4.4. На кожен вид продукції, яка підлягає випробуванню, на заводі-виготовлювачі складають методику випробування, яку затверджує головний інженер. В методиці повинні бути вказані:

- найменування конструкції і її марка;

- ГОСТ, Технічні умови та інша технічна документація (номер креслення, номер альбому, серія, рік випуску), у відповідності із якими здійснюють виготовлення даної продукції та її випробування;

- мета випробування;

- величина контрольних навантажень (при перевірці жорсткості, руйнівна і за утворенням тріщин) і контрольних прогинів;

- конструкція стенда, на якому здійснюються випробування (повинні бути вказані конструкції опор, страховочні пристрої і пристосування, які застосовуються при випробуваннях);

- положення конструкції при випробуваннях;

- система і схеми завантаження;

- величина і час витримки ступенів завантаження;

- схема розташування і призначення приладів;

- найменування і тип приладів, способи їх встановлення, моменти зняття відліків за приладами;

- спосіб виявлення і вимірювання розкриття тріщин;

- групи ознак, за яких конструкція вважається зруйнованою;

- результати випробувань, за яких партія вважається прийнятою;

- результати випробувань, за яких необхідне повторне випробування;

- результати випробувань, за яких партія бракується;

- техніка безпеки проведення випробувань.

Навантаження конструкцій здійснюється ступенями, які складають не більше 20% від контрольних навантажень; після прикладання кожного ступеня навантаження конструкцію витримують не менше ніж 10 хвилин до прикладання наступного ступеня.

Для записування відліків за приладами складають журнал випробувань, в якому записуються номери приладів, їх поплавкові коефіцієнти, час зняття відліків і самі відліки. До журналу прикладається креслення загального виду дослідної конструкції з розташуванням приладів і їх номерів. Якщо в одному перерізі встановлюється декілька приладів, то крім загального креслення, слід навести додаткові креслення поперечних перерізів, на яких також вказують місця розташування приладів.

Перші відліки за приладами беруться перед початком завантаження, а наступні  після закінчення першого ступеня навантаження; потім відліки читаються через рівні проміжки часу, поки не затухне зростання деформацій; після цього створюється наступний ступінь навантаження, і зняття відліків продовжується в тому ж порядку.

Витримавши навантаження на дослідній конструкцій певний час, здійснюють її розвантаження і по закінченні його беруть відліки за приладами. Залізобетонні конструкції залишають в розвантаженому стані на термін, який дорівнює полуторному часу перебування конструкції під навантаженням. Якщо завантаження конструкції продовжувалося більше 8 годин, то термін витримки конструкції в розвантаженому стані збільшується (для цього до кількості годин перебування конструкції під навантаженням додають години завантаження , що перевищують 8, і від загального доданка годин береться полуторний строк, в межах якого конструкція повинна знаходитися в розвантаженому стані). Відліки за приладами беруться через рівні проміжки часу, як і при випробуванні залізобетонної конструкції.

Деревяні конструкції витримуються в розвантаженому стані 24 години, а якщо під навантаженням конструкція знаходилася більше доби, то строк витримки відповідно збільшується.

Проміжки часу встановлюються у відповідності із загальною тривалістю випробувань, і як правило, складають 2...5год.

При випробуванні металевих конструкцій відліки за приладами беруться через 15 хвилин після закінчення розвантаження.

Відліки за всіма вимірювальними приладами повинні зніматися, по можливості, в самий короткий термін, щоб показання їх відповідали один одному і тому ж деформованому стану; це особливо стосується залізобетонних і деревяних конструкцій, у яких деформації зростають поступово.

Звичайно, при взятті відліків за приладами необхідно виконувати правила, які викладені в описах приладів.

Перед початком випробувань конструкцію оглядають і відмічають всі тріщини, сколи та інші пошкодження, які виявлені в елементах конструкції. Поверхні конструкції в зонах можливої появи тріщин біляться для полегшення спостерігання під час випробувань. Після прикладання кожного ступеня навантаження виконується повторний їх огляд для виявлення тих, що знову зявилися дефектів, так і ступеня розвитку вже знайдених.

Відмітки на поверхні елементів здійснюють нанесенням фарбою тоненької лінії поряд з кожною тріщиною (але не зверху неї); аналогічно, з невеликим відступом, обводять контури сколів та інших пошкоджень. Кінці тріщин відмічають поперечним штрихом, поряд з яким пишуть ступінь навантаження, що відповідає відміченій довжині тріщини. Сукупність таких відміток дає наглядну картину поступового розвитку пошкоджень по мірі зростання випробувального навантаження.

Тріщини закінчуються тоненькими волосяними ділянками, межі яких важко спостерігаються. Можна застосовувати на цих ділянках лупу. Рекомендується також змочувати поверхні біля кінця тріщини рідиною, що швидко випарюються (наприклад, ацетоном), вона потрапивши в тріщину, випарюється пізніше, ніж з відкритої поверхні, відтіняючи таким чином межу розповсюдження тріщини.

Пошкодження відмічаються в спеціальних відомостях, а також наносяться від руки з приблизним зберіганням масштабу на форматках з розгорткою деталей. Аналогічно повинні відмічатися і розходження у швах і зєднаннях, викривлення та взаємні зсуви елементів.

На кожному ступені навантаження, після розвантаження і витримки конструкції в розвантаженому стані здійснюється новий огляд конструкції.

В процесі завантаження і після закінчення випробувань необхідна фотозйомка, особливо пошкоджених місць. Знімки є важливим документальним підтвердженням результатів випробування. Наявність серії таких фото значно полегшує, як обробку отриманих результатів, так і їх оцінку.

Для забезпечення безпеки при прикладанні та витримки навантаження повинні бути прийняті міри на випадок руйнування або втрати стійкості конструкції, що випробовується. Для досягнення цієї мети під обєктом, що досліджується, влаштовують ліса, встановлюють стояки, які не торкаються дослідної конструкції і не заважають її деформуванню під навантаженням. Ці пристрої повинні бути достатньо міцними і стійкими, щоб повністю сприйняти на себе вагу навантажувальної конструкції у випадку вичерпання її несучої здатності. Допоміжні конструкції і підходи для зняття відліків, а також спостереження за станом конструкції повинні бути надійними і огороджені належним чином.

Навантажувальні пристрої повинні відповідати вимогам техніки безпеки у відношенні їх стану, бути надійно закріплені і мати усі необхідні захисні огородження.

Там, де підвішені вантажі, повинні бути передбачені міри на випадок обриву вантажів і різкого опускання їх разом з дослідною конструкцією; вільний зазор під вантажами повинен бути мінімальним з урахуванням прогинів, що очікуються і осідання конструкції при її завантаженні; під підвішеними вантажами повинна бути виконана піщана підсипка.

У випадку необхідності, слід передбачити міри для швидкого видалення вантажів з обєкту, що випробовується.