4. Кібернетичний підхід в логістиці

Для дослідження питань управління логістичних систем використовують інструментарій економічної кібернетики.

Економічна кібернетика – це сукупність методів дослідження процесів управління в економіці.

Основою кібернетики є поняття інформаційного і зворотного зв’язку.

Інформація – це обмін даними між людьми, між людьми і автоматом, між автоматом і автоматом.

Зворотній зв’язок – це вплив результатів функціонування певної системи на характер цього функціонування. Цей вплив здійснюється шляхом сприйняття даною системою відповідної інформації.

Переробку інформації, що надходить каналами зворотного зв’язку в канали, що корегують діяльність системи, називається регулюванням.

Регулювання – це тип управління, який базується на методиці вирівнювання відхилень від норми (еталону). Пристрої для цієї мети – регулятори.

В залежності від способів перетворення вхідного потоку у вихідний виділяють два типи логістичних систем. В логістичних системах І типу значення вихідного потоку прямо залежать від параметрів вхідного потоку, тобто між ними існує функціональна залежність у = f (x).

Логістична система ІІ типу – зміна значень вхідного потоку впливає на стан і параметри самої логістичної системи. Z = f(x) і крім того, значення вихідного потоку не залежать лише від параметрів вхідного потоку, але і від внутрішнього стану логістичної системи.

Аналіз наведених моделей показує, що впливати на результати діяльності логістичної системи можна лише:

• шляхом зміни вхідних матеріальних потоків;

• шляхом зміни керуючих впливів з боку органів управління;

• шляхом зміни внутрішнього стану та основних параметрів елементів логістичної системи.

Основний принцип дії кібернетичної системи характеризується алгоритмом:

• формування вихідного стану;

• перевірка оптимальності стану;

• якщо „так” – завершення дії алгоритму; якщо „ні” – формування покращеного стану.

5. Методи теорії дослідження операцій в логістиці

Дослідження операцій – це застосування різних наукових методів, засобів та інструментів щодо проблем. Які зустрічаються і застосовуються при виконанні операцій системи, щоб забезпечити оптимальне вирішення цих проблем при управлінні системою.

При дослідженні операцій в логістиці можливі дві постановки задачі на оптимальність:

• пряма постановка задачі на оптимальність – досягти максимального результату при заданих витратах;

• досягти мінімальних витрат при заданому результаті.

В обох випадках оптимальним є таке рішення, при якому при заданих зовнішніх умовах досягається найкраще значення показника, що є критерієм ефективності операції і дотримуються задані обмеження.

Звідси випливають вимоги щодо критерію оптимізації:

• критерій повинен бути представницьким, тобто відображати основну мету операції;

• критерій повинен бути критичним стосовно параметрів, які змінюються;

• критерій повинен бути єдиним (бажано);

• критерій повинен правильно враховувати неповноту інформації.

В практиці досліджень логістичних систем найчастіше в якості критерію оптимальності приймається:

• або максимум загального прибутку при наявності обмежень на витрати дефіцитних ресурсів;

• або мінімум загальних витрат при тих же обмеженнях.

Постановка задач на мінімум витрат в логістичних системах доцільно в таких випадках:

• попит на продукцію практично не залежить від ціни реалізації і підлягає обов’язковому задоволенню;

• ціни на продукцію не можуть бути встановлені завчасно;

• прогнози лімітів на дефіцитні ресурси менш надійні, ніж прогнози попиту.

Задачі на максимум прибутку доцільно ставити в таких випадках:

• попит на продукцію залежить від ціни реалізації;

• потреба в продуктах не може бути повністю задоволеною наявними виробниками;

• асортиментна структура виробництва не може бути визначена завчасно, а встановлюється в процесі вирішення логістичної задачі.

Основним методом дослідження операцій в логістиці є метод економіко-математичного моделювання. Воно включає:

1. збір інформації для аналізу;

2. аналіз отриманої інформації з метою виявлення найбільш суттєвих факторів, які визначають суть операції;

3. побудова математичної моделі дослідження системи у вигляді системи рівнянь, що включають цільову функцію і всі обмеження, що накладаються на змінні величини.

Обмеження, що накладаються на змінні величини можуть виражатись у додатковій системі рівнянь і нерівностей:

4. знаходження рішення проблем за допомогою моделі шляхом розроблення алгоритму і можливих програм рішення задачі;

5. виконання розрахунку за розробленою програмою, аналіз отриманих результатів. Перевірка моделі і рішення;

6. організація управління у відповідності з отриманим рішенням;

7. реалізація рішення.

Найчастіше на практиці в якості методів дослідження операцій використовують лінійне і динамічне програмування, теорію ігор, теорію масового обслуговування, теорію прийняття рішень.