* Річ Посполита стояла на межі воєнної катастрофи. Виникла можливість об’єд­нання українських земель у межах націо­нальної держави збройною силою!

У листопаді 1648 р. – козацькі полки ра­зом із загонами місцевих повстанців звільнили увесь західноукраїнський регіон. Почалася підготовка до штурму польських укріплень, проте 14 листо­пада 1648 р. Хмельницький повернув своє військо назад в Україну.

Причиною цього повернення М. Грушевський вважає те, що і в цей час гетьман та козацька старшина ще не ставили перед собою мети створення власної козацької держави як наступниці Київської Русі. Саме тому козаки вітали вибори нового польського ко­роля Яна Казимира і виявили готовність до нових переговорів з королівськими комісарами, хоча шлях до столиці Польщі фактично на той час був відкритий. 21 листопада 1648 р. Він уклав перемир’я з новообраним польським королем Яном Казимиром, пого­дившись відвести українське військо від західних рубежів і в ході подальших пере­говорів вирішити українську проблему.

Що ж змусило гетьмана піти на такий крок?

Треба мати на увазі, що на цьому етапі визвольної боротьби Б. Хмельницький ще не думав про відокремлення України від Поль­щі. Його метою була автономія для козаць­кого регіону у межах Речі Посполитої. Ве­ликі надії у досягненні цієї мети

Б. Хмель­ницький покладав на нового короля Яна Казимира, який обіцяв бути „руським коро­лем” і задовольнити козацькі вимоги. До перемир’я гетьмана могло також спонука­ти зменшення внаслідок великих людських і матеріальних втрат боєздатності україн­ського війська, виснаження населення Укра­їни. Але виведення при цьому українських полків із західноукраїнських територій було значною поступкою Б. Хмельницько­го полякам і викликало незадоволення частини козацької старшини. Згодом і пла­ни Хмельницького радикально змінили­ся, та можливості для їх реалізації політичним шляхом були незначними.

Еволюція поглядів Б.Хмельницького: від автономії до створення суверенної держави

Проте перелом у настроях гетьмана відбувся уже в грудні 1648 р., коли його з військом урочисто зустрічали в Києві як визволителя України. У грудні 1648 р. Б.Хмельницький на чолі переможного війська урочисто в’їхав до Києва. Усе місто разом з київським митрополитом Сильвестром Косовим вітало гетьмана як „українського Мойсея”, визволителя від „лядської неволі”, Богом даним поводирем. Єрусалимський патрі­арх Паїсій, що прибув до Києва, називав Хмельницького князем Русі. Гетьмана вітали також посли Туреччини, Молдавії, Валахії, Семигороддя.

Авторитетна думка

Спілкування у Києві з вищими представниками православного духовенства вплинуло на еволюцію політичних поглядів Б.Хмельницького, який усвідомив, що „треба боротися за весь український народ, за всю Україну, за її визволення, незалежність і самостійність „. М.Грушевський

Коли польські посли прибули в лютому 1649 р. Для переговорів з Б. Хмельницьким у Переяслав, гетьман за­явив їм, що хоче визволити „народ весь руський” з-під влади Речі По­сполитої і встановити з Польщею кордон, який існував у часи Київської Русі. Під час перего­ворів з королівським посольством у Перея­славі гетьман вперше висунув ідею ство­рення Української суверенної держави:

• він обґрунтував право українців на власну державу в етнічних межах їх проживання;

• проголосив незалежність утвореної в ході визвольної боротьби Української дер­жави;

• сформулював положення про соборність Української держави і представив її як спадкоємицю Київської Русі.

Польський уряд не сприйняв ідею україн­ської державності і сподівався ціною окре­мих поступок поставити Україну в свою за­лежність. Єдине, про що домовилися обидві сторони на переговорах, так це про перемир’я і встановлення демаркаційної лінії між українськими і польськими військами по р. Горинь. Після цього навесні 1649 р. Були поновлені військові дії.