2. Профілактика інфекційних хвороб. Імунітет

Небезпека занесення інфекційних захворювань з інших територій та їх особливості змушують проводити систематичні профілактичні заходи. Успіхи медицини в боротьбі з інфекційними хворобами (ліквідація чуми, холери, натуральної віспи, поворотного тифу, значне зменшення дитячих інфекцій) не знижують актуальності проблеми профілактики інфекційних захворювань.

Профілактичні заходи проти інфекційних захворювань спрямовуються на всі три ланки епідемічного процесу:

1. Джерело інфекції.

2. Шляхи її передачі.

3. Сприйнятливий організм.

Найперше завдання — це раннє, активне і повне виявлення хворих, своєчасна ізоляція їх, госпіталізація і лікування, проведення дезінфекційних заходів в осередку зараження.

Досить важливим є виявлення другої ланки епідемічного процесу — шляхів передачі збудника, тому в профілактиці інфекційних хвороб велика увага приділяється дотриманню правил особистої гігієни, пропаганді гігієнічних навичок і санітарної культури серед населення, наданню практичної допомоги органам охорони здоров'я! у здійсненні профілактичних і протиепідемічних заходів.

В осередках захворювань забезпечується особливий санітарно-гігієнічний контроль за продажем продовольчих товарів, санітарним станом об'єктів харчування і водопостачання, виконанням санітарних і технологічних правилі виробництва, зберігання і транспортування продуктів, готової їжі, користування водою, а також за повнотою проведення дезінфекційних заходів.

Профілактичні заходи, спрямовані на третю ланку епідемічного процесу— сприйнятливість населення, поля гають у створенні штучного імунітету проти інфекційних хвороб. Імунітетом називають несприйнятливість організму до дії хвороботворного мікроба. Розрізняють вроджений (природний) і набутий (штучний) імунітет. Вроджений імунітет — це несприйнятливість людини з народження до певних інфекцій (куряча холера, чума рогатої худоби тощо). Набутий імунітет виникає після вперше перенесеного захворювання (кір, натуральна віспа та ін.) або створюється штучно внаслідок проведених щеплень (вакцинації).

У тих випадках, коли вид збудника інфекційного захворювання не встановлено і не ясно, проти яких захворювань слід проводити щеплення з метоп, попередження їх виникнення, застосовують комплексні препарати з антибіотиків та інших протимікробних засобів. Таке запобіжне лікування називають екстреною профілактикою. З цією метою використовують аптечку індивідуальну (АІ-2), яка містить спеціальні антимікробні препарати — протибактеріальні засоби № 1 і № 2.

При встановленні виду збудника проводиться профілактика (профілактичні щеплення) препаратами, специфічними для даного збудника. Залежно від виду вакцин та інфекцій щеплення виконують внутрішньошкірним, підшкірним, нашкірним та аерозольним методами.

3. Значення дезінфекції, дезінсекції і дератизації в боротьбі з інфекційними хворобами

Дезінфекція, або знезаражування, — це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на знищення збудників заразних захворювань у навколишньому середовищі. Окремими видами дезінфекції є дезінсекція, тобто знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань, і дератизація — винищування гризунів, небезпечних в епідеміологічному відношенні.

Розрізняють дезінфекцію профілактичну, поточну й остаточну.

Профілактичну дезінфекцію проводять з метою попередження можливості виникнення інфекційних захворювань або зараження від предметів і речей, що перебувають у загальному користуванні.

Поточну дезінфекцію здійснюють біля ліжка хворого з метою попередження поширення інфекції (знезаражування виділень хворого і заражених ними предметів).

Остаточну дезінфекцію проводять в осередку інфекції після ізоляції, госпіталізації, видужання або смерті хворого з метою повного звільнення інфекційного осередку від збудників захворювання.

Залежно від даних про небезпеку інфекції для дезінфекції застосовують біологічні, механічні, фізичні й хімічні методи та засоби знезаражування. Біологічний метод використовують при очищенні стічних вод на зрошуваних полях. Механічний метод — це вологе прибирання приміщень, вибивання одягу і постільних і речей, звільнення приміщень від пилу за допомогою пилососів, побілка і фарбування приміщень, миття рук.

Фізичні засоби і методи є найпростішими і найдоступнішими способами дезінфекції. До їх числа належать _; сонячні промені й опромінення ультрафіолетовими випромінювачами, гаряче прасування, спалювання сміття і предметів, обробка їх кип'ятком або нагрівання до кипіння. Надійну дезінфекцію і дезінсекцію зараженого одягу, постільних речей тощо забезпечують спеціальні дезінфекційні камери — пароповітряні або пароформалінові. Вони можуть бути як стаціонарними (в лазнях і санпропускниках), так і пересувними (дезінфекційно-душові установки на автомобілях — ДДА-53, ДДА-53А, ДДА-66 і ДДА-2, дезінфекційно-душові камери).

Камерна дезінфекція — це прогрівання вмісту камер гарячим повітрям (парою) до певної температури; для посилення впливу пари додають у камеру формальдегід.

Із хімічних речовин, що згубно діють на мікроби, найбільше поширення мають дезінфікуючі засоби.