1.2 Технологічність конструкцій виробів

Під технологічністю конструкцій виробів (ТКВ) розуміють сукупність властивостей конструкції виробів, визначаючих її пристосованість до досягнення оптимальних витрат при виробництві, експлуатації і ремонті для заданих показників якості, об'єму випуску і умов виконання робіт (ГОСТ 14.205-83).

Технологічність конструкції виробу може оцінюватися якісно і кількісно.

Якісно ТКВ оцінюють шляхом встановлення відповідності вживаних (або застосованих) конструкторських рішень при проектуванні виробів і їх складових частин (складальних одиниць, деталей) вимогам оптимальних прогресивних технологічних процесів виготовлення, технічного обслуговування і ремонту.

Кількісно ТКВ оцінюють за допомогою чисельних методів із застосуванням I спеціальних показників, що характеризують інтенсивність прояву визначених властивостей виробу.

Показник технологічності конструкції - кількісна характеристика технологічності.

Рівень технологічності конструкції - показник ТКВ, виражений відношенням значення базового показника ТКВ до фактично його набутого значення.

Базовий показник ТКВ - показник, прийнятий за початковий при оцінці ТКВ і затверджений в технічному завданні на проектування виробу.

Забезпечення технологічності конструкції виробу - це функція підготовки виробництва, включаючи комплекс взаємозв'язаних заходів щодо управління ТКВ.

1.2.1 Якісна оцінка технологічності конструкції

Якісна оцінка базується на порівняльному аналізі можливості застосування прогресивних процесів виготовлення при прийнятій і пропонованій конструкції виробу.

При якісній оцінці ТКВ використовують технологічні рекомендації, які оформляються у вигляді нормативно-технічних документів (НТД). Ці документи підлягають періодичному перегляду з метою віддзеркалення в них новітніх напрямів прогресивної технології, але на кожен момент в них повинні бути приведені конкретні технологічні вимоги, пов'язані з відповідними процесами обробки.

Нормативно-технічний документ, в якому сформульовані технологічні вимоги до конструкції, рекомендується розробляти по конкретних процесах обробки.

Для обліку всіх процесів обробки необхідно здійснити класифікацію всіх можливих процесів, які можуть застосовуватися при виготовленні виробів.

Способи переробки пластмас можна розділити на шість груп.

Перша група - переробка пластмас у в'язкотекучому стані. Вона включає пряме (компресійне) гаряче пресування, літьове пресування, пресування листів і плит з шаруватих пластмас, литво під тиском, вільне і відцентрове литво.

Друга група - переробка пластмас у високопластичному стані. Її різновиди - пневматичне формування і формозміцнююче штампування.

Третя група - виготовлення виробів з склопластиків. У неї входить контактний спосіб, а також формування і пресування з попереднім формуванням.

Четверта група - обробка пластмас в твердому стані. Вона включає розділене штампування і обробку різанням.

П'ята група - зварка. Її різновиди - зварка нагрітим повітрям або газом, зварка нагрітим інструментом, зварка з нагрівом струмами високої частоти, зварка тертям, ультразвуком і зварка за допомогою інфрачервоного випромінювання.

Шоста група - склеювання різними смолами і клеями.

Якісна оцінка технологічності не визначає кількісні відмінності варіантів конструкції один від одного і від нормативного варіанту, прийнятого за еталон при порівнянні, а встановлює тільки, який з варіантів більшою мірою відповідає вимогам технологічних процесів виготовлення деталей.