Максимальний запас (Зmax) Середній запас (Зсер)

Транспортний запас (З_тр)

Підготовчий запас (З_піл)

Технологічний запас (З_техн)

Поточний запас (З_пот)

Страховий запас (З_стр)

Мінімальний запас (З_min)

Середній поточний запас (_{Зсер.пот})

Рисунок 5.5 – Структура та взаємозв’язок між видами запасів

Підготовчий запас - період часу, необхідного для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

Поточний запас розраховується як половина середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.

Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Методика нормування оборотних коштів у елементах виробничих запасів, що тяжіють до основних фондів, але за чинною системою обліку відносяться до оборотних фондів, істотно відрізняється від викладеної. Зокрема, основою розрахунку оборотних коштів у запасних частинах для ремонту служать норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних видів машин та устаткування. Загальними принципами нормування оборотних коштів у малоцінних і швидкозношуваних предметах є такі: 1) нарізне визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства й використовуються (експлуатуються) у виробництві; 2) грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються, — у розмірі 50% первісної їхньої вартості; 3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які експлуатуються, і розрахунок норм для окремих груп таких на підставі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. На значення цього нормативу впливають такі чинники: обсяг товарної продукції, собівартість окремих її видів і характер розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. При цьому має бути враховано коефіцієнт наростання витрат - відношення середньої собівартості незавершеного виробництва до собівартості готової продукції.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити, користуючись формулою:

, (5.1)

де V_д — середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю; Т_ц — середня тривалість виробничого циклу у днях; К_нВ — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва).

Коефіцієнт наростання витрат потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл витрат за днями виробничого циклу. З цією метою за даними кошторису витрат на виробництво всі витрати розподіляють на одноразові (вартість сировини та основних матеріалів, що включаються в процес виробництва із самого його початку) і такі, що поступово зростають (решта витрат). Якщо витрати на заробітну плату та обслуговування виробництва важко розрахувати у розрізі днів виробничого циклу, то їх умовно розподіляють однаковими частинами на кожний день циклу.

Припустимо, що собівартість якогось виробу становить 50100 грн., а середня тривалість виробничого циклу — 6 днів. Розподіл витрат за днями виробничого циклу подано в табл. 5.1. За цих умов середня собівартість незавершеного виробництва дорівнюватиме 39100 грн. (234600 : 6), а коефіцієнт наростання витрат — 0,78 (39100 : 50100).

Проте за великої номенклатури продукції, що виготовляється, описаний спосіб визначення коефіцієнта наростання витрат є надто трудомістким. Тому на підприємствах, що продукують матеріаломістку продукцію і через це мають велику частку одноразових витрат, коефіцієнт наростання витрат можна обчислювати за спрощеною формулою (5.2).

Таблиця 5.1 – Розподіл витрат на виготовлення виробу за днями виробничого циклу, грн

Дні виробничого циклу	Щоденні витрати	Сума витрат за наростаючим підсумком
Перший Другий Третій Четвертий П’ятий Шостий	30000 3000 3500 4000 4000 5600	30000 33000 36500 40500 44500 50100
Разом	50100	234600

К_нВ = С_пц + 0,5 С_рц/С_В, (5.2)

де С_пц — первісні витрати на початку (у перший день) виробничого циклу;

С_рц — решта витрат на виготовлення виробу;

С_в — виробнича собівартість виробу.

Так, виходячи з даних табл. 5.1, коефіцієнт наростання витрат, розрахований за формулою (5.2), дорівнюватиме 0,8 [(30000 + 0,5 × 20100) / 50100]. Як бачимо, похибка розрахунків зовсім мала — лише 0,02 (0,8 — 0,78); вона цілком припустима для такого роду практичних розрахунків.

Зрештою якщо припустити, що середня величина щоденного випуску продукції становить 20000 грн., а тривалість виробничого циклу — 6 днів, то норматив коштів у незавершеному виробництві, обчислений за формулою (5.1), становитиме:

грн.

Нормативи оборотних, коштів в інших нормованих елементах. Окрім виробничих запасів і незавершеного виробництва, до нормованих елементів оборотних коштів належать також витрати майбутніх періодів і залишки готової продукції на підприємстві, яке її виготовляє.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахуванням величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Наприклад, на початок розрахункового періоду залишок витрат майбутніх періодів становить 77000 грн., потреба в них протягом цього періоду — 280000 грн., на собівартість продукції, яку належить виготовити, буде віднесено в рахунок погашення раніше здійснених витрат 56000 грн. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів дорівнюватиме 301000 грн. (77000 + 280000 – 56000).

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (продажу), тобто її комплектування, пакування та відвантажування споживачам, а також виписування і здавання в банк платіжних документів.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на розрахунковий період визначається як сума нормативів, обчислених для окремих елементів (виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції).

2

Раціональне та економне використання оборотних коштів суб’єктів господарювання має велике економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності — відповідні конкретні заходи.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (К_о) визначається за формулою:

, (5.3)

де Q_рп – обсяг реалізованої продукції за період, грн.; К_ок – середня сума оборотних фондів за той же період.

Показник, що є оберненим по відношенню до кількості оборотів, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку до середніх за період залишків оборотних коштів.

Тривалість одного обороту (Д):

, (5.4)

де Т – кількість днів у періоді (квартал 90, рік – 360 днів).

Сума коштів, вивільнених в результаті прискорення оборотності (∆S_кошт):

, (5.5)

де - обсяг реалізації у звітному році, грн.; Д_баз, Д_зв – середня тривалість одного обороту відповідно у базовому і звітному році, днів.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне, (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту. Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів (МР) використовують узагальнюючі та часткові показники (рис. 5.7).