Затверджую:
Перший проректор
_________ Н.С. Ситник
(підпис)
01.09.2011 р.
РОБОЧА ПРОГРАМА
НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
„управління державним боргом”
для студентів, які навчаються за галуззю знань
0305 «Економіка та підприємництво»
за спеціальністю
7.03050801 «Фінанси і кредит» та 8.03050801 «Фінанси і кредит»
освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст» та «магістр»
(за спеціалізованими програмами)
Заочна форма навчання
ЛЬВІВ – 2011
УДК
ББК
Управління державним боргом // Робоча програма навчальної дисципліни. – ЛДФА, Львів: Видавництво ВТЗНВ, 2011. – 27 с.
Розробники:
Буряк П.Ю., ректор ЛДФА, завідувач кафедри державних фінансів, д.е.н., професор;
Бугіль С.Я., заст. завідувача кафедри державних фінансів ЛДФА, к.е.н., доцент.
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри державних фінансів (протокол № 11 від 31.05.2011р.) як програму підготовки фахівців галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» за спеціальністю 7.03050801 «Фінанси і кредит» та 8.03050801 «Фінанси і кредит», складеної на основі освітньо-професійних програм підготовки спеціаліста і магістра, затверджених Вченою радою ЛДФА (протокол №7 від 28.04.2011 р.).
Погоджено:
Заступник завідувача кафедри
з навчально-методичної роботи Бугіль С.Я.
Завідувач кафедри Буряк П.Ю.
Лдфа, 2011
1. Пояснювальна записка
Проблемність економічного розвитку, відплив національного капіталу за кордон, недостатність власних фінансових ресурсів для здійснення ринкових перетворень та інвестиційних вкладень, фінансування бюджетного дефіциту, проведення соціально-економічних заходів зумовлюють широке застосування класичної форми державного кредиту урядом України.
Автоматично відбувається зростання залежності національної економіки від зовнішніх запозичень, фінансової допомоги міжнародних фінансово-кредитних організацій та урядів інших країн.
Накопичення значного державного боргу, посилення боргового тиску на державний бюджет та економічний розвиток національної економіки, виникнення боргових криз як наслідок неплатоспроможності країни-боржника призводить до переростання національної кризи в міжнародну.
Інтернаціоналізація виробництва, капіталу, збуту, лібералізація міжнародного обміну, посилення відкритості національних економік, з одного боку, та зростання обсягів світової державної заборгованості, з іншого, потребує вдосконалення управління всією фінансовою системою держави, зокрема управління державним боргом.
Управління державним боргом − одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності. Процес управління боргом має декілька етапів: залучення коштів; використання коштів; повернення боргу і виплата відсотків.
Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, де законом "Про державній бюджет" на відповідний рік встановлюються граничні розміри боргу і державні гарантії його повернення. Мета політики управління боргом − одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.
Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління боргом держави. Тому залучені кошти повинні використовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а й експорт продукції, конче необхідний для одержання іноземної валюти на обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Якщо цього не буде, то платежі з обслуговування боргу досягнуть неприпустимо високої частки експорту та вітчизняного виробництва. В результаті комерційні кредитори, побоюючись імовірних неплатежів, скорочуватимуть кредитування країни.