Оборотні фонди

Виробничі запаси

Незавершене виробництво

Напівфабрикати власного виготовлення

Витрати майбутніх періодів

Рисунок 5.1 – Структура оборотних фондів підприємства

Фонди

обігу

Готова продукція

Відвантажена продукція

Грошові кошти на рахунках

Дебіторська заборгованість

Інші оборотні активи

Рисунок 5.2 – Структура фондів обігу підприємства

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво — це предмети праці, які не пройшли всіх стадій обробки згідно до технологічного процесу. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виготовлення - предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).

Витрати майбутніх періодів — такі, які зроблено в даний період, а буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань. Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому протягом останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва — 25%. Спостерігається така тенденція в динаміці структури оборотних фондів: відносні розміри виробничих запасів у цілому зменшуються, а незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів, навпаки, збільшуються.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо.

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрат матеріальних ресурсів охоплює велику номенклатуру останніх. Види цих норм виокремлюються за певними класифікаційними ознаками (рис.5.3).

Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням.

Норми витрат матеріальних ресурсів

За призначенням

За масштабом дії

За періодом дії

За ступенем деталізації об’єктів нормування

За ступенем деталізації нормованих ресурсів

норми витрат

сировини

Групові (на однакові види продукції)

Річні

Перспективні

норми витрат матеріалів

Для деталі

Специфіковані

норми витрат

палива

Для виробу в цілому

Зведені

норми витрат

енергії

індивідуальні

Рисунок 5.3 – Класифікація норм витрат матеріальних ресурсів

До нормованих відносять всі оборотні фонди та готову продукцію. Слід відзначити, що під не нормованістю не слід розуміти відсутність контролю з боку управлінців до рівня фондів обігу. Значні відхилення розмірів відвантаженої продукції, грошей на рахунках підприємства, дебіторської заборгованості тощо є індикаторами змін, що відбуваються в середині підприємства й у зовнішньому оточенні.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого рахунку — це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних фондів (виробничим запасам, незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів, залишкам готової продукції).

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах. За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо, енергія тощо); і ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту; інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети).

Методика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видах виробничих запасів неоднакова. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях. Точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, середній поточний (половина від поточного запасу) страховий (рис. 5.4).

Рисунок 5.5 демонструє структуру і взаємозв’язок між різними видами запасів.

Транспортний запас - період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Норма запасу в днях (З_дн)

Поточний запас (З_пот)

Технологічний запас (З_техн)

Підготовчий запас (З_піл)

Транспортний запас (З_тр)

Страховий запас (З_стр)

Рисунок 5.4 – Часові складові норми запасу в днях