Фінансові Реальні

придбання

Цінні папери

Інструменти фондового ринку

Нове будівництво

Продаж

Придбання цілісних комплексів

Уставні фонди підприємств

придбання

Інвестиції в банківські та інші фінансові установи

Грошові інструменти

приріст запасів оборотних коштів

Збільшення обсягу реалізації продукції

інноваційний розвиток

Зростання вартості акцій підприємства

Результати інвестиційної діяльності

реконструкція та модернізація

Зменшення потреби у кредитних ресурсах

Рисунок 6.1 – Схема конвергенції між реальними та фінансовими інвестиціями

У разі вибору фінансового об’єкта інвестування інвестор буде вкладати капітал у фінансові інструменти фондового ринку, статутні фонди спільних підприємств та доходні види грошових інструментів. При цьому шляхом придбання цінних паперів (інвестування у фінансові інструменти або у статутний капітал спільного підприємства) він інвестує капітал у нове будівництво, або придбає цілісний комплекс, або у інноваційний розвиток (шляхом придбання нових технологій на кошти, отримані від продажу цінних паперів) тощо, отже, у реальні об’єкти інвестування.

Вкладаючи капітал у банківські та інші фінансові установи (інвестування у доходні грошові інструменти), інвестор отримує дохід для подальшого його збільшення за рахунок як реальних, так і фінансових інвестицій.

Базові інвестиції спрямовуються на оснащення функціонуючих підприємств засобами виробництва і включають інвестиції на розширення виробництва.

Крім того, до базових відносять інвестиції на диверсифікацію виробництва (зміна номенклатури або випуск нових видів продукції, вихід на нові ринки); інвестиції на забезпечення економічної безпеки (на виживання у перспективі) – ресурси, які вкладаються у комплекс заходів щодо усунення або зменшення рівнів різного роду ризиків, (проведення НДДКР, розробка інноваційної продукції та нових технологій, підготовка і перепідготовка кадрів, придбання контрольного пакету акцій підприємств-поставників сировини та матеріалів, реклама тощо).

2

Інвестиційна діяльність - складна відкрита динамічна систем, оскільки їй притаманні: цілісність, відносна відокремленість від оточуючого середовища, пов’язаність із ним, структурованість, багатоаспектність, цілеспрямованість тощо.

Сутність інвестиційної діяльності підприємства дозволяє як змістовне її наповнення розглядати системну єдність процесів формування та використання інвестиційних ресурсів, що зумовлена моделлю інвестиційної поведінки підприємства і спрямована на його соціально-економічний розвиток, ефективність якої забезпечується системою інвестиційного менеджменту (рис. 6.2).

З представленої схеми слідує, що кругообіг основних стадій інвестиційної діяльності («формування-використання» інвестиційних ресурсів) відбувається лише за умов наявності у суб’єкта господарювання певної системи мотивів її здійснення, які формують модель інвестиційної поведінки.

Формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів за прийнятної вартості джерел їх фінансування та структурної оптимізації останніх виступає однією з визначальних умов ефективності інвестування в усіх його формах.

Рисунок 6.2 – Сутність та зміст інвестиційної діяльності підприємства

Вибір напрямів вкладення капіталу – першочергове питання, що має вирішувати інвестиційний менеджмент, – переважно визначається інвестиційним потенціалом суб’єкта інвестування і здійснюється з огляду на інвестиційну привабливість потенційних об’єктів та очікувану ефективність за кожним із можливих і доцільних варіантів інвестування, отже ці три елементи повинні розглядатись як головні складові формування інвестиційної стратегії підприємства.

Процес планування інвестицій на підприємствах охоплює два послідовно здійснювані етапи: перший — обчислення необхідного обсягу реальних інвестицій на розрахунковий період; другий — визначення конкретних джерел їхнього фінансування.

За першим варіантом має здійснюватись просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. Розрахункова процедура зводиться до визначення акумульованої суми амортизаційних відрахувань та її порівнянням з потребою капіталу для заміни застарілих видів устаткування.

Другий варіант передбачає здійснення розширеного відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощування до необхідних розмірів виробничої потужності.

Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом економічної ситуації використовують залежно від стадії планування два методи: перший — попередньо-приблизних розрахунків (на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності); другий — прямих розрахунків (за даними кошторису технічного переозброєння і реконструкції або розширення підприємства).

Третій можливий варіант ситуації на ринку зумовлює вже не просто розширене відтворення основних фондів, а потребує докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюють за схемою другого варіанту. Проте при цьому треба додатково враховувати значні капітальні витрати, зв’язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів, які мають за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупців. За таких умов підприємству слід бути готовим також і до необхідної диверсифікації виробництва, яка може зумовити мобілізацію значних інвестиційних ресурсів.

3

Основою практичної реалізації інвестиційної діяльності підприємства є інвестиційний проект.

Ефективність інвестиційного проекту – це, перш за все, категорія, що відображає відповідність проекту цілям його учасників. Відповідно до існуючих рекомендацій оцінки ефективності інвестиційних проектів прийнято виділяти кілька видів ефективності інвестиційних проектів (ІП).

Перевірка можливості реалізації проекту і забезпечення зацікавленості всіх учасників у його результатах проводиться за допомогою оцінки ефективності участі в проекті, що включає кілька видів розрахунків (рис. 6.3).