Другий період (1652 -1657 рр.)

В цей час почалося ускладнюватися внутрішнє і міжнародне становище України. До ускладнення міжнародного становища України призвела молдавська політика Б. Хмельницького, зокрема, шлюбний союз його сина Тимофія з донькою молдавського правителя Розандою.

Проти включення Молдавії у сферу політичних інтересів України виступили Османська імперія, Валахія, Трансільванія (Семигороддя). Сформувалася антиукраїнська коаліція у складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії, а згодом і Молдавії (після державного перевороту і повалення влади Лупула). У боротьбі за молдавський престол загинув і Тимофій Хмельницький.

Козацька армія не могла успішно протистояти силам антиукраїнської коаліції.

Ускладнення внутрішнього становища України стало результатом тривалих війн, які призвели до значних людських страт, погіршення економічного становища, спустошення земель, зневіри і розчарування населення.

Восени 1653 р. відбулася битва між українсько-татарськими та польським війська­ми біля міста Жванець на Поділлі. Польська армія опинилася в оточенні. Однак, крим­ський хан знову зрадив українську сторону і пішов на переговори з королем, які завер­шилися 15 грудня 1653 року Кам'янецькою угодою, як підкреслюють В.Смолій і В.Степанков, "відносно козацької України вона передбачала відновлення не умов Зборівського договору (як це часто стверджуєть­ся в історіографії), а лише передбачених ним прав і вольностей козацтву".

5. Пошуки союзника

У цій ситуації гетьман і старшина все більше переконуються в тому, що без надій­ної допомоги ззовні неможливо забезпечити перемогу над поляками і зберегти козацьку державу. Таку допомогу можна було отри­мати від Туреччини або Москви. Старшина більше схилялася до союзу з Москвою, Ідея такого союзу підтримувалася і широкими масами населення. Зумовлювалося це при­належністю московитів і українців до право­

славної віри, близькістю їх мов, культур.

Українська сторона, починаючи з 1648 р., неодноразово зверталася до Москви з проханням про допомогу. Москва реагувала надзвичайно обережно, очікуючи, поки козаки й поляки не виснажать одне одного.

У1653 р. Б. Хмельницький звернувся до царя з конкретними пропозиціями тісного союзу, погрожуючи, що укладе союз з Туреччиною. Цар Олексій Михайлович терміново скликав Земський собор, який 11 жовтня 1653 р. прийняв рішення про прийняття Війська Запорозького під про­текторат московського царя. В Україну для переговорів з гетьманом було вислане спе­ціальне посольство на чолі з боярином Ва­силем Бутурліним.

Авторитетна думка

На думку Богдана Хмельницького, зручним кандидатом на роль покровителя й захисника України на міжнаціональній арені був турець­кий султан. Він був достатньо могутнім...

О.Субтельний

Укладання україно - московського договору

8 (18) січня 1654 р. в Переяславі відбула­ся загальна Військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські посланці привели українсь­ке населення до присяги на вірність царю, але не скрізь присягали охоче: виникла опозиція в Києві, відмовилися присягати деякі полки, відомі полковники І.Богун та І. Сірко.

У Переяславі були складені так звані Переяславські статті, які визначали умови приєднання України до Московщини. Цар ратифікував ці статті у березні 1654 р., звідки їх назва - "Березневі статті".

Московський договір був складений так не­ясно, що й досі історики сперечаються про характер встановлених ним відносин. Договір, або "Березневі статті", як ще його назива­ють, передбачав:

а) підтвердження прав і привілеїв війська Запо­розького на маєтності;

б) 60-тисячний козацький реєстр;

в) збере­ження місцевої адміністрації, податкової і судової системи;

г) пра­во козацтва обирати гетьмана;

ґ) право зносин гетьмана з інозем­ними державами, за винятком Польщі і Туреччини;

д) невтручан­ня царських воєвод у внутрішні справи України;

є) збереження прав київського митрополита;

є) похід російського війська на Смо­ленськ;

ж) зобов'язання обороняти Україну від татар.

У ході переговорів виникли розходження в питаннях збору подат­ків і перебування на Україні російських воєвод. В результаті досягну­того компромісу сторони домовились про перебування двох воєвод у Києві та Чернігові, а також про те, що частина податків, яку збирає в Україні місцева адміністрація, направлятиметься в московську казну.

Отже, договір, обмежуючи якоюсь мірою суверенітет України, гарантував їй збереження державності і давав конче необхідний на той момент військовий союз з Росією у боротьбі проти Польщі. Тобто:

• Україна (територія колишніх Київ­ського, Чернігівського і Брацлавського воє­водств) переходить під протекторат Московщини;

• влада в автономії належить гетьмана, якого обирає військо і затверджує цар; передбачалася пожиттєвість влади Богдана Хмельницького;

• чисельність козацького війська - 60 тис. чоловік;

• в містах зберігалося право на само­управління;

• визнавалася самостійність української православної церкви;

• Україна отримала право на зовнішню політику, крім відносин з Польщею і Туреч­чиною;

• передбачалися спільні воєнні дії України і Московщини.