2. Заняття, суспііьний устрій, побут та звичаї.

Починаючи з перших століть н.е. і до виникнення Київської Русі матеріальна культура східних слов'ян пройшла ряд етапів у своєму розвитку. Але протягом усього І тис. у ній зберігалися спільні риси. Слов'янські поселення (площею, як правило. 1-2.5 га) розташовувалися групами на близькій відстані одне від одного на південних схилах річок та інших водоймищ. Люди проживали у напівземлянках або землянках із плетеними чи зрубними стінами і вогнищем, а з У ст. - шчкою-кам'янкою на долівці. Поховальний обряд - трупоспалення в урні або в ямці. Кераміка ліпна, зрідка оздоблена врізними узорами. Лише частина слов'янського населення, що входила до складу чєрняхівської культури, до кінця У ст. користувалася високоякісним гончарним посудом провінціальноримських зразків. У другій половині І тис. слов'яни вже самі почали виготовляти гончарний посуд та прикрашати його пишним. хвилястим орнаментом.

Із знарядь праці відомі наральники, плугові чересла, серпи, коси, струги, долота, свердла, різці від токарного верстата, ножі. шила, кістяні проколки тощо, із предметів побуту і прикрас - застібки (фібули), пряжки, кістяні гребені (нерідко з багато орнаментованою спинкою), намиста, різноманітні підвіски, кільця, браслети і тлн.

Основним заняттям східних слов'ян були землеробство та скотарство. В перших віках н.е. вживалося дерев'яне рало, але вже тоді з'являються і залізні наральники, які в удосконаленому вигляді дійшли до давньоруського часу В 1У ст. слов'янське населення чєрняхівської культури використовувало плуг з череслом Урожай збирали серпами та косами, зерно мололи на жорнах, хоча в першій половині І тис. вжитку ще були й зернотерки. Основні культурні злаки - просо, ячмінь, декілька сортів пшениці, жито. овес, бобові, ріпа та ін.

У слов'ян існували різні види ремесел (ливарне, залізообробне, косторізне, гончарне і т.д.), які. починаючи з УІ-УII ст.. концентруються в городищах. Найдавнішими такими економічними і політичними центрами у згаданий час були Зимнівське городище поблизу Володимира-Волинського. а в Подніпров'ї - Київ.

Соціальні структури розвивалися в напрямі від первісної общини в перших століттях н.е. до сусідської общини. Очевидно, в період великого розселення слов'ян та їхніх походів на Візантію значно розвинулися суспільні інститути, притаманні стадії воєнної демократії.

Кількісне зростання міст як економічних і політичних центрів, якісний прогрес ріноманітних ремесел і торгівлі, воєнні походи, в яких брали участь воїни з усіх слов'янських земель. - усе це сприяло створенню східнослов'янської держави -Київської Русі.

ВИСНОВОК.

Письмові джерела І тис. фіксують слов 'ян на порубі лелеі Лісу і Лісостепу в межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли. Це підтверджують і нові археологічні матеріали, які засвідчують спадкоємність матеріальних пам 'яток у вказаному регіоні, а також- дані лінгвістики, зокрема гідронімії. За археологічними матеріалами, починаючи з середини І тис. слов 'яни поділяються на східних і західних . Тоді ж формується і південна група слов 'ян.

У першій половині І тис. південні райони Східної Європи, крім слов 'ян. населяли пізні скіфи, сармати. готи, фракійці, котрі в ІУ-У ст. або відійшли на південь та південний Захід, або ж були асимільовані слов ямським населенням.

У процесі поступального соціально-економічного розвитку - від первісної общини до великих племінних союзів (княжінь/ і зародження феодальних відносин -східні слов 'яті досяглії своєї державності.