хірургічне. Як правило, це призводить до повного виліковування захворювання.

Амелобластома — доброякісна пухлина, що походить з епітелія зубного сосочка, клітинних елементів емалевого органу або з деріватів його глибоких шарів — клітин Малассе та Серре.

Незалежно від походження адамантинома (1,0 % всіх кистозних утворів щелеп, виникають у осіб молодого та середнього віку, у 80,0 — 92,0 % випадків локалізується у нижній щелепі, у зоні кута, гілки та дистальних відділів тіла щелепи — ділянки молярів та премолярів) емалі не продукує.Форми амелобластоми

Розрізняють солідну та кистозну форму захворювання, при новотворах значної величини процес поширюється на оточуючі м'які тканини.

Кистозна форма представлена значною кількістю порожнин мультициклічного характера, розділених переділками з кісткової тканини. Зрідка кистозна форма адамантиноми може бути однокамерною, містячи в собі непрорізаний зуб, нагадуючи фолікулярну кисту, однокамерність при цьому зумовлена злиттям кистозних порожнин. Щелепа у місці патології деформується, обличчя стає асиметричним в дистальних відділах. Періостальна реакція, як правило, відсутня, зуби не зміщені. Прозорість тіні багатокамерної пухлини неоднорідна, максимальна — в центрі, інколи спостерігаються запальні ускладнення у одній з кист, ерозії коренів, на відміну від остеобластокластоми, не спостерігається.

При солідній формі візуалізується округлої чи овальної форми поодиноке прсвітлення переважно в ділянці кута нижньої щелепи. Диференціювати солідні адамантиноми слід від епітеліальних кист та дрібносотистих утворень, зокрема остеобластокластоми.

Одонтома — пухлина, тісно пов'язана з вадами розвитку та формування зубних тканин, зокрема з залишками надлишково закладених тканин зубного сосочка.

Рентгенологічно одонтома візуалізується в ділянці молярів нижньої щелепи, зрідка — в зоні ікла верхньої щелепи у вигляді невеликої порожнини, у просвіті якої візуалізується фрагмент малоструктурної тканини, що за щільністю знаходиться між кістковою тканиною та дентином. Порожнина зазвичай локалізується біля вехівок коренів, може симулювати кисту навколо залишків кореня. Диференційної діагностики не потребує.

Цементома — пухлина, що являє собою щось середнє між цементодисплазією та справжньою пухлиною. Рентгенологічна картина подібна до фіброзної дисплазії.

Цементома складається з одної чи кількох кистозних порожнин, заповнених малоінтенсивною тканиною із вкрапленнями вапна, між якими — смужки незміненої кісткової тканини. Інший тип рентгенологічних проявів — чергування зон плямистого розрідження та незміненої чи ущільненої кісткової тканини з хаотичним вкрапленням звапнень.

Гемангіома — доброякісна пухлина, за походженням пов'язана з вадами формування судинної системи. Може бути капілярною, венозною, кавернозною та змішаною. Розташовуються у шкірі, підшкірній клітковині, м'язах, кістках, внутрішніх органах.

Виділяють власне кісткові, переважно м'якотканинні та змішані гемангіоми. При власне кістковій формі відбувається остеокластичне розсмоктування частини губчастої кістки, реактивне створення потужніших кісткових балок, частіше у нижній щелепі. Ускладненнями гемангіом можуть бути досить сильні, часом профузні, кровотечі, зміщення постійних зубів.

Для диференційної діагностики дуже важливу роль відіграє ангіографія. М'якотканинні гемангіоми викликають прогенію, порушення змикання зубних рядів, макроглоссія без перебудови кісткової структури щелеп, утворення флеболітів.

Лікування

Лікування залежить від виду гемангіоми, її розмірів та розташування.

Для лікування застосовують кріотерапію, введення склерозуючих препаратів та електрокоагуляцію.

Хірургічне лікування являє собою розсічення гемангіоми. Видалення глибоко розташованих та великих гемангіом пов'язане з ризиком масованої кровотечі, тому з профілактичною метою роблять попередню перев'язку артерій, що живлять пухлину, прошивання та обшивання гемангіом.

Остеома — поодинока пухлина з компактної чи спонгіозної кісткової тканини або з обидвох цих тканин водночас, що частіше зустрічається у нижній щелепі.

Губчасті остеоми мають чіткі контури, кулясту, овоїдну чи грибоподібну форму, правильну будову, ззовні оточені кортикальною капсулою, локалізуються на лінгвальній поверхні в зоні премолярів, молярів, у нижній щелепі мають широку основу у вигляді ніжки, у верхній щелепі — ніжка тонка. Компактні остеоми також частіше візуалізуються у нижній щелепі, мають кулясту форму, високу щільність, мають вигляд однорідної маси, потребують диференціації з системнин, зокрема диспластичними, процесами.

Ліпома  — жировик, доброякісна пухлина із жирової тканини, іноді множинна. Розвивається у шарі підшкірної з'єднувальної пухкої тканини та може проникнути вглиб між м'язами та судинами донадкісниці.

Часто зустрічається на спині, шиї та передній черевній стінці; буває різної щільності та розміру (1-3 см у діаметрі, іноді ліпоми можуть вирости за декілька років до 10-20 см та важити 4-5 кг). Порушень функцій організму ліпома, як правило, не викликає; видаляють її з косметичною метою. Ліпома іноді перероджується у ліпосаркому.

Ліпоми виникають внаслідок закупорки вихідного отвору протоку сальної залози (атерома), однак причини цього не встановлені.

Хондрома — доброякісна пухлина, частіше зустрічається у молодих жінок в ділянці гайморових пазух, характеризуються чітко обмеженою ділянкою просвітлення з вкрапленнями вапна, що повільно ростуть, не метастазують.

За локалізацією розрізняють енхондроми та екхондроми. Ймовірна малігнізація, рентгенологічним симптомом якої може стати поява більшої кількості звапнених вогнищ та потоншення зовнішньої капсули пухлини.

Остеохондрома — доброякісна пухлина, за зовнішнім виглядом подібна до остеоми, де чітко обмежені ділянки просвітлення чергуються з зонами затемнення та вкрапленнями вапна, також, як і хондроми, частіше візуалізуються у гайморових пазухах. Також висока ймовірність малігнізації, симптоми якої наведені вище.

Фіброма — доброякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини. Часто поєднується зі розростанням інших тканин - м'язової (фіброміоми), судинної (ангіофіброма), залозистої (фіброаденома). Виникає на шкірі, слизових оболонках, в сухожиллях, молочній залозі, матці.

В стоматології 'фіброми щелеп часто зустрічаються у дітей, частіше у дівчаток, ростуть повільно, однак можуть досягати крупних розмірів. Рентгенологічні зміни нехарактерні — округлої форми вогнище розрідження кісткової тканини овальної форми, витягнуте у горизонтальному напрямку, малої прозорості, однорідне. У якості ускладнення можуть спостерігатись патологічні переломи. Схильності до малігнізації немає.

Міксома — доброякісна пухлина, що проростає в щелепи з носової чи ротової порожнини, походить зі сполучної тканини ембріональної будови, містить базофільні клітини, що продукують муцин, росте повільно, рентгенологічно майже не відрізняється від кисти.