Тема 9: Стратегія управління виробничими ризиками

1. Організаційні заходи щодо управління ризиком на промисловому підприємстві. Досвід Росії

2. Формування стратегії управління ризиками виробничого підприємства

1. Організаційні заходи щодо управління ризиком на промисловому підприємстві. Досвід Росії

Розглянемо загальні принципи організації і реалізації на промисловому підприємстві заходів щодо зниження ризику і зниження розмірів збитку при надзвичайних ситуа­ціях.

Законодавчі і нормативні вимоги щодо управління ризиком на промисловому підприємстві зводяться до положень, перерахованих нижче:

1. Здійснення запобіжних засобів, направлених на зниження ризиків і підвищення безпеки виробництва.

2. Проведення заходів по обмеженню масштабів можливих наслідків аварій і інших несприятливих подій.

3. Створення необхідних резервів матеріальних і фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій.

4. Страхування відповідальності за спричинення шкоди третім особам і довкіллю.

Головне навантаження в державній політиці по управлінню ризиками робиться на здійснення різних попереджувальних організаційно-технічних заходів, а також заходів, що дозволяють обмежити розміри збитку при настанні надзвичайних ситуацій.

Заходи по зниженню ризиків повинні включати:

• дотримання вимог безпеки при розробці проект­ної документації і будівництві об'єкту;

• використання безпечних матеріалів і технологій при експлуатації виробничого об'єкту;

• використання ефективних систем контролю за технологічними процесами на підприємстві;

• дотримання правил експлуатації;

• спеціальне навчання і перепідготовка виробничого персоналу підприємства та ін.

До заходів щодо обмеження розмірів збитку відносяться:

• створення систем сповіщення про надзвичайні ситуації персо­налу і населення;

• різні технічні засоби, що обмежують дію масштабних природних чинників, — системи пожежогасінні, аварійна вентиляція, загороджувальні пристрої, що запобігають поширенню вогню і вибухової хвилі і т.д.;

• підготовка засобів і заходів щодо захисту людей;

• організація оперативного медичного забезпечення.

Єдиний вид страхування, який підприємства зобов'язані оформляти спираючись на закони, — це страхування відповідальності за спричинення шкоди третім особам. Мінімальний об'єм страхової відповідальності підприємств визначається Законом «Про промислову безпеку...», згідно з яким, залежно від рівня небезпеки промислові виробництва поділяються таким чином:

а) для небезпечного виробничого підприємства:

• виходять, використовуються, переробляються, виготовляються, зберігаються, транспортуються, знищуються небезпечні засоби в кількостях, рівних кількостям, вказаним в додатку 2 до Закону або, які перевищують на 70 мінімальних розмірів оплати праці, визначених законодавством Російської Федерації на день укладення договору страхування;

• виходять, використовуються, переробляються, виготовляються, зберігаються, транспортуються, знищуються небезпечні засоби в кількостях, менших від кількості, вказані в додатку 2 до Закону, — 10 мінімальних розмірів оплати праці, встановлених законодавством Російської Федерації на день укладення договору страхування;

б) іншого небезпечного виробничого об'єкту — 1000 мінімальних розмірів оплати праці, встановлених законодавством Російської Федерації на день завершення дії договору страхування.

Таким чином, для найбільш небезпечних виробничих підприємств розмір страхової суми по страхуванню відповідальності не може бути нижче 70 000 МРОТ (мінімального розміру оплати праці).

Промислові підприємства можуть на добровільній основі страхувати і будь-які інші власні ризики. При цьому об'єм необхідного страхового покриття вони визначають самостійно, виходячи з результатів аналізу ризиків і фінансових можливостей. Досить широко в Росії розповсюджене майнове страхування промислових ризиків, особисте страхування пер­соналу підприємств, страхування фінансових і комерційних ризиків.

У декларації безпеки, що складається підприємством, повинні бути передбачені заходи щодо обов'язкового формування матеріальних і грошових резервів на випадок аварії, що фактично є самострахуванням. Конкретна величина резервів визначається підприємством самостійно і залежить від його розміру і характеру діяльності.