1.2.2 Кількісна оцінка технологічності конструкції.

Кількісні методи оцінки технологічності дозволяють кількісно визначити відмінність можливих варіантів конструктивних рішень один від одного і, наскільки прийнятий варіант відповідає еталонному, прийнятому за базу порівняння. Ці методи передбачають застосування показників технологічності, що дозволяють визначити значення цих величин.

Згідно ГОСТ 14.201-83 рекомендується II показники технологічності: трудомісткість виготовлення виробу; питома матеріаломісткість виробу (питома металоємність, питома енергоємність і ін.); технологічна собівартість виробу; середня оперативна трудомісткість технічного обслуговування (ремонту) даного виробу; середня вартість технічного обслуговування (ремонту) даного виробу; середня оперативна тривалість технічного обслуговування (ремонту) даного виробу; питома трудомісткість виготовлення виробу; трудомісткість монтажу; коефіцієнт вживаності матеріалу; коефіцієнт уніфікації конструктивних елементів; коефіцієнт збірності. Встановлено, що можуть застосовуватися і інші показники технологічності.

Виходячи з економічного підходу всі показники виробничої технологічності діляться на дві групи: показники, що прямо визначають витрати на виготовлення виробу; непрямі показники, що характеризують метод зниження витрат на їх виробництво.

До першої групи відносяться: питома трудомісткість виготовлення, питома матеріаломісткість (металоємність), питомі витрати на утримання і експлуатацію устаткування, технологічна собівартість.

До другої групи відносяться: коефіцієнти вживаності, повторюваності, по елементної стандартизації, блоковості, збираємості, обхвату складових частин виробу типовими технологічними процесами.

При виборі числа і номенклатури показників технологічності для конкретного виробу необхідно керуватися правилом, що вимагає застосування мінімального, але достатнього для характеристики виробів числа показників.

Показники першої групи як заходи витрат праці слід застосовувати постійно. З показників другої групи слід вибирати найважливіші для даного виробу.

З економічного змісту поняття технологічності витікає, що зміна ступені оброблюваності конструкції виробу на технологічність приводить до зміни потрібних витрат робочої сили, минулої праці, втіленої в знаряддях і предметах праці при виробництві, експлуатації і ремонті виробу.

Характеристикою витрат живої праці при виробництві виробу є технологічна трудомісткість його виготовлення. Для забезпечення можливості порівняння конструкцій по цьому показнику він повинен бути приведений до зіставного вигляду шляхом оцінки трудомісткості одиниці корисності даного виробу, тобто по питомому показнику трудомісткості.

Показник корисності - це показник, що характеризує основний вихідний параметр виробу з урахуванням його призначення, надійності і т.д. Визначення показника корисності є самостійною складною задачею, яку повинен вирішувати головний конструктор виробу. Доданки показника корисності завжди вносяться в технічне завдання на проектування виробу.

Аналогічно в питомих показниках, розрахованих на одиницю корисності, повинні враховуватися показники матеріаломісткості і витрат на зміст і експлуатацію устаткування.

При оцінці технологічності конструкції виробів необхідно розрізняти загальну, конструктивну і технологічну матеріаломісткість (металоємність).

Під конструктивною матеріаломісткістю розуміють чисту масу одиниці виробу.