Критерії якості проекту

Ступінь надійності потенційних інвесторів

Удосконалювання інфраструктури

створення нових робочих місць

Рисунок 6.4 – Основні критерії оцінки якості проекту

Сучасна практика УП припускає використання декількох методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, об’єднаних у дві великі групи – з урахуванням дисконтування і без урахування дисконтування (табл. 6.1).

Методи оцінки ефективності, які не включають дисконтування, – статичні, – ґрунтуються на проектних, планових і фактичних даних про витрати і результати реалізації ІП.

Такі методи доцільно застосовувати у разі рівномірного розподілу витрат і результатів проекту за періодами його реалізації, а також за порівняно малих строків окупності ІП. Однак, поряд із простотою і загальнодоступністю таких розрахунків, істотним недоліком даних методів є неповнота обліку часового аспекту вартості грошей, а також факторів, зв’язаних з інфляцією і ризиком.

Методи оцінки ефективності інвестицій з урахуванням дисконтування застосовуються за реалізації великих проектів, що потребують значних витрат часу. Метод розрахунку терміну окупності інвестицій припускає, що критерій доцільності реалізації ІП визначається тривалістю терміну його окупності, що повинний бути менше, ніж економічно виправданий термін.

Таблиця 6.1 – Класифікація сучасних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів

Методи без урахування дисконтування	Методи з урахуванням дисконтування
1. Методи абсолютної ефективності інвестицій: а) метод терміну окупності інвестицій; б) метод норми прибутку на капітал. 2. Методи порівняльної ефективності варіантів капітальних вкладень: а) метод накопиченого сальдо грошового потоку (Cash-flow); б) метод порівняльної ефективності (приведених витрат на виробництво продукції); в) метод порівняння прибутку.	1. Метод чистої приведеної вартості (метод чистої дисконтованої вартості, метод чистої поточної вартості). 2. Метод внутрішньої норми прибутку. 3. Дисконтований термін окупності інвестицій. 4. Індекс прибутковості. 5. Метод ануїтету

Термін окупності інвестиційного проекту може бути визначений у такий спосіб:

або (6.2)

, при цьому (6.3)

де Т_і – термін окупності інвестиційного проекту, років; П_ч – чисті надходження (чистий прибуток) за перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь термін окупності, грн.; К – повна сума витрат на реалізацію інвестиційного проекту, включаючи витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, грн.; П_i – чисті надходження (чистий прибуток) в і-му році, грн.; Т_ЕВ – економічно виправданий термін окупності інвестицій, визначається керівництвом фірми або інвестором, років; А – амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів у розрахунку на рік реалізації інвестиційного проекту за рівномірного надходження доходів протягом усього терміну окупності, грн.; А_i- – амортизаційні відрахування на повне відновлення в і-му році, грн.; Д_ч = П_ч + А – чистий доход у перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь термін окупності, грн.

Формули (6.2) і (6.3) застосовуються відповідно за рівномірного і нерівномірного надходження доходів протягом усього строку окупності інвестицій.

Переваги методу окупності інвестицій полягають у тім, що: по-перше, він простий у застосуванні; по-друге, розрахунок строку окупності здійснюється з урахуванням економічно виправданого терміну використання ІП; і, нарешті, немає необхідності використовувати метод дисконтування, що дозволяє пов’язати грошові потоки з даними бухгалтерського обліку і звітності. Недоліки методу окупності: він не враховує доходи, які одержить фірма після завершення економічно виправданого строку окупності проекту.

Другим методом у даній групі є метод з використанням розрахункової норми прибутку – метод «норми прибутку на капітал» - сутність якого полягає у визначенні співвідношення між доходом від реалізації ІП і вкладеним капіталом (інвестиціями) або в розрахунку відсотка прибутку на капітал.

Найбільш загальним підходом при розрахунку норми прибутку на капітал є визначення поняття «доход» як суми прибутку й амортизації.

Розрахунок норми прибутку на капітал може проводитися двома способами:

1. виходячи із загальної суми спочатку вкладеного капіталу (витрат на закупівлю й установку основних засобів, а також на збільшення оборотного капіталу, формула 6.4):

, (6.4)

де – норма прибутку на капітал, %; – сума річних доходів за весь термін реалізації інвестиційного проекту, грн.; – термін використання інвестиційного проекту, років; – первісні вкладення на реалізацію інвестиційного проекту, грн.;

2. здійснюють розрахунок середнього розміру вкладеного капіталу протягом усього терміну реалізації ІП (з урахуванням скорочення капітальних вкладень в основні засоби до їхньої залишкової вартості).

, (6.5)

(6.6)

де – залишкова вартість вкладень, грн.; – сума зносу основних засобів, що входять у первісні вкладення за весь термін використання інвестиційного проекту, грн.

Основним недоліком показника норми прибутку на капітал є те, що він не враховує різну вартість грошей (прибутку) у залежності від часу їхнього одержання; середній прибуток розраховується за весь період використання ІП.

Метод порівняльної ефективності приведених витрат полягає в мінімізації витрат альтернативних варіантів проектів, запропонованих до розгляду, і виборі найбільш ефективного з них, відповідно до зроблених розрахунків.

