1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України: затверджений Законом урср від 10.12.1971 р. № 322-vііі // Відомості Верховної Ради урср. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.

3. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. №803-ХІІ (зі змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №14. – Ст. 170.

4. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ (у ред. Закону України від 21 листопада 2002 р. № 229-ІV (зі змін. і доп.)) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 2. – Ст. 10.

5. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р. № 3356-ХІV (із змін. і доп.) // Відомості Вер­ховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.

6. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. №108/95-ВР (зі змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради Украї­ни. – 1995. – № 17. – Ст. 121.

7. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. № 504/96 (зі змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.

8. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.

9. Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності: За­кон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-ХІV (зі змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.

10. Про організації роботодавців: Закон України від 24 трав­ня 2001 р. № 2436-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 3. – Ст. 171.

11. Болотіна н. Б. Трудове право України: підручник / Болотіна н. Б. – 5-те вид., перероб. І доп. – к.: Знання, 2008. – 860 с.

12. Бущенко П. А. До питання про джерела трудового права / Бущенко П. А. // Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах: збірник матеріалів круглого столу / за редакцією кандидата юридичних наук, доцента Шумної Л.П. – Чернігів: „Видавництво „Чернігівські обереги”, 2006. - С. 17-20.

13. Грекова М. Визначення поняття та ознак міжнародних трудових стандартів / Грекова М. // Право України. – 2008. – № 4. – С. 50-53.

14. Заржицький О. Про необхідність створення Трудового процесуального кодексу України / Заржицький О. // Право України. – 2006. – № 9. – С. 90-92.

15. Збірник законів України про працю / упоряд. Н. Б. Болотіна. – к.: Знання, 2008. – 349 с.

16. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – Том І. – 776 с.

17. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – Том ІІ. – С. 777-1559.

18. Кондратьев Р. И. Сочетание централизованного и локаль­ного правового регулирования трудових отношений / Кондратьев Р. И. – Л., 1977. – 210 с.

19. Костюк В. Л. Джерела трудового права України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Костюк В. Л.; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 20 с.

20. Лукаш С. Централізоване та локальне регулювання трудових правовідносин як форма диференціації законодавства про працю / Лукаш С. // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: матеріали науково-практичної конференції; м. Чернігів, 31 травня – 2 червня 2007 р. / за ред. проф. В. С. Венедиктова. – Чернігів: Українська асоціація фахівців трудового права, Чернігівський державний інституту права, соціальних технологій та праці, 2007. – С. 146-149.

21. Пилипенко П. Д. Кодифікація вітчизняного трудового законодавства: проблеми та перспективи / Пилипенко П. Д. // Право України. – 2009. – № 3. – С. 7-13.

22. Ротань В. Г. Далі зволікати не можна (щодо ухвалення Трудового кодексу України) / Ротань В. Г. // Праця і зарплата. – 2007. – № 10. – С. 4-5.

23. Ротань в. Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Ротань в. Г., Зуб і. В., Стичинський б. С. – 8-ме вид., доп. І перероб. – к.: а.С.К., 2007. – 944 с.

24. Тішко Д. Джерела міжнародно-правового регулювання праці / Тішко Д. // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. Вип. 37 / редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю. М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2008. – С. 130-135.

25. Трудовое право: в вопросах и ответах: учеб.-справоч. пособие / под ред. В. В. Жернакова. – 5-е изд., перераб. и доп. – Х.: Одиссей, 2007. – 664 с.

26. Феськов М. М. Трудове законодавство України і Європей­ська соціальна хартія (переглянута) і питання адаптації: мо­нографія / Феськов М. М. – К.: Знання, 2005. – 276 с.

27. Хуторян Н. М. Чи відповідає проект нового Трудового ко­дексу Конституції України? / Хуторян Н. М. // Україна: аспекти праці. – 2004. – №6. – С. 48-51.

28. Чубоха Н. Ф. Форми трудового права України: сутність, класифікація, тенденції розвитку: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Чубоха Н. Ф.; Київський нац. ун-т імені Тараса Шев­ченка. – К., 2003. – 18 с.

29. Щербина В. І. Про місце і роль норм трудового права у правовому регулюванні виробничих відносин / Щербина В. І. // Трудове право України: сучасний стан та перспективи: матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 22-24 травня 2008 р. / за ред. проф. В. С. Венедиктова. – Сімферополь: Українська асоціація фахівців трудового права, Кримський юридичний інститут, 2008. – С. 88-94.

30. Ярошенко О. М. Теоретичні та практичні проблеми дже­рел трудового права України: монографія / Ярошенко О. М. – X.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 456 с.

Термінологічний словник

Джерела права – конкретні форми виразу правових приписів, що виходять від органів державної влади, які видають нормативні акти, у межах своєї компетенції, котрі призначені регулювати суспільні відносини.

Класифікація – це розподіл юридичних понять за певними ознаками, критеріями.

Закон – нормативний акт, який має вищу юридичну силу, приймається парламентом або шляхом всенародного референдуму з найбільш важливих питань суспільного життя за особливою процедурою.

Підзаконний акт – нормативно-правовий акт, виданий уповноваженим на це органом у межах компетенції для виконання закону і на його основі.

Локальний акт – це сукупність норм права, що приймається безпосередньо на підприємстві, в установі, організації власником або уповноваженим ним органом за погодженням з трудовим колективом чи профспілковим комітетом.

Генеральна угода – це угода, сторонами якої виступають професійні спілки, які об’єдналися для ведення колективних переговорів, власники або уповноважені ним органи, які об’єдналися для ведення переговорів і укладення такої угоди на підприємствах, установах, організаціях.

Галузева угода – це угода, сторонами якої є власники, об’єднання власників чи уповноважених ними органів і профспілки або об’єднання профспілок, або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди і реалізації її норм на більшості підприємств, що входять до певної галузі промисловості.

Регіональна угода – це угода, сторонами якої є місцеві органи державної влади або регіональні об’єднання підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об’єднання профспілок або інші уповноважені трудовим колективом органи.

Колективний договір – це локальний нормативно-правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником або уповноваженим ним органом і працівниками окремого підприємства, установи, організації незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю.

Верховний Суд України – це найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції в Україні, який забезпечує однакове застосування законодавства цими судами в установленому порядку.

Конституційний Суд України – це єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Міжнародно-правові акти - це сукупність норм (правил поведінки), які регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права.