- •Неорганічна хімія. Лабораторний практикум
- •Неорганічна хімія. Практикум. Навчальний посібник – Дніпропетровськ, 2011. – 80 с.
- •Неорганічна хімія. Практикум
- •Xiмiчнi властивості
- •Xiмiчнi властивості
- •Xiмiчнi властивості
- •Xiмiчнi властивості
- •Амфотерні гідроксиди
- •Кислоти
- •Хімічні властивості
- •Xiмiчнi властивості
- •1.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 2 основні закони хімічних перетворень
- •2.1. Теоретична частина
- •Фактори, що впливають на швидкість реакції
- •Енергія активації
- •Поняття про каталіз I каталізатори
- •Необоротні та оборотні реакції
- •Хімічна рівновага. Принцип Ле Шательє
- •2.2. Експериментальна частина Дослід 2.2.1. Взаємодія розчину калію йодиду з гідроген пероксидом у кислому середовищі
- •2.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3 розчини
- •3.1. Теоретична частина
- •3.2. Експериментальна частина Приготування розчинів заданої концентрації Дослід 3.2.1. Приготування приблизно 0,1 н розчину хлоридної кислоти
- •3.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 4 гідроліз солей. Водневий показник
- •4.1. Теоретична частина
- •Дослід 4.2.4. Визначення реакції середовища за допомогою індикаторів
- •4.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5 окисно-відновні реакції
- •5.1. Теоретична частина
- •2. Реакції диспропорціонування (самоокиснення-самовідновлення).
- •5.2. Експериментальна частина Дослід 5.2.1. Окисні властивості калій дихромату
- •5.3. Контрольні запитання
- •Дисоціація комплексних сполук
- •6.2. Експериментальна частина Дослід 6.2.1. Дисоціація подвійної солі
- •6.3. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 7 хімія s-елементів
- •7.1. Теоретична частина
- •7.2.5.1. Якісна реакція на іон калію
- •7.3. Контрольні запитання
- •У лабораторних умовах со добувають із форміатної кислоти дією на неї концентрованою сульфатною кислотою при нагріванні до 373 к:
- •А в лабораторних умовах – при дії на мармур хлоридної кислоти:
- •8.2. Експериментальна частина Дослід 8.2.1. Одержання і властивості солей карбонатної кислоти
- •8.2.1.1. Властивості карбонатів лужноземельних металів
- •8.2.1.2. Гідроліз натрій карбонату та гідрокарбонату
- •Дослід 8.2.2. Гідроліз солей амонію
- •Дослід 8.2.3. Властивості нітратної кислоти та її солей
- •8.2.4. Гідроліз солей ортофосфатної кислоти
- •8.3. Контрольні запитання
- •9.2. Експериментальна частина Дослід 9.2..1. Якісна реакція на іон хлору
- •Дослід 9.2.2. Взаємодія хлоридної кислоти з металами
- •Дослід 9.2.3. Окисні властивості пероксиду водню
- •Дослід 9.2.4. Обвуглювання паперу сульфатною кислотою
- •9.3. Контрольні запитання
- •10.2. Експериментальна частина Дослід. 10.2.1. Реакції катіона Мангану з лугами
- •Дослід 10.2.2. Реакції на катіон Цинку
- •Дослід 10.2.3. Реакції катіонів Купруму
- •10.3. Контрольні запитання
- •Додатки
- •Густина водних розчинів кислот, основ та солей різної концентрації (при t 18c), г/см3
- •Константи нестійкості деяких комплексних іонів у водних розчинах при 25с
- •Ступінь гідролізу солей в 0,1 м розчинах при 25 с
- •Електрохімічний ряд напруг металів
- •Ряд електронегативності елементів
- •Список рекомендованої літератури
3.2. Експериментальна частина Приготування розчинів заданої концентрації Дослід 3.2.1. Приготування приблизно 0,1 н розчину хлоридної кислоти
Перед початком роботи необхідно встановити концентрації вихідного розчину кислоти за допомогою ареометра. Ареометр (рис. 3.1) являє
собою скляний поплавець з кулькою, заповненою дробом. У верхній вузькій частині ареометра є шкала з поділками, відповідними різним значенням густини. Поділка шкали ареометра, до якої він занурився у розчин, показує густину розчину (відлік фіксують за нижнім краєм меніску). Густину розчину визначають наступним чином. У мірний циліндр наливають розчин, опускають туди ареометр так, що б він вільно плавав у розчині не торкаючись дна і стінок циліндра. За шкалою арео- |
|
Рис. 3.1. Ареометр (а) і відлік за його шкалою (б) |
метра відзначають його показання. Піднявши ареометр на 1-2 см, його знову занурюють у розчин і ще раз роблять відлік.
Для ряду речовин, наприклад, для кислот, лугів, солей є спеціальні таблиці (Додаток 1), користуючись якими, можна за густиною розрахувати масову частку розчиненої речовини. Якщо в таблиці густин немає значення, яке точно відповідає за шкалою ареометра, тоді масову частку знаходять методом інтерполяції (визначають проміжне значення за двома найбільш близькими значеннями у таблиці). Наприклад, за даними ареометра густина розчину хлоридної кислоти дорівнює 1,177. У таблиці наведені дані лише для розчинів з густинами 1,163 і 1,183, яким відповідають масові частки 32 і 36 %. У вузькому інтервалі залежність густин від концентраціі можна вважати лінійної і масову частку визначити наступним чином.
1) Знайти різницю густин і масових часток за даними таблиці:
|
1,183 |
– 36 % |
|
|
– |
|
|
|
1,163 |
– 32 % |
|
|
0,020 |
– 4 % |
|
2) Знайти різницю між густиною, визначеною за ареометром, і меншим значенням в таблиці (1,177-1,163 = 0,014) і скласти пропорцію.
|
0,020 |
– 4 % |
|
|
0,014 |
– х % |
|
%
3) Додати отримане число до меншого значення масової частки, взятому з таблиці: 32 + 2,8 = 34,8 %. Ця величина відповідає масовій частці HCl у розчині хлоридної кислоти з густиною 1,177.
Встановивши густину і масову частку HCl у вихідному розчині кислоти, у викладача отримують конкретне завдання (обсяг і концентрацію розчину, який треба приготувати). Потім розраховують об’єм вихідної кислоти, необхідний для приготування заданого об’єму кислоти вказаної концентрації.
Після цього мірну колбу заповнюють приблизно наполовину дистильованою водою. Відміряють циліндром розрахований обсяг вихідної кислоти і виливають у мірну колбу. Колбу доливають водою до мітки, закривають і перемішують розчин.
Для визначення похибки досліду, знаходять концентрацію приготов-леного розчину. Для цього приготовлений розчин виливають у циліндр, вимірюють його густину ареометром і знаходять у таблиці значення масової частки хлоридної кислоти, відповідне цій густині розчину.
На підставі наявних даних розраховують нормальну концентрацію HCl отриманого розчину і порівнють із зазначеною в завданні. Обчислюють похибку досліду.