, (6.7)

де С_і – поточні витрати на виробництво конкретних видів продукції в розрахунку на один рік за і-м варіантом, грн.; Е_н – норма прибутку на капітал (норматив ефективності капітальних вкладень, встановлений інвестором), %; К_і – капітальні вкладення за і-м варіантом інвестиційного проекту, грн.

Застосування даного методу є найбільш доцільним за реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на заміну зношених фондів, удосконалення технологій, упровадження нових методів управління тощо. Маса чистого прибутку розраховується за формулою:

, (6.8)

де – сума чистого прибутку за весь термін використання інвестиційного проекту, грн.; – маса чистого прибутку, отримана в і-м році від реалізації інвестиційного проекту, грн.; – термін корисного використання інвестиційного проекту, що змінюється від t до Т_ЕВ, років.

Розрахунок чистого прибутку за і-й рік реалізації ІП ( ) виконується за формулою:

, (6.9)

де А_i – випуск конкретних видів продукції в і-м році, шт.; Ц_i – ціна конкретного виду продукції (робіт, послуг) за новим і базовим варіантом, грн.; С_i – собівартість одиниці конкретного виду продукції в і-м році, грн.; К_i – капітальні вкладення на реалізацію і-го варіанта інвестиційного проекту, грн.; Е_н – норматив ефективності капітальних вкладень, встановлюваний інвестором.

Метод чистої приведеної (дисконтованої) вартості – один з основних методів оцінки ефективності ІП з урахуванням дисконтування. Під чистою приведеною (дисконтованою) вартістю проекту розуміється різниця між дисконтованим грошовим доходом (сумою прибутку й амортизації) від інвестиційного проекту й інвестиціями.

Значення чистої приведеної вартості повинно бути позитивним. Це означає, що поточна вартість доходів перевищує інвестиційні витрати і, отже, є запорукою одержання додаткових можливостей зросту добробуту інвесторів.

За дисконтну ставку звичайно приймається мінімальна норма прибутку, часто прирівнювана до банківського відсотка за довготермінові вклади на депозитних рахунках.

Чиста приведена вартість ( ) може бути визначена за формулою:

, (6.10)

– грошовий потік за рік t, грн.; – інвестиційні витрати на придбання устаткування, грн.; t – перший рік одержання доходу від інвестиційного проекту; – термін реалізації інвестиційного проекту, років.

Використання методу чистої приведеної вартості припускає дисконтування грошових потоків шляхом множення річних грошових доходів на коефіцієнт дисконтування і підсумком отриманих результатів:

, (6.11)

де – дисконтований потік за весь термін реалізації проекту, грн.; – річні грошові доходи від реалізації проекту, грн.; – коефіцієнти дисконтування по роках проекту.

, (6.12)

де – ставка дисконтування (необхідна норма прибутку); t– рік одержання доходу.

Таким чином, даний метод оцінки ефективності ІП супроводжується, насамперед, розрахунком складних відсотків:

- майбутня вартість по складній процентній ставці;

- поточна дисконтована вартість коштів.

Поточна вартість коштів розраховується залежно від коефіцієнтів дисконтування, майбутня вартість – залежно від коефіцієнтів нарощування.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту за методом рентабельності (індексу прибутковості) проводиться з урахуванням тієї ж інформації про дисконтовані грошові потоки, що і при розрахунку чистої приведеної вартості.

Обчислення індексу прибутковості (I_д) здійснюється за формулою:

або , (6.13)

де – загальна сума дисконтованого доходу за весь термін реалізації інвестиційного проекту, грн.; – первісні витрати (інвестиційні витрати) на реалізацію інвестиційного проекту, грн.; – приведені капітальні витрати до початку реалізації інвестиційного проекту, якщо інвестиції здійснюються протягом ряду років, грн.

Метод внутрішньої норми прибутку припускає виконання необхідних розрахунків ефективності ІП за допомогою рівняння:

, (6.14)

де – первісні витрати, грн.; – останній рік використання інвестиційного проекту; – доход, грн.; – внутрішня норма прибутку; – рік інвестування; – розрахунковий рік, за який приводяться витрати і доходи.

Внутрішня норма прибутку відбиває можливий досяжний рівень рентабельності інвестованого капіталу. Проект приймається до реалізації, якщо значення даного показника буде більшим, ніж процентна ставка за банківськими депозитними внесками, а рентабельність капіталу при цьому в цілому по підприємству не погіршиться.

4

В економічній науці термін «інновація» ввів Й. Шумпетер, його динамічна теорія розвитку ґрунтується на постійних коливаннях кон’юнктури, які він розглядав як нові комбінації факторів виробництва і ринку. Пізніше вчений розглядав інновацію як зміну з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації в промисловості. Крім того, він провів чітку межу між винаходом (новацією) та нововведенням (інновацією). На думку науковця перша – це оригінальна ідея, а друга – комерційна реалізація цієї ідеї.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій. Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища.

До об’єктів інноваційної діяльності згідно до чинного законодавства відносять (рис. 6.5).

Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

В теорії інноваційної діяльності до базових також слід віднести дефініції «нововведення», «винахід» і «відкриття».