9.2 Основні напрями антикризового управління

потенціалом при загрозі банкрутства

Реалізація політики антикризового управління потенціалом підприємства при загрозі банкрутства підприємства передбачає наступні основні напрями:

1. Здійснення моніторингу фінансового потенціалу підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку.

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства.

3. Дослідження основних чинників, обуславливающих кризовий розвиток підприємства.

4. Створення і реалізація плану антикризового управління.

Фінансовий потенціал, як відомо, - це комплексне поняття, що характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використовування фінансових ресурсів компанії. Воно дає характеристику її фінансовій конкурентоспроможності. Оскільки рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей і трудових ресурсів в умовах ринкової економіки завжди супроводжується освітою і витрачанням грошових коштів, картина фінансового стану підприємства відображає всі сторони його діяльності, є найважливішою характеристикою його ділової активності і надійності, визначає рівень конкурентоспроможності підприємства. Таким чином, саме фінансовий аналіз необхідно використовувати при розробці методики антикризового управління.

Аналіз фінансового потенціалу підприємства включає наступні найважливіші розділи:

• структура активів і пасивів;

• аналіз майнового положення;

• експрес-аналіз фінансового стану;

• ліквідність;

• фінансова стійкість;

• аналіз ділової активності, а також оборотності засобів підприємства;

• рентабельність капіталу і продажів;

• ефект фінансового важеля;

• ефект виробничого важеля.

По відзначеним вище розділах проводиться аналіз фінансових і економічних показників, порівнюються показники за ряд аналізованих кварталів, літ, відстежується динаміка показників в часі, обчислюються темпи зростання показників і фінансових коефіцієнтів за останній період.

Враховуючи різноманіття показників і відмінність в рівні їх критичних оцінок, багато вітчизняних і зарубіжних економістів рекомендують проводити інтегральну бальну оцінку фінансового стану.

Єство цієї методики полягає в класифікації підприємств по ступеню ризику виходячи з фактичного рівня показників і рейтингу кожного показника в балах (таблиця 14.1).

Таблиця 14.1

Угрупування підприємств по критеріях оцінки фінансового потенціалу

Показник	Межі класів згідно критеріям
	I клас, бал	II клас, бал	III клас, бал	IV клас, бал	V клас, бал	VI клас, бал
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25 і вище - 20	0,2 - 16	0,15-12	0,1-8	0,05-4	Менше 0,05 - 0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,0 і вище - 18	0,9 - 15	0,8 - 12	0,7 - 9	0,6 - 6	Менше 0,5 - 0
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	2,0 і вище - 16,5	1,9-1,7 - 15-12	1,6-1,4 - 10,5-7,5	1,3-1,1 - 6-3	1,0 - 1,5	Менше 1,0 - 0
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,6 і вище - 17	0,59-0,54 - 15-12	0,53-0,43 - 11,4-7,4	0,42-0,41 - 6,6-1,8	0,4 - 1	Менше 0,4- 0
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,5 і вище - 15	0,4 -12	0,3 - 9	0,2 - 6	0,1-3	Менше 0,1 - 0
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом	1,0 і вище - 15	0,9 - 12	0,8 - 9,0	0,7 - 6	0,6-3	Менше 0,5 - 0
Мінімальне значення межі	100	85-64	63,9 - 56,9	41,6 - 28,3	18	-

I клас - підприємства з добрим запасом фінансової стійкості;

II клас - підприємства які демонструють деяку міру ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризиковані;

III клас - проблемні підприємства;

IV клас - підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після вживання заходів по фінансовому оздоровленню;

V клас - підприємства найвищого ризику, практично неспроможні.

Окрім аналізу фінансового потенціалу, досліджується і весь процес функціонування підприємства. При аналізі питань, що відносяться безпосередньо до організації виробництва продукції, антикризовий керівник повинен проаналізувати стан устаткування, його походження, рівень технології, характер зносу, якість обслуговування, потенційні можливості. На цьому етапі керівник визначає, наскільки наявне устаткування представляє можливість вивести підприємство з кризи. Потім він переходить до аналізу питань, безпосередньо зв'язаних з використанням устаткування. Це - види вживаної сировини, стан складського господарства, нерухомості, обліку і звітності, організації управління, роботи служби безпеки і т.д. Одним з найголовніших на сьогоднішній день питань є кадровий. Деколи необхідна повна заміна апарату. Необхідно провести роботу по вивченню постачальників сировини, ціни на необхідну сировину і устаткування, можливості їх перебійної поставки, відстрочень по платежах, готовності постачальників працювати і надалі. Крім того, потрібно досліджувати питання постачання електроенергією, теплом, водою. Після аналізу цих проблем необхідно проаналізувати положення підприємства на ринках і попит на продукцію підприємства. Результатом такого аналізу повинен бути план по виведенню підприємства з кризи